У мене, як і в багатьох читачів, викликає почуття тривоги й болю зневажливе ставлення до норм мови, часте ігнорування правил стилістики, орфографії, пунктуації, які дозволяють собі деякі мас-медіа, чиї шпальти рясніють численними помилками.
У гонитві за сенсацією, прагненні будь-якими способами отримати читача вони, очевидно, в найкоротші терміни і з такою поквапливістю «випікають» свої газети, що їм ніколи не лише відредагувати, але навіть відібрати матеріал. Розрахунок на те, що «сірий електорат, тобто читач, усе «проковтне»? От і доводиться читати деякі газети, озброївшись ручкою, виправляючи помилки, інакше часом спотворюється значення написаного, і без правильно розставлених розділових знаків важко зрозуміти, що ж хотів сказати автор.
Якби матеріали редагувалися і відбиралися, не пройшли б «можна» замість «можно», «оббивать (пороги)» замість «обивать (пороги)», «бросился на... тещу» замість «набросился на... тещу», «гривна» замість «гривня», а також пропуски численних тире, ком у багатьох матеріалах, не кажучи вже про рекламу.
Людина, вибравши собі газету для читання, сподівається, що її видають не випадкові в журналістиці люди, які мають неодмінно вищу освіту, досвід роботи і свою позицію, в яких слова не розходяться з їхніми вчинками, які вміють цінувати знання — тобто професіонали. Адже колись газета і книга були еталоном грамотності!
То, можливо, грамотних фахівців мало? Ні, хоч і не так багато, як хотілося б, але вони є.
На жаль, деякі газети друкують оголошення про прийом на роботу, вказуючи не тільки на необхідність наявності вищої освіти, стажу роботи, але й обмежуючи вік бажаючих, неначе мова йде про балет або спорт.
Престижним стало мати свій веб-сайт в Інтернеті, і багато хто прагне до цього будь-якою ціною. Невже їм невтямки, на якому професійному рівні грамотності має бути газета, щоб не червоніти за неї в «далекому зарубіжжі»?
І як тут не погодитись із главою адміністрації Президента Володимиром Литвином, який у листі главам облдержадміністрацій б’є на сполох з приводу того, що деякі друковані видання своїм низьким рівнем грамотності, поганим знанням мови та її норм, наявністю орфографічних та інших помилок підривають авторитет і, в кінцевому результаті, дискредитують Україну в очах світової громадськості?
В. ЛЕОНТОВИЧ, Черкаси
ВІД РЕДАКЦІЇ: Цей лист публікується зі скороченнями, оскільки ми не вважали, що етично наводити назви конкретних видань та чималий перелік граматичних, синтаксичних і стилістичних помилок у них. Головне — це те, що порушена проблема справді існує, і вирішувати її треба як підбором кадрів, так і підвищенням професійного рівня.
