«Спіймався у лісі на браконьєрстві — пощади не жди! Накинуть тобі петлю з шнурка на руки, прив’яжуть до воза — і бігом у постерунок, до поліції! А хоч би й 15 кілометрів було — біжи». Цей запис у книзі «Літопис волинського лісу. 988—2004» датований 1935 роком. А як актуально звучить!
Спочатку ця книга була задумана як відомче видання до 50-річного ювілею «Волиньлісу». І міг би тоді вийти твір, яких немало вийшло до ювілейних дат в інших регіонах України — «з зображеннях трьох кривих сосен на обкладинці» (за іронічним висловом одного з авторів, журналіста Валерія Мельника) та малоцікавим для широкого загалу змістом. Та, мабуть, якраз проблеми з виданням і можливість більше попрацювати над матеріалом посприяли тому, що було підготовлено ґрунтовну монографію, яка цілком відповідає призначенню літопису. Бо йдеться не лише про становлення і розвиток лісового господарства Волині, а й про його зв’язок із суспільно-політичним життям регіону.
Автором ідеї (а згодом і автором книги) став Богдан Колісник, нині начальник обласного управління лісового господарства.
— Дерево росте десятки і сотні років, і я, працюючи у Цумані, почав задумуватися: а хто садив ці ліси до нас?
Отож у книжці, котра недавно побачила світ у видавництві «ВАТ Волинська обласна друкарня», читач відкриє для себе невідомі чи маловідомі факти часів Київської Русі, Галицько- Волинського князівства, Великого князівства Литовського, першої та другої Речі Посполитої, Російської імперії, Радянського Союзу, незалежної України. Наприклад, про те, що вперше проблема вирубування лісів на Волині викликала обурення ще у 1547 році, а після відміни кріпосного права на Волині за кілька років було знищено майже півтора мільйона гектарів приватного лісу... А вперше завезти на Волинь зубрів намагалися у 1929 році. Проте спроба не увінчалася успіхом, бо цих тварин на той час уже майже добили, а ті, що залишилися, мали надто велику цінність, щоб на них експериментувати. Цікаво, що ще у 1933 році в одному з варшавських наукових альманахів було опубліковано «Дослідження радіоактивних джерел у Журавичах». Йшлося про те, що на Волині була виявлена вода з радіоактивним газом — радоном. У наукових колах це викликало жваві дискусії, і в 1936 році було відкрито неподалік джерел міжнародний ревматологічний санаторій, який проіснував до 1947 року. Саме його відновлення стало нині на Волині актуальною проблемою.
А чи відомо нині мешканцям сіл поблизу Цуманя, що гауляйтер Еріх Кох збирався виселити або спалити ці села і створити собі маєток із лісовим господарством у 70 тисяч гектарів? І людей уже почали розстрілювати десятками, бо за короткий час усіх би не змогли вивезти...
У книжці — 630 оригінальних ілюстрацій, старовинних документів, що публікуються вперше не лише на Волині, а й в Україні.
