Більшості наших громадян відомі звернення одне до одного українських та російських студентів (і псевдостудентів). Нічого це не дало — тільки полоскотали нерви. Всі залишилися при своїх інтересах. Чому? На це запитання частково дає відповідь дослідження кандидата психологічних наук, докторанта Інституту соціальної і політичної психології НАНУ, Олександра Дроздова, який вивчав геополітичні уявлення української та російської молоді 2014 року, коли вже розпочався збройний конфлікт між Україною та Росією. Науковий колектив цікавився ставленням української та російської молоді до війни, одне до одного (Росії і трьох регіонів України — західної, східної та Криму). Також дослідники вивчали ставлення до США, Великобританії, Франції, Японії, Канади, Китаю, Німеччини. Було опитано 110 студентів Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка та 60 студентів чотирьох вишів Санкт-Петербурга.
— Коли ми вивчаємо психологію масової геополітичної свідомості, то розуміємо під цим побутове, а не професійне уявлення про геополітику, — розпочинає Олександр Юрієвич. — Студентам ми пропонували привести будь-які асоціації щодо політики дев’яти країн світу, трьох регіонів України (західної, східної та Криму) і Росії. Під час проведення дослідження, інформаційний простір Росії був досить уніфікований, з другого боку, за результатами наших попередніх досліджень, особливості масової геополітичної свідомості молоді Чернігівщини мають чимало спільного із масовою геополітичною свідомістю молоді центральних українських регіонів (Черкаси, Київ).
АГРЕСІЯ, ВІЙНА ЧИ... МИРОЛЮБНА ПОЛІТИКА?
Цілком природно, що серед української групи в ставленні до Росії домінують негативні асоціації. Більш цікавими були результати російської групи, тому що не було однозначної домінуючої тенденції уявлень щодо самих себе: ці уявлення досить часто фрагментарні й протилежні за змістом. Ми бачимо таку цікаву деталь: Росія як держава виступає одночасно і в позитивній, і в негативній іпостасях, що свідчить про полярність уявлень. Уявлення про сутність російської політики в обох групах суттєво відрізняються. «Агресія», «війна» — такі асоціації домінують в українській групі, «справедлива», «миролюбна політика» — в російській.
«Вельми розрізняються уявлення студентів щодо Західної України. Основні відмінності полягають у такому: по-перше, в росіян уявлення про Західну Україну сильно політизовані. Ми не побачили культорологічних асоціацій, що є у чернігівських студентів. По-друге, внаслідок пропаганди, ця частина України в росіян асоціюється з війною та агресією. На перший погляд — це парадокс, тому що війна — на сході країни. Але стає все логічним, якщо згадати офіційну точку зору російської влади: мовляв, війну на схід України принесли націоналісти із Західної України. Також цей регіон у російських студентів асоціюється з Америкою та проамериканською політикою. Як показали наші попередні дослідження, все антиросійське росіяни схильні пов’язувати з Америкою», — розповідає Олександр Юрійович.
«КРИМ НАШ»
Закономірними є розбіжності в уявленні й про схід України: для наших студентів схід асоціюється із «сепаратистами», для росіян — що «там наші люди». І українські, і російські студенти кажуть, що «Крим наш». Водночас у російській вибірці — 40%, і це — найвищий показник, оскільки ні одна інша асоціація не отримала такої частоти. Багато росіян вважають, що Крим — це російська земля, яка через «непорозуміння» потрапила до Української держави. Законно чи не законно — це інша справа, але принаймні — справедливо, — вважають російські студенти. Геополітичні уявлення про США в російських та українських студентів — різняться. Негативний — у росіян, позитивний — серед українських. Також можна відзначити дуже стереотипізовані геополітичні уявлення студентів обох країн щодо інших держав, також має місце ідеалізація та міфологізація. Для українських студентів більш значимими виявилися речі, які говорять про стабільність і порядок у зарубіжних країнах, для росіян — більш актуальними є зовнішня політика країн, наскільки вона є самостійна від США.
«Є динаміка росту антиросійськості серед українських студентів, яка почалася рік тому після анексії Криму. Що ж до антиукраїнськості російських студентів, то я сумніваюся, що росіяни вважають, що Україна — рівня їм. Вони не сприймають цей конфлікт на рівні Україна — Росія. Вони вважають, що це конфлікт Росії і Заходу, мовляв, це Захід напакостив і зманив Україну зі шляху істинного й заварив усю «кашу». На їхню думку, Україна — це маріонетка. В дуже багатьох — саме таке уявлення. Тому що в російських студентів асоціація «війна» стосувалася саме Західної України, а не всієї. Західна Україна, в їхньому розумінні, — регіон, який продався США і проводить антиросійську, прозахідну, проамериканську політику», — говорить Олександр Дроздов.
«МИ — ХОРОШІ, ВОНИ — ПОГАНІ»
«У росіян — біполярна картина світу: є Росія (позитивний полюс) і «анти-Росія» (негативний полюс). Як «анти-Росія» найбільш значимими виступають США. Україна зараз теж опинилася в полюсі «анти-Росії». З часів радянської пропаганди мало що змінилося: залишився механізм негативної ідентифікації, коли є ми — соціалістичний табір, і є проклятий імперіалістичний буржуазний Захід на чолі із США. Ми проводимо миролюбну політику, вони — агресивну. Ми — хороші, вони — погані. Відтоді, як ми бачимо, мало що змінилося. Опираючись на дослідження російських соціологів, можу сказати, що час від часу на місце головного ворога Росії виходили Чечня, Грузія, тепер — Україна, — пояснює Олександр Дроздов. — Не потрібно думати, що всі опитані в моєму дослідженні російські студенти налаштовані антиукраїнські, зомбовані і повністю підтримують політику Путіна. Була невелика частина, яка критично оцінювала внутріполітичну ситуацію в Росії: вважали, що в них не демократія, а псевдодемократія».
