У перше в Україні в усіх загальноосвітніх школах впроваджується механізм захисту учня від клейма неповноцінності та від образ за зрівнялівку при оцінці знань. Критерії оцінювання успішності в системі загальної середньої освіти корінним чином змінюються. Відтепер оцінюються досягнення, а не міра невдач! Рівні досягнень визначаться за 12-бальною системою без зіставлення встигаючих і невстигаючих.
Чому саме 12 балів? Тому, що це лише інший запис оцінок звичної чотирибальної системи з урахуванням плюсів та мінусів (2-, 2, 2+, 3-, 3, 3+, 4-, 4, 4+, 5-, 5, 5+) з тією тільки різницею, що немає розподілу оцінок на позитивні і негативні. Окремі школи Києва та Львова вже понад 10 років працюють за такою системою. Учням це дуже подобається, а вчителям додає турботи — так оцінювати складніше, детальніше «День» уже повідомляв про це (№ 234 за 1999 рік, «Педрада на «Титаніку»). Адже річ не тільки в убезпеченні дитини від психологічних травм, але й у створенні умов для формування позитивної самооцінки, умов для розвитку повноцінної особистості.
Коли з оцінки знімаються функції покарання, викладач і батьки залишаються без «батога», а інструментом впливу на підопічних залишаються тільки «пряники». Батіг же як важіль управління настільки вкорінився у нашій свідомості, що саме існування інших способів просто не видається можливим. Чи не тому, навіть «не скуштувавши» нововведень, їх уже, «м’яко кажучи, лають», як повідомляє нам у своєму листі Олександр з Одеси. Причина негативного ставлення до нововведень полягає в тому, що далеко не кожний учитель і не всі батьки готові до змін у школі. Про дітей я не кажу — ці нововведення в їхніх інтересах, принаймні ті, хто вже вчився за такою системою, пересвідчилися в цьому. Вчителям і батькам перебудовуватися буде не так просто. Замість того, щоб сказати «погано», доведеться казати — «не досить добре»...
Продовження розвитку такого підходу — відмова від другорічництва, що є, як правило, тільки ілюзією компенсуючого навчання. Репресивне ставлення до обділених долею дітей не приносить позитивних результатів, зате вимагає вельми значних економічних витрат.
«Минулого навчального року кількість другорічників в Україні складала 41300 учнів, — повідомив у своїй доповіді на колегії міністр освіти і науки Василь Кремінь. — Саме такої кількості школярів досить, щоб заповнити майже всі школи в Україні, побудовані за рік». В останні роки дедалі більше стає школярів, які перестають внаслідок різних причин відвідувати заняття, зростає число маленьких бродяжок, малолітніх правопорушників... Таких дітей як неуспішних і другорічників не люблять не тільки в сім’ї, але й у школі. Отже, нова система оцінювання в якомусь плані повинна відіграти позитивну роль і для розв’язання питання «всеобуча».
У перехідний період 2000— 2001 навчального року вчителі зможуть оцінювати і за старою 4-бальною системою, з доданням до журналу плюсів та мінусів, про що раніше домовлялося тільки усно. Однак четвертні (семестрові) оцінки повинні бути переведені в 12-бальну систему. Вони виставляються на основі тематичних оцінок, які відображають результат опанування конкретної теми. Поточних оцінок учитель може й не виставляти, а результати контрольних, самостійних, практичних, лабораторних не повинні впливати на тематичну оцінку: їх завдання — зафіксувати тільки рівень досягнень з конкретних питань на конкретному етапі навчання. Тематичну атестацію можна перенести (не більш ніж на тиждень) у тому випадку, коли внаслідок поважних причин (про які з етичних міркувань не завжди можна казати) учень не готовий до призначеного терміну. Така відмова або невдала перша спроба при тематичному опитуванні не може бути підставою для зниження оцінки при повторному і вже остаточному заліку.
Реформування школи спрямоване на перетворення відносин вчителя та учня із суб’єктно-об’єктних у суб’єктно-суб’єктні, на заміну авторитарного стилю взаємин викладача з учнем на демократичний. Проте лише відповідного стилю взаємин для демократизації освіти недостатньо: коріння авторитаризму лежить в основі самих методик викладання, але це вже тема окремої розмови.
