Екологи України називають сміттєспалювальні заводи (ССЗ) одними з найнебезпечніших забруднювачів навколишнього середовища. Мешканці сусідніх з ними будинків постійно скаржаться на, м’яко кажучи, неприємні запахи, кіптяву, дим... Крім того, медики констатують: близькість до ССЗ може викликати онкологічні захворювання. Чи можна безболісно утилізувати сміття, наскільки шкідливі сміттєспалювальні заводи і чи існує їм альтернатива? Про все це — у бесіді з Сергієм Степановичем Крикуном, директором заводу «Енергія» (АК «Київенерго»).
— Екологи постійно нарікають на роботу українських сміттєспалювальних заводів. І завод «Енергія» — у тому числі. Як ви це прокоментуєте?
— В Україні постійно діє лише київський сміттєспалювальний завод «Енергія», хоч у 80-х їх було побудовано чотири — окрім столиці, ще у Харкові, Сімферополі, Дніпропетровську (останній запускається епізодично і з великими перебоями). Для порівняння, наприклад, у маленькій Данії ССЗ кілька десятків. Загальна кількість сміттєспалювальних заводів у Європі — 367, а в Японії — понад 600.
— Чи вистачає ваших потужностей, щоб переробити всі відходи Києва?
— На жаль, у нас звикли звалювати відходи на звалища. Причому, понад 90% із них несанкціоновані — вони оточують щільним кільцем міста (лише у столиці 28 стихійних об’єктів) і населені пункти, забираючи величезні території, які могли б використовуватися як сільгоспугіддя... І що ще гірше — нещадно забруднюючи навколишнє середовище. Адже звалища не обладнані, — продукти гниття і розпаду потрапляють у грунт і грунтові води. Температура гниття настільки висока, що часто призводить до пожеж, до того ж у повітря викидається неймовірна кількість шкідливих речовин. Словом, будь-яке сміттєзвалище — це біохімічний реактор, який безперервно працює. Саме сміттєзвалища сприяють зміні клімату Землі: газ, що виділяється, потрапляє в атмосферу, і температура повітря підвищується.
— Інакше кажучи, з двох бід сміттєспалювальні заводи — біда менша?
— Поза сумнівом. Лише в столиці «виробляється» 3000 тонн на день сміття, 1100-1200 тисяч тонн на рік. Завод спалює 500 тонн на день, відповідно, порядку 150-170 тис. тонн на рік (причому, наші потужності дозволяють ці показники подвоїти). Ще трохи везуть на «Полігон №5» у район села Великі Димитровичі (єдине офіційно дозволене і обладнане сміттєзвалище для Києва. Ну, а решта — куди прийдеться.
— Якщо звалища ще гірші, то чому, на вашу думку, сміттєспалювальні заводи так не подобаються екологам? І чому відходи везуть «на природу», а не до вас?
— Сучасні сміттєспалювальні заводи екологам дуже подобаються, а такі, як наші — на жаль, ні. Щодо несанкціонованих звалищ, то проблема в наступному: перевізники повинні самі платити за переробку сміття. Звичайно, їм набагато вигідніше отримані від комунальників кошти повністю залишити собі. Одна з причин — тарифи. Їх міськадміністрація Києва встановила понад шість років тому. Відтоді ціни на електроенергію зросли в 1,5 разу, вартість газу — в 1,8 разу, зарплата співробітників — у 3,5 разу, а тарифи на вивіз сміття залишилися колишніми. ЖКГ перераховують перевізникам (їх близько 20 по Києву) 15,6 грн. за куб. метр відходів. Водночас за утилізацію доведеться заплатити 12,6 грн. за куб. метр. Словом, витрати транспортників не окупаються. От вони й скидають сміття куди прийдеться.
— А як щодо забруднення навколишнього середовища сміттєспалювальними заводами? Що і в яких кількостях «Енергія» викидає в небо?
— Будь-який завод — це певне навантаження на навколишнє середовище. Питання в тому, як звести його до мінімуму, враховуючи сучасний рівень технологій. «Енергія» відноситься до першого-другого поколінь подібних підприємств. Для порівняння: у Європі працюють ССЗ шостого-сьомого поколінь. Зрозуміло, що у нас існують певні проблеми, які ми намагаємося вирішувати.
— Але все-таки: скільки тонн шкідливих речовин «Енергія» викидає в атмосферу?
— 4 тис. 188 тонн на рік. Це значно менше, ніж будь-яка теплова електростанція, яка працює в Україні, і менше, ніж дозволені гранично допустимі нормативи. Крім того, коли власником заводу «Енергія» стала АК «Київенерго», відразу ж почалася модернізація підприємства. Почали з найважливішого — придбання нових фільтрів для очищення димових газів від попелу та пилу. Раніше на виході цей показник становив 300мг/куб.м., тепер же — 50мг/куб.м., тобто викиди зменшилися в шість разів. (Для порівняння — в Європі нормою вважається 10— 20мг/куб.м. — Авт. ) Сума, запланована на реконструкцію, становить понад 50 мільйонів гривень. Це дуже великі гроші, тому повне закінчення робіт запланували на 2006-2007 рік.
Щоб прискорити процес модернізації, який, утім, і так нормально рухається (велике виробництво за один день не переоснастити), ми шукаємо інвесторів усередині країни. Максимум за півтора року вони «відіб’ють» вкладення, потім піде прибуток... Справа в тому, що ССЗ, спалюючи відходи, виробляють електроенергію і тепло (гаряча вода, пара). Зараз для власних потреб використовується порядку 10%, ще трохи більше 30% йде на опалення будинків та установ, розташованих за 1,5 км від заводу. Рештою ж обігріваємо небо... Хоч, як і у всьому світі, подібному підприємству цілком реально забезпечити «своєю продукцією» величезні масиви сусідніх районів або невеликі за величиною міста. Залучені таким чином кошти підуть на заходи, пов’язані з поліпшенням екології заводу.
— Ви вважаєте, що екологи, які вимагають закрити всі сміттєспалювальні заводи, не мають рації?
— Я би сказав інакше. Поки немає більш оптимального інструмента для переробки тих обсягів відходів, які щодня «виробляє» планета. І це не лише моє переконання. Згідно з Кіотським протоколом, до якого, як відомо, приєдналася й Україна, до 2015 року в Європі мають бути ліквідовані всі сміттєві звалища. Зрозуміло, що працюватимуть ССЗ, — в Україні вони будуватимуться, а старі модернізуватимуться. Найголовніше в іншому: відходи мають сортуватися біля будинків, оскільки сміття, яке вилежало добу в контейнерах або побувало в сміттєвозах, — утилізації вже, на жаль, не підлягає.
ДО РЕЧІ
Учора у Кам’янці-Подільському почалася робота над програмою переробки токсичних відходів, що працює у Франції. «Це — перший крок до співробітництва з фірмою «Tredi seche global Solutiohs», представники якої минулого тижня побували з діловим візитом у стародавньому місті», — повідомив «Дню» завідувач організаційно-контрольним відділом міськвиконкому Валерій Клименко. Він вказав на те, що керівники розташованих у Кам’янці-Подільському Дністровської регіональної держінспекції екології і природних ресурсів зустріли іноземних гостей з великою надією, що, нарешті, вдасться розв’язати гостру проблему. Ще від перших повоєнних п’ятирічок у розвалених складах розпущених колгоспників залишилися різні отрутохімікати, що призначалися для знищення бур’янів, шкідників. І досі ніхто не знав, що з ним робити. Були навіть пропозиції, аби «поховати» це лихо, що завдає великої шкоди довкіллю, у шахтах, з яких свого часу вивезли ядерний щит СРСР. Гербіциди і пестициди заборонені для використання, терміни застосування уже давно минули. Французи заявили, що мають півсотні заводів з переробки сміття і знищення отрутохімікатів. Фінансують екологічну програму ООН і Європейський банк. Іноземці запросили робітників Кам’янця- Подільського, аби ті приїхали до Франції і на власні очі побачили, як у них організовано технологічні процеси, за рахунок сторони, яка запрошує. Пропозицію було прийнято з великим задоволенням, повідомив Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ, «День».
