Якось родичі з іншого міста запитали, де погуляти в Києві, маючи вільну годину між справами. Хрещатик одразу відпав, бо, крім бутиків, там майже нічого дивитися. Хіба брати його як стартову точку на маршруті до Софійської площі чи ще далі — туди, де збереглися історичні будівлі. Пам’ятних садиб на центральній вулиці залишилося обмаль. Так званий історичний квартал — це переважно будинки від Бессарабської площі до Київради. Але інвестори поволі висмикують фрагменти цього «ланцюжка».
Наразі під загрозою опинився прибутковий будинок, збудований наприкінці ХІХ століття на Хрещатику, під номером 48, який має статус об’єкта культурної спадщини місцевого значення. На першому поверсі тут працюють магазини, а в планах інвестора — перебудувати приміщення в кількаповерховий заклад торгівлі з рестораном. Попри охоронний статус, його фасад та інтер’єр збираються кардинально змінити. Між іншим, з дозволу Окружного адміністративного суду міста Києва.
ДАБІ ЗАХИЩАЄ — СУД РУЙНУЄ
До потенційного знищення пам’ятки причетні підприємство «Пропріо-Рітейл», у чиїй власності перебуває будинок на Хрещатику, 48, та його підрядник «Прометей-Сяйво». Кінцевими бенефіціарними власниками компанії «Пропріо-Рітейл» є В’ячеслав Супруненко, колишній зять екс-мера Києва Леоніда Черновецького, та його брат, колишній депутат Київради Олександр Супруненко. Ще 2014 року компанія зверталася до Державної архітектурно-будівельної інспекції, щоби отримати дозвіл на проведення тут капітального ремонту. Однак інспекція такі наміри не погодила, бо насправді у документах ішлося про масштабну реконструкцію споруди, що є неприпустимим для об’єкта культурної спадщини. Згодом ДАБІ видала кілька приписів із накладенням штрафів через порушення містобудівної документації з боку «Пропріо-Рітейлу».
Але компанія переконана, що на Хрещатику, 48, жодної пам’ятки немає. У позові до Окружного адміністративного суду Києва представники «Пропріо-Рітейлу» зазначають, що предметом охорони у споруді є архітектурно-композиційне рішення головного фасаду другого і третього поверхів. А змінювати фасад компанія нібито не збирається. Також у «Пропріо-Рітейлі» переконані, що ДАБІ безпідставно видавало приписи і необґрунтовано зарахувало споруду до четвертої категорії складності, вважаючи це об’єктом культурної спадщини.
Тому позивачі попросили суд скасувати всі приписи, видані раніше ДАБІ, що забороняють ремонтні роботи й появу тут ресторану і торговельного комплексу. Окружний адмінсуд Києва задовольнив позов повністю. ДАБІ у цій ситуації спрацювала на «відмінно», захищаючи пам’ятку, адже загалом ця структура часто заплющує очі на пам’яткоохоронне законодавство, погоджуючи документи на догоду забудовникові.
«УЦІЛІЛЕ ПІСЛЯ ВІЙНИ ЗНИЩУЮТЬ ОХОЧІ ЗАРОБИТИ»
Віце-президент київської організації Національної спілки архітекторів України Георгій ДУХОВИЧНИЙ зазначив «Дню», що місто в такому разі неодмінно має готувати апеляційну скаргу, залучаючи до цього фахівців Спілки. Зі свого боку пан Духовичний пообіцяв, що неодмінно зв’яжеться з відповідальними за це чиновниками, щоб розібратися в ситуації.
«Рішення суду мені здається неправомочним. Вони взагалі нічого не знають про закон про охорону культурної спадщини, — продовжує Георгій Духовичний. — Хрещатик — це пам’ятка архітектури загалом. Із неї не можуть бути вилучені окремі об’єкти, тому це злочин. Можна бути впевненим, що це рішення суду було прийнято за певними умовами. Усе, що практично залишилося живим і не було підпаленим і знищеним НКВС 1941 року, тепер знищується тими, хто хоче просто заробити гроші. Це повний нонсенс. На жаль, ансамбль післявоєнного Хрещатика спотворено повністю, це зроблено руками пана Омельченка, мера столиці в 1999—2006 роках, та головного архітектора Києва в 1996—2003 роках Сергія Бабушкіна, а потім їхніми нащадками на цих посадах».
«Сьогодні маємо парадоксальну ситуацію, коли не закон і Мінрегіон керують містом, а в першу чергу Ігор Ніконов (радник на громадських засадах мера Києва Віталія Кличка, засновник і почесний президент будівельної компанії KAN Development. — Авт.) керує Мінрегіоном. Ми готуємо пропозиції та свою редакцію нових державних будівельних норм, а потім приходить пан Ніконов і повністю все міняє під забудовників. Не знаю, скільки така система може діяти, і чому антикорупційні структури цим не займаються. Хрещатик був відбудований силами киян. Практично всі корінні кияни працювали на його розчистці та перебудові. А потім прийшли ті, хто сьогодні все це знищує. Я впевнений, що коли це рішення суду набуде розголосу, почнеться страшенний скандал», — прогнозує архітектор.
ЖЕРТВИ БІЗНЕСУ
Будинок під номером 48 — не єдина жертва бізнесу. Минулого літа кияни обурювалися пожежею на Хрещатику, 40/1, де колись був розташований готель «Кане», а потім — Центральний гастроном. Активісти стверджували, що це черговий умисний підпал пам’ятки архітектури у столиці. До речі, 2012 року цю будівлю придбав той же екс-зять Черновецького В’ячеслав Супруненко. Він обіцяв здійснити реставрацію будівлі, а натомість 2013-го отримав погодження від Міністерства культури на реконструкцію, замість пам’ятки мала б з’явитися будівля у 55 метрів заввишки.
Раніше архітектор Микола Жаріков, головний зодчий Києва у 1987—1992 роках, розповідав «Дню», як свого часу рятував Центральний гастроном від зносу. Штаб громадської оборони міста хотів знести не лише магазин, а й увесь старий квартал для будівництва підземного центру громадської оборони Києва.
На будинку під номером 52 теж є відбиток бізнесу. За часів мера Омельченка до триповерхової садиби всупереч законам добудували ще два поверхи.
«Ремонту потребують будинки під номерами 23 (на першому поверсі магазин «Zara»), 25 (де раніше був кінотеатр «Дружба») та 27 — там розташована Національна спілка журналістів України. Це теж пам’ятки архітектури, але місто не дає на їхнє відновлення грошей, — зазначає Георгій Духовичний. — А з іншого боку, відбувається розбазарювання саме тієї частини історичного Хрещатика, до якої не дійшли руки в довоєнний період, у роки війни та після неї. Було проведено низку конкурсів на подальшу містобудівну долю цієї частини Хрещатика, і в жодному з них не взяли під сумнів статус цього об’єкта. Кому потрібні нові скандали? Пан Кличко має прокинутися, якщо хоче залишити по собі хоч якусь пам’ять у Києві».
