Телеметричні інновації вже стали характерною «рисою» Вінницького обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Уже зараз робота всіх карет «швидких» координується за допомогою інтерактивної онлайн-карти з GPS-треками, кардіографи обмінюються даними про пацієнта з лікарнями, а дзвінки за номером «103» приймаються автоматично і обробляються впродовж хвилини за допомогою сучасного обладнання. Але й це ще не все — тепер у центрі працюють над створенням єдиної хмарної системи, яка об’єднає «швидкі» і всі медичні заклади області — від сільських ФАПів до високоспеціалізованих лікарень, — що дозволить обмінюватися інформацією та покращувати якість надання телеметричних послуг, тобто лікувати пацієнтів на відстані.
— На сьогодні на Вінниччині телемедицина представлена одним із напрямів — це передача електрокардіограм та дистанційні консультації. Але результати вже очевидні. Якщо у 2016 році ми в середньому за один місяць приймали телеметричні дані та консультували 1132 випадки, то у 2018 році — вже 1690. За минулий рік лікарі провели 17 тисяч 871 дистанційну консультацію за електрокардіограмами пацієнтів щодо можливих розладів серцево-судинної системи. Цього року таких послуг надали вже 12 тисяч 765 разів, — розповідає заступник головного лікаря Вінницького обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Олег СІДАК. — Окрім випадків гострого інфаркту міокарда, який лише за 9 місяців поточного року було виявлено у 942-х пацієнтів, лікарі-консультанти встановили 6341 випадок патології серцево-судинної системи, з них лише порушень ритму було виявлено 2188, а також інші розлади системи кровообігу.
— Як вдалося досягти таких результатів?
— Передусім завдяки новому обладнанню. За кошти спільного проєкту Світового банку та МОЗ України «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей», який реалізується у Вінницькій області, було придбано 311 телеметричних пристроїв та дві приймальні станції, 20 ЕКГ-апаратів із функцією телеметрії. Обладнання для телеметричного підрозділу центру було закуплено в серпні 2015 року. Відтоді працює в режимі 24 на 7365 днів на рік. Якщо підсумувати, то телеметричний центр від дня відкриття провів 82 тисячі 104 консультації за всіма каналами зв’язку.
ЗА ДВІ-ТРИ ХВИЛИНИ — ВИСНОВОК ІЗ РЕКОМЕНДАЦІЯМИ
Головне завдання телеметричного центру полягає в тому, щоб допомогти медичному працівнику, який приїхав на виклик, але має сумнів у діагнозі, зорієнтуватися на «передовій», рятуючи життя пацієнта. Маючи спеціальне обладнання, він може передати результати аналізів або проконсультуватися з вузькопрофільним фахівцем, котрий допоможе точно поставити діагноз і скоординувати подальші дії бригади екстреної медичної допомоги. 56% консультацій, які надає центр, надходять від бригад «швидких». Майже третина звернень припадає на заклади первинного рівня — центри первинної медико-санітарної допомоги та амбулаторії. 17—20% (залежно від місяця) — на заклади охорони здоров’я вторинного рівня. У середньому черговий лікар-кардіолог за зміну приймає до пів сотні електрокардіограм, оперативно опрацьовує їх і повертає назад вже з діагнозом.
«У своїй роботі ми користуємося такими комплексами телеметричної передачі даних, як «Телекард», через який отримуємо телеметричні дані від електрокардіографів «Телекард» і «Москіт», а також UNET — він передає інформацію від електрокардіографів «Юкард-100». Наразі в області за системою «Телекард» працює 399 приладів, а за системою UNET — 343. До системи підключено 114 бригад швидких і 712 закладів первинної ланки, плюс обслуговуємо 31 прилад із «воринки», бо буває, що і з районних лікарень надходять запити, — визнає черговий лікар-кардіолог Василь ПИЛИПЧУК. — Кардіограми надходять у центр за 10—20 секунд, а за 2—3 хвилини лікар має відіслати назад консультативний висновок із рекомендаціями. Добре, що нині майже всі екіпажі «швидкої» мають у своєму розпорядженні планшети, які дозволяють передати не лише ЕКГ, а й інші фізіологічні дані до консультативного телеметричного центру та зв’язатися з черговим спеціалістом (ендокринологом, хірургом чи кардіологом), щоб отримати консультацію».
ОБОВ’ЯЗОК — ВРЯТУВАТИ ЖИТТЯ ХВОРОГО
Складніше з первинною ланкою, бо для лікування на відстані у них, окрім мобільних ЕКГ, більше нічого немає. Тому першочерговим постає питання забезпечення планшетами 832 ФАПів та 327 амбулаторій. З центрами первинної медико-санітарної допомоги простіше, бо завдяки пілотній реформі вони отримали оргтехніку, а робочі місця сімейних лікарів оснащені персональними комп’ютерами. Така ж ситуація і в лікарнях другого та третього рівнів, щоправда, для удосконалення їхньої роботи в телемедицині доведеться закупити цифрове обладнання, яке має функції передачі даних.
«Завдяки телеметричним послугам лікар, фельдшер, парамедик чи медична сестра можуть за лічені хвилини отримати консультативну допомогу в плані діагностики та тактики щодо ведення пацієнта. У випадку виявлення загрозливих для життя пацієнтів станів (гострий коронарний синдром, порушення серцевого ритму, ознаки ТЕЛА чи синдрому Бругада) телеметричний центр одразу повідомляє центральну оперативну диспетчерську для негайного направлення до хворого бригади екстреної медичної допомоги. Це дозволяє виконати головний обов’язок — врятувати життя хворого, — резюмує Олег Сідак. — Ми змогли виявити більшу кількість пацієнтів на догоспітальному етапі, які потребували ранньої реперфузійної терапії (тобто первинне черезшкірне коронарне втручання протягом 120 хвилин після нападу), з 12 випадків у 2016 році до 34 — у 2018 році. Зросла кількість і вчасно доставлених хворих із гострим інфарктом — з 127 у 2016 році до 461 — у 2018 році. Таке зростання пов’язано як із збільшенням виявлення недуги завдяки телеметричним системам, так і завдяки медичній реформі, що привнесла інфраструктурні зміни і нове обладнання».
СКЛАДНО, А ПОДЕКУДИ НЕРЕАЛЬНО
На сьогодні телеметричний консультативний центр готовий до співпраці з центрами первинної медико-санітарної допомоги, амбулаторіями сімейної практики, які діють у Вінниці, налагоджуються телеметричні зв’язки і з лікарнями в деяких районах. Але є заклади, які досі не готові працювати в електронному форматі, особливо важко у сільській місцевості, де більшість медичних працівників літнього віку. А навчити лікаря, якому за 60 років, працювати з планшетом чи на сучасних приладах — складно, а подекуди просто нереально.
Інший проблемний момент у тому, що в центрі досі відсутня телеметрична взаємодія з третинним рівнем надання медичних послуг, зокрема з кардіоцентром. Хоча цілком логічно було б, якби лікар, який приймає хворих на первинне черезшкірне коронарне втручання, бачив електрокардіограму ще до доставки хворого бригадою екстреної медичної допомоги до лікарні. Словом, медицина вимагає власної мережі, яка б дозволила оперативно обмінюватися інформацією, бо при гострих станах важлива не те що кожна хвилина, а кожна секунда.
