Ця людина ніколи не мітингувала на площах, не пікетувала державні установи, не оголошувала на знак протесту голодовку. І не лише тому, що ось уже 20 років як позбавлена можливості самостійно пересуватися. Просто ця людина переконана в силі інших, не менш демократичних методів боротьби за правду. Користуючись саме ними, незважаючи на свою фізичну слабкість, у високих столичних кабінетах він набув слави «суперсильного чернігівця», а якщо точніше — небайдужої людини з державним мисленням.
Його ім’я — Федір Шевченко. Він — інвалід виробництва I групи, голова правління Чернігівської міської громадської організації «Спілка інвалідів від трудового каліцтва та професійних захворювань».
Серйозну травму руки Федір Шевченко отримав 40 років тому, коли 24 річним хлопцем працював на Чернігівському камвольно-суконному комбінаті. Ставши інвалідом, він не падав духом, а вирішив організувати своє життя так, щоб воно було максимально близьким до повноцінного. Контактуючи з такими самими постраждалими на виробництві, як сам, Федір Шевченко добре знав їхні проблеми, бачив, що є люди, яким живеться значно важче, ніж йому, а тому ніколи не відмовляв у допомозі — порадою чи справою. Але біда, як відомо, не ходить одна, і в 44-річному віці Федора повністю звалює з ніг важка хвороба. До цього нещастя незабаром додаються інші, державного значення проблеми: промислові підприємства зупиняються, розпадаються, стають банкротами, і люди, яким вони виплачували пенсії з інвалідності, залишаються «за бортом». Згодом питання виплат та компенсацій постраждалим регулюється на законодавчому рівні, однак платоспроможність підприємств від цього не зростає — гроші інвалідам виробництва не виплачують місяцями. Ось тоді вони вперше замислилися над тим, що треба об’єднуватися і разом відстоювати свої права. Керівником своєї неофіційної організації інваліди камвольно-суконного комбінату обрали Федора Шевченка. Коли він узявся за роботу, справа з виплатою належної допомоги зрушила з місця. Пізніше, у 2001 році, набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвело до втрати працездатності». На його виконання було створено відповідний фонд, і проблеми інвалідів виробництва почали помалу вирішуватися, принаймні, ті, що були в компетенції місцевого відділення Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві. Ті ж, які потребували втручання на вищому рівні, лягали на плечі самих інвалідів, і їм доводилося поодинці їздити до Києва «за правдою». Одним вдавалося її знаходити, іншим — ні. Знаючи про це, Федір Шевченко, який ніколи не був байдужим до долі товаришів по нещастю, запропонував створити міську громадську організацію з тим, щоб спільно захищати свої інтереси «наверху». Сказано — зроблено, і як це зазвичай буває, хто запропонував — тому й прапор у руки. Таким чином, у жовтні 2003 року в Чернігові з’явилася нова громадська організація «Спілка інвалідів від трудового каліцтва та професійних захворювань», яку очолив Федір Шевченко.
За півтора року існування цієї організації її активістам удалося зробити небагато, передусім, через дефіцит коштів. Отримали, щоправда, у приміщенні обласного управління фонду кімнатку для прийому відвідувачів. Але щоб вона стала справжнім офісом організації, у ній має бути хоч якась техніка (хоча б старенький комп’ютер), хоч якісь канцтовари. А цього немає, і придбати ні за що. Шукали спонсорів — не знайшли. Незважаючи на це, Федір Федорович постійно приймає людей, (у тому числі, у себе вдома), дає поради по телефону, консультує, оформляє всю документацію, пише листи до різних інстанцій, стежить за законодавством. І настільки тісно співпрацює з управлінням виконавчої дирекції ФСС від нещасних випадків на виробництві, що його співробітники без нього часом уже й обійтися не можуть.
— Федір Шевченко з самого початку створення нашого фонду активно допомагає нам у роботі, — розповідає заступник начальника обласного управління фонду Володимир Корогод. — Він співпереживав з нами, коли ми тільки формувалися, а тепер бере активну участь у законотворчому процесі. Створена ним громадська організація стала «першою ластівкою» в Україні, яка, до того ж, піднялася так високо, що завоювала авторитет. Федір Федорович настільки грамотний фахівець у питаннях, які стосуються соціального захисту інвалідів, що не рахуватися з ним просто неможливо.
Потреба у глобальній допомозі інвалідам виробництва з’явилася нещодавно, коли, як говорить Федір Шевченко, «до коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві потяглася волохата рука».
— Протягом 2003—2004 років, за вказівкою колишнього прем’єра Януковича, з бюджету нашого фонду, який формується з внесків роботодавців, забрали 389 млн. грн. на погашення заборгованості з регресних виплат шахтарям, яким держава заборгувала ще з 50-х років, — розповідає він. — Ми нічого не маємо проти шахтарів, це люди, які потребують великої уваги. Але те, що гроші забрали у одних інвалідів і віддали іншим — це блюзнірство, тому що тепер у нас пішли комісії-перекомісії, з людей знімають групи, позбавляють соціальних послуг, обмежують у всьому. Ми обурювалися, писали до всіх інстанцій, я особисто з колишнім міністром праці та соціальної політики розмовляв, він обіцяв, що більше жодної копієчки з нашого фонду не візьмуть. Але приймають державний бюджет на 2005 рік — і знову планують забрати у нас 11,2 млн. грн.! Далі — більше. Розбалансувавши бюджет нашого Фонду, Міністерство праці вирішило знайти вихід із положення шляхом внесення змін та доповнень до Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві». Коли ми дізналися про підготовку такого законопроекту, то звернулися до Міністерства, до виконавчої дирекції фонду, до Федерації профспілок з проханням надати нам можливість ознайомитися з цим документом і внести свої зауваження та пропозиції. Але нам відмовили. І лише 6 грудня 2004 року, коли Верховна Рада повернула цей законопроект на повторне перше читання, нам його надіслали електронною поштою з комітету з питань праці та соціальної політики. Звідти ж повідомили, що включають представників нашої громадської організації до робочої групи з доопрацювання цього документа.
Прочитавши цей законопроект, Федір Шевченко схопився за голову. Він побачив там масу змін, прийняття яких істотно погіршить і без того нелегке матеріальне становище інвалідів виробництва. Тому Федір Федорович разом зі своїм колегою по організації Аркадієм Голобурдою засіли за роботу над законопроектом. З початку року вони побували у Києві на двох засіданнях робочої групи, де відстояли 7 із 11 своїх пропозицій. Вони були там єдиними представниками громадської організації, і до них дослухалися. І все-таки, щодо двох надзвичайно важливих пунктів законопроекту робоча група згоди не дійшла. У зв’язку з цим Федір Шевченко запропонував виконавчій дирекції ФСС зібрати у Києві представників громадських організацій інвалідів виробництва з усієї України і вислухати їх, дізнатися, чого люди хочуть, у чому мають потребу сьогодні, і лише після цього винести законопроект на розгляд Верховної Ради. У виконавчій дирекції довго не погоджувалися з такою пропозицією (адже не звикли прислухатися до думки громадськості), але Федір Федорович і тут проявив наполегливість: звернувся до роботодавців, до Федерації профспілок, і таки добився свого — збори пообіцяли провести у другій половині квітня 2005 року. А комітет з питань праці та соціальної політики ще й запросив його виступити 10 травня у Верховній Раді на парламентських слуханнях з питань діяльності всіх нині існуючих (а їх в Україні чотири) фондів соціального страхування. Однак днями з виконавчої дирекції Фонду соціального страхування Федору Шевченку повідомили, що обіцяних зборів не буде — не до того їм…
— Взагалі суспільна експертиза чинних та підготовлених законів — дуже важлива річ, — переконаний Федір Шевченко. — Ну хто там, «наверху», краще за мене знає, що мені треба.
Ось такий він, чернігівець Федір Федорович Шевченко — грамотний, небайдужий і впевнений у своїй правоті. А ще — дуже веселий і скромний. Він щиро вірить — тільки колективно, тільки демократичними методами можна примусити чиновників та депутатів працювати на народ, тільки так можна привчити їх цікавитися його потребами і приймати рішення на його користь. Коли ж вони звикнуть до спілкування з громадськістю, тоді ніхто з них уже не говоритиме про таких людей, як Федір Шевченко — «Де він узявся, такий наполегливий, вискочив звідкись, як джин із пляшки».
ДО РЕЧІ
368 нещасних випадків, через які постраждали 368 чоловік — така сумна статистика виробничого травматизму, зареєстрованого в шахтарській столиці в першому кварталі поточного року органами державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Загалом, за словами фахівців, загальний показник виробничого травматизму в місті, порівняно з першим кварталом 2004 року, знизився на 24% або на 117 випадків.
Однак підстав для оптимізму поки що немає, оскільки, за інформацією міської ради з питань безпечної життєдіяльності населення, не на всіх підприємствах та установах міста проведено лабораторні дослідження умов праці та атестації робочих місць на відповідність нормативним актам. Стурбованість міської ради викликає і зниження охоплення людей, що працюють у шкідливих і важких умовах праці, періодичними медичними оглядами. Так, у 2004 році їх пройшло лише 69,9% працівників промислових підприємств. Крім того, на окремих підприємствах, через важке фінансове становище, рівень забезпечення спецодягом, спецвзуттям і засобами індивідуального захисту не відповідає галузевим нормам. Наприклад, забезпечення робітників шахт, які входять до складу ГП «Донецьквугілля», спецодягом і спецвзуттям не перевищує 20% від необхідної кількості, а фільтрами — менше 40%, повідомляє Ганна ХРИПУНКОВА, Донецьк.
