Літо — традиційна пора відпочинку для багатьох українців, а також пошуку «сезонної» роботи для студентів. Окрім заробітку, така робота дає ще стаж та потрібні в майбутньому професійні навички. «День» дізнавався, де влітку працюють студенти, що потрібно для працевлаштування та з чим доводиться стикатися молодим працівникам на таких тимчасових місцях роботи.
ЩО ОБРАТИ?
Вирішуємо дізнатися, наскільки студенту реально знайти роботу на літо за пристойну оплату і з хорошими умовами праці. Починаємо з найпростішого — промоутера. У середньому, роздаючи листівки, можна заробити від 15 до 20 гривень за годину. Графік роботи доволі зручний: від трьох до п’яти годин на день. На дегустаціях продуктів, що проходять у торгових центрах, оплата праці промоутера вища — до 23 гривень за годину. «На дегустаціях стоїть дві людини. Одна повинна бути «зазивалою», яка бігає десь поруч і запрошує людей, а друга просто пропонує скуштувати щось», — розповідає Наталка, студентка четвертого курсу Національного авіаційного університету, яка не вперше працює влітку на різних акціях з дегустації продуктів.
Також популярною є робота кур’єра. Принаймні, незаперечний плюс такої роботи — добре вивчиш місто. Проте працювати доведеться повний робочий день, і бажано мати власне авто. За доставку продукції в різні куточки Києва вам будуть платити 2—4 тисячі гривень за місяць.
Однією із найпоширеніших вакансій для студентів є оператор call-центру. Суть роботи полягає у наданні консультацій з певних питань, проведення соцопитувань телефоном тощо. Працювати можна як неповний робочий день, так і цілу зміну. Місяць такої роботи принесе в середньому 2—3,5 тисячі гривень. Виконуючи свої обов’язки, ви маєте можливість отримати величезний досвід спілкування з людьми. Корисною практикою є робота в англомовному call-центрі, розповідає студентка третього курсу Київського лінгвістичного університету Оля, адже тут є можливість спілкуватися із носіями мови.
Ще одним приємним досвідом літньої роботи для дівчини був дитячий табір, де вона працювала вожатою. «Дітям у моєму загоні було по 10—12 років. Було з ними нелегко. Хлопці лазили у вікна, на дах, уночі вимазували зубною пастою... Але незважаючи на ці пустощі, я їх дуже полюбила. Зараз у мене в контакті більше половини друзів — діти», — усміхається дівчина.
Але далеко не в усіх студентів лишаються позитивні спогади про літню роботу. Своїм не надто вдалим досвідом ділиться студентка другого курсу Національного авіаційного університету Ангеліна: «За такі гроші і в таких умовах, які пропонують роботодавці студентам, працювати не легко. Наприклад, пропонують заробітну плату в розмірі 1,5—2 тисячі. А якщо це ресторан або кафе, то в більшості випадків треба працювати ще й у нічні зміни. Якщо влаштуватися продавцем-консультантом у магазинах одягу відомих брендів, потрібно працювати 12 годин на добу. Година «коштує» дев’ять гривень плюс відсотки від продажу товару. Я пропрацювала сім годин — і з мене вистачило». Студентка неохоче згадує і свою роботу на дегустації соку: «Там не було жодних документів про офіційне працевлаштування абощо. Після кожного робочого дня ми готували звіти про виконану роботу, заповняли таблички (скільки соків, скільки стаканчиків), а потім ще на третій поверх самій треба було тягти всі ці коробки, у яких подеколи лишалося до шести літрів соку. На одному плечі у тебе столик, а на іншому ніжки від нього». Ангеліні за її працю не заплатили ще й досі. А минуло вже півтора року.
ДЕСЯТЬ ТИСЯЧ АНКЕТ ВІД СТУДЕНТІВ
Для багатьох студентів питання працевлаштування є нелегким. Особливо, коли є бажання працювати за спеціальністю. Бар’єром між роботодавцями та студентами є відсутність досвіду та трудового стажу в молодих спеціалістів. Хоча він не завжди відіграє вирішальну роль в успішному працевлаштуванні.
«Вимоги роботодавців досить різні. Потрібно враховувати вакансії і специфіку роботи. На першому місці, як зараз модно говорити, — проактивність. Тобто роботодавець вимагає, щоб студент був надактивним: на співбесідах ставив запитання, пропонував свої варіанти, бачення тієї чи іншої ситуації. На другому місці все-таки професійні знання, тобто те, чого нас навчили в університеті. Якщо це IT-шники, то вони повинні знати програмне забезпечення, маркетологи — проводити аналіз маркетингів, логісти або аналітики — розумітися на структурі математичних формул і напрямків тощо. На третьому місці — досвід. Причому не тільки робочий, а й взагалі, тобто як студент проводить свій вільний від навчання час: чи він десь працював, чи реалізовував якісь проекти для студентів, чи є у нього хобі? На основі таких висновків складається враження про студента як про майбутнього фахівця», розповідає заступник директора Центру працевлаштування студентів Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Володимир ШВЕЦЬ.
Студент будь-якого університету міста Києва може зареєструватися на порталі цього Центру (www.stud-centr.kiev.ua), заповнити анкету-резюме і зробити відгук на вакансії, які сподобалися найбільше. Теж саме робить роботодавець: реєструється, заповнює інформацію про компанію, вакансії і вибирає студентів (факультет, курс, досвід роботи). Якщо компанія зацікавилася студентом, то надсилає повідомлення на електронну адресу. У базі існує близько 500 роботодавців і близько десяти тисяч анкет від студентів. Є з чого вибирати.
