Кажуть, якщо людина полюбляє гостре й солоне, то вона дуже темпераментна. Якщо судити з гастрономічних уподобань народного депутата Тараса Чорновола, він має просто-таки вибуховий темперамент. Якось у буфеті Верховної Ради кореспондент «Дня» побачила, як пан Тарас п’є томатний сік. Він туди кинув сіль, перець, а на додачу... ще й гірчицю.
Побачивши мої круглі очі, Чорновіл пояснив:
— Я так п’ю, щоб бути злішим. Я взагалі дуже добрий, занадто добрий. А в політиці треба бути злим, бо інакше з’їдять, — пожартував він.
Чорновіл розповів, що полюбляє українську кухню, але здобрену різними спеціями, на кшталт карі. Втім, як кажуть у народі, кінь на чотирьох ногах, але теж спотикається. Навіть такий поціновувач гострих страв, як Чорновіл, не здолав справжньої мексиканської кухні.
— На початку 90-х у канадському місті Едмонтоні я вирішив познайомитися з мексиканською кухнею. Нам подали мексиканський салат. Гід мені показує на якісь зелені стручечки й каже: «Треба їсти обережно, бо воно дуже гаряче». У канадців дуже штучна українська мова. Я не знав, що вони не розрізняють слів «гарячий» і «пекучий» (в англійській мові слово «hot» має обидва значення. — Авт.). Я взяв на виделку цей стручечок, довго подмухав.... Не знаю, що це було. Чилі на його фоні відпочиває. Воно пекло надзвичайно. Два бокали пива не погасили пожежі. Я весь вечір сидів із відкритим ротом і тільки рукою перед ним махав.
— Наскільки я знаю, ви й змію куштували...
— Це теж було на початку 90-х. Я перший раз був за кордоном. У Філадельфії в китайському ресторані мене пригостили супом із гадюки. Це, до речі, було недешева страва, заплатили високу ціну. Коли я почав їсти, крім великої кількості солі й перцю, я там толком нічого не відчув. Так, ніби наш вугор звичайний, тільки зварений у супі. І все. То було колосальне розчарування.
— А були ще якісь кулінарні експерименти?
— Коли ми рік тому були в Кореї, то набридали нашому посольству, що хочемо поїсти національної корейської страви — їхню собачатину.
— Який жах !!!
— Нам пояснили, що в Кореї це зробити дуже складно. Тільки окремі невеличкі ресторанчики мають на це ліцензію. Це дуже дорого й дуже важко знайти. Такою кухнею вже пристойні ресторани не займаються. І потім посол сказав геніальну фразу: «Якщо хочете їсти собачатину, вертайтеся до Києва, їдьте десь на Обухівську трасу, там у кожній шашличній вас нагодують собачатиною, а в Кореї з цим велика проблема», — поділився спогадами депутат.
Читачам «Дня» Тарас Чорновіл запропонував два небанальні рецепти з яєць, які можуть бути цікавою альтернативою традиційній яєчні.
Першу страву я називаю «Бутерброди по-депутатськи». Беремо цілий батон, нарізаємо кілька товстих скибок, десь біля сантиметра завтовшки. Вирізаємо середину — м’якуш ( його потім можна на гріночки пустити). А те, що лишилося — скоринка і трохи м’якуша всередині, замочуємо в молоці, присипаємо трошки приправами й викладаємо на сковороду. Смажимо на вершковому маслі. Як тільки вони починають трошки підсмажуватися, вибиваємо в кожну дірку яйце. В яйця теж додаємо спецій. Є спеціальні для омлетів, вони добре підходять. Коли трошки підхопиться, перегортаємо на інший бік. І в результаті ви отримуєте чудовий бутерброд, який можна взяти й на роботу, й на прогулянку... Зручно й красиво.
І другий рецепт — «Яйця фаршировані самі собою». Варите накруто яйця. Далі вже трошки мистецтва — треба добре наточеним ножем розрізати яйце навпіл так, щоб не знищити шкаралупу, якщо трошки з боків обсиплеться — не страшно. Далі вибираємо ложечкою яйце із шкаралупи. Ріжемо кубиками. Обсмажуємо на вершковому маслі з цибулькою. Додаємо солі, приправ. Коли воно добре обжариться, набереться масла ( там такі запахи, такі аромати...) вкладаємо у шкаралупи, які ми зберегли. І викладаємо їх знову на теж саме масло донизу широкою стороною, щоб ці яйця у шкаралупі ще раз трішечки просмажилися. Можна навіть в духовці трошки запікати.
Коли ви дістанете це з духовки, то матиме надзвичайно смачну страву.
