Видно, і справді щось змінилося у житті... Навіть відпускної пори в поїзді «гарячого напряму» Київ—Херсон знову чистота у вагоні (навіть плацкартному), незаспаний, ввічливий провідник. І матраци нові, й простирадла чисті... Так, справи в поїздах і справді змінилися.
А це саме для журналіста робота: чому та як, та чому. І ось я вже у затишному кабінеті директора «Укрвагонсервісу» Володимира Некрасова.
Державне підприємство «Укрвагонсервіс» було створено 1996 року на базі вагонної дільниці Київ-пасажирський. Організаційно до нього ввійшли Житомирська й Козятинська дирекції з обслуговування пасажирів, а також Чернігівська філія ДП «Укрвагонсервіс». Мета колективу: висококласне обслуговування пасажирів у поїздах і на вокзалах, високопрофесійне технічне забезпечення вагонів і їхня експлуатація.
З 1993 року по сьогодні підприємство очолює Володимир Некрасов, почесний залізничник — 25 років стажу в галузі, а вік директора — всього 44 роки.
— Нам дали самостійність. Але існуючі закони цю саму самостійність і не дають проявити. Адже для чого створювався «Укрвагонсервіс»? На сьогодні у нас (на відміну від західних країн) ще немає чіткого стандарту обслуговування пасажирів. Що мається на увазі: незалежно від того, де брали квиток і де перебуваєте зараз, ви повинні бути впевнені, підкреслюю це — впевнені, що вас обслужать належним чином: вам буде надано місце, розміщено багаж, надано різні санітарні послуги — і все за однією ціною...
На жаль, ось ця неможливість забезпечення пасажирів хоча б мінімальним сервісом, а також технічним станом — і дає можливість іншим країнам витісняти нас із ринку.
— А оскільки іноземці у нас тепер часті гості, значить...
— Значить, необхідно справді мати єдиний стандарт із обслуговування пасажирів на залізничному транспорті, незалежно від країни, де перебуває пасажир. Ось тому як зразок і було створено «Укрвагонсервіс». До речі, «Укрвагонсервіс» виконує 25% перевезень усіх пасажирів в Україні.
— А як із «людським чинником»? Я маю на увазі психологію провідника...
— Раніше провідників постійно не вистачало. Я ще пам’ятаю, як багато керівників казали: дайте мені чергу у відділі кадрів — і я зможу поставити роботу на належну висоту! Адже той, хто приходив, знав — все одно візьмуть, яким би він не був, тому що — ТРЕБА!
Зараз обсяги пасажирських перевезень значно впали, значить, менша кількість робочих місць, а бажаючих мати роботу — більше. Щорічно ми приймаємо на роботу близько 150 чоловік, майже стільки ж звільняється. Але ті, хто залишається, розуміють, що у них є робота, а сьогодні її треба берегти. Та й трудові династії ще існують!
— І все-таки якусь роботу ви проводите серед обслуговуючого персоналу?
— Ви правильно сказали: обслуговуючого персоналу. На цьому ми зараз робимо акцент! Будь ласка, у вагоні твої гості — обслужи їх. У всіх країнах функції провідника від 70 до 90% — це робота з обслуговування. А в нас чомусь важко настроїтися на те, що ти повинен ОБСЛУГОВУВАТИ...
Хто не хоче так працювати — йде, але, пам’ятаючи, що надворі — ринок, повертається. Я ось помітив: якщо повернувся, значить, хоче працювати. Хоче — більше знатиме, вмітиме. Уміти — значить вчитися, а це вже інший рівень.
І ще. Ми маємо у своїх руках важливий інструмент інформації: радіо. Тепер наша інформаційна служба готує невеликі програми-розповіді про визначні пам’ятки міст і столиці з відповідним музичним супроводом. Велику програму розробляємо до 2000-річчя Християнства.
— Наші шведські колеги, коли ми були у них у відрядженні, дивувалися: «Як у країні, де все треба починати спочатку, майже з нуля, — думають про сервіс? І до того ж правильно думають!?» Трохи було образливо: ми що, нецивілізована нація? До речі, у нас чудові напрацювання з фірмового стилю, у нас і договірні зобов’язання з обслуговування залізниці товарами, спеціально призначеними для неї — у маленьких розфасовках. Пасажири можуть користуватися й мобільним телефоном, можуть відразу ж через нас замовляти в іншому місті: гіда, місце у готелі, транспорт. Загалом, хочемо подорож залізницею перетворити на зручний і приємний час відпочинку, зустрічей... А чому ні? Адже в основі будь-якої нашої діяльності, будь-якого поруху душі — я впевнений — має бути любов до людини!
№223 20.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
