Одна з найбільш численних молодіжних організацій України — скаутська — відсвяткувала 96 річницю (світовий рух виник 100 років тому). Нині вона має всі шанси бути прийнятою до Всесвітньої організації скаутського руху. Об’єднавши три схожих за ідеологією скаутських організації — «СПОК», «ПЛАСТ» та «Січ» — в Національну організацію скаутів України (НОСУ), 14 липня наші скаути вперше представлятимуть Україну в Південній Кореї, де зберуться їхні друзі з усього світу. Заступник голови НОСУ Валерій ТАНЦЮРА розповів «Дню», з чим поїдуть наші активісти на цей конгрес.
— Пане Валерію, яка передісторія вступу України до Всеукраїнської організації скаутського руху?
— Наразі в Україні нараховують понад 100—150 молодіжних організацій, які включають в себе понад 20 тисяч молодих людей різного віку, від школярів до дорослих. Ми не один рік прагнули вступити до цієї організації, і єдиною перепоною досить довго була неузгодженість між українськими скаутськими організаціями в питанні, хто саме буде представляти нашу державу на міжнародній скаутській арені. Ідеологія скаутського руху досить проста: членом світової організації може бути одна організація, що повинна бути відкритою для всіх громадян, які живуть в країні. Досить довго жодна з організацій нашої країни не могла виконати всі поставлені умови, тому вирішили створити «НОСУ» (Національна організація скаутів України), що ввібрала в себе найкращі частини трьох скаутських організацій, таких як «СПОК», «ПЛАСТ» та «Січ».
Ми хочемо, щоб до нас приєднувались й інші організації. Приміром, організація «Дитячий альпійський рух в Україні». Я не бачу перешкод для того, щоб представники цієї організації називали себе скаутами і також їздили по всьому світу на з’їзди скаутів, представляючи Україну.
— Чи не виникло проблем з організацією поїздки?
— Поїздка в Корею — це доволі дороге задоволення, особливо для скаутських організацій. Благо, що держава частково підтримала цю поїздку. Варто також подякувати посольству Японії, яке, лобіюючи свої інтереси, (оскільки в 2015 році світове джембурі — зліт скаутів — планують провести саме в Японії), оплачує переїзд до Кореї запрошених голів скаутських організацій, які потім також відвідають Японію. Таким чином, Левко Захарчишин, голова «НОСУ» їде безкоштовно, а я разом із Андрієм Чесноковим, міжнародним комісаром, їдемо за підтримки нашої держави. Делегація буде складатися з 4—5 осіб. Це представники «СПОКУ» та «ПЛАСТУ». Представники «Січі» відмовились від поїздки. 14 липня, в перший день роботи 38-ї Всесвітньої скаутської конференції буде затверджено результати електронного голосування, що тривало три місяці, про вступ України до Всеукраїнської організації скаутського руху. Якщо країни-учасниці не висловлюються проти вступу, то, відповідно, ми стаємо членами Всесвітньої скаутської організації. Я думаю, що українські скаути з досвідом, яким уже виповнилось 70—80 років, будуть раді тому, що Україна приєдналася до Всесвітнього скаутського руху. Далі на конференції планують розглянути стратегії розвитку скаутського руху, питання виховання молоді. Оскільки головне завдання скаутизму — виховання молодого покоління людей, які фізично загартовані, вміють бути лідерами, люблять свою країну.
— Пане Валерію, що ви можете сказати про фінансове забезпечення новоутвореної організації скаутів України?
— На жаль, поки що ми не маємо постійного фінансування. Держава підтримує тільки ті організації, які існують понад рік. Організації «СПОК» та «ПЛАСТ» в минулому році подали заявки про державну підтримку. Держава підтримала. «ПЛАСТ», він отримав десь 550 тисяч гривень, «СПОК» — приблизно 220 тисяч гривень. Прикро, що «НОСУ» поки не може претендувати на фінансову підтримку, тому що ще не пройшло року від дня заснування організації. В той же час, я завжди кажу, що ніхто не заборонив скаутам брати участь у проектах, вигравати їх, брати участь у соціальному служінні, допомагаючи інвалідам, доглядаючи людей похилого віку. Приміром, більша частина споківців — це волонтери соціальної служби для молоді. Мені як директору соціальної служби міста Києва скаути дуже допомагають, тому що волонтерів-скаутів у мене понад п’ятсот. Якби не вони, більшу частину заходів ми б не могли провести. Приміром, фестиваль творчості для дітей-інвалідів «Повіримо в себе!» Допомагаючи, скаути служать своїй країні через конкретні справи.
— Що Україні дасть вступ до Всесвітньої організації скаутського руху?
— Тільки — обов’язки. Потрібно буде платити членські внески, щороку по долару за кожного члена організації. Потрібно буде дотримуватись канонів світового скаутського руху. Однак раз на рік за власний кошт ми зможемо приймати участь у світовому джембурі, спілкуватись з іншими скаутами, обмінюватись досвідом.
— Скаут 100 років тому і зараз — це те ж саме?
— Скаути змінюються. Вони вже не ті, що були на початку століття. Більше пробують брати участь у глобальних процесах, якими живе весь світ. Це й боротьба за екологію, й нові методики виховання. Я був на світовому джембурі, що нещодавно проходив у Великій Британії до 100-річчя скаутського руху. Там було представлено 150 світових скаутських організацій. Я побачив, що скаути змінилися. Це нормально, тому що все мусить розвиватися. Звичайно, основоположні принципи скаутського руху мають залишатись, проте бути лісовими людьми нині практично неможливо, тому що є мобільні телефони, є інтернет. Розвивається навіть інтернет-скаутинг, хоча бути справжнім скаутом через інтернет не можна.
