Нещодавно в Міністерстві цифрової трансформації повідомили, що з 1 вересня державні органи не матимуть права вимагати паперові документи для надання послуг, якщо ця інформація вже є в реєстрі. Тобто з осені українці почнуть жити в режимі paperless — без паперу.
Але чи все так просто? І наша країна готова до paperless уже за пів року? Адже, крім величезної кількості підготовчої роботи, яку ще потрібно зробити, є безліч інших чинників, які впливають на процеси цифрової трансформації й, власне, на готовність відмовитися від паперових документів.
Наприклад, рівень діджиталізації в місцевих органах влади. Є міста й громади, де певні цифрові рішення вже впроваджені, зокрема, повноцінно працює система електронного документообігу. А є такі, де про цифровізацію навіть не думали. Ні для кого не секрет, що в багатьох радах невеликих міст, селищ і сіл навіть комп’ютерів у достатній кількості немає. Або стоїть застаріле програмне забезпечення (як правило, неліцензійне), яким роками ніхто не займався. І навряд ситуація швидко зміниться, бо потрібні кошти.
Інга ТОКАРЕНКО, заступниця Дергачівського міського голови (Харківська область) зазначає: «Ми розуміємо, що за е-документообігом майбутнє. Але, на жаль, у деяких селах досі немає інтернету. Першочерговим завданням уряду має бути забезпечення інтернет-покриттям навіть найбільш віддалених населених пунктів. Також важливо організувати курси для людей пенсійного віку та хоча б мінімально забезпечити комп’ютерною технікою старостати громад. Ми розуміємо, що швидко зробити це неможливо, але крок за кроком наша громада буде над цим працювати».
Одна з проблем, що може завадити швидкому переходу до paperless, — це нерозуміння того, що дає цифровізація. В Україні не так багато прикладів, які можуть продемонструвати переваги технологій для громади, зокрема, економічну вигоду від їхнього впровадження. І навіть найбільш прогресивному голові інколи важко переконати депутатів, що треба виділити кошти на ІТ, адже останні мислять категоріями дитячих майданчиків і труб, які треба ремонтувати.
«Супротив інноваціям на всіх рівнях — це одна з головних проблем. Як тільки починається впровадження нового ІТ-рішення, відразу починаються питання на кшталт: «Що ви вигадуєте? Навіщо щось змінювати?». Але коли починаєш розкладати по поличках, люди розуміють, що нове рішення полегшує їм життя й потрібно просто звикнути ним користуватися. Це стосується як працівників виконкому, так і мешканців. Певний час потрібно терпіння, а потім стає просто», — каже Олена ГУНЬКО, начальниця управління інформаційних технологій департаменту розвитку Львівської міської ради.
Дедалі більше муніципалітетів виділяють кошти й шукають ІТ-рішення для внутрішнього документообігу, листування, комунікації з мешканцями та, зрештою, ефективного управління. Як правило, головним критерієм вибору стає приклад інших громад. Що не погано. Але часто це не найкращий критерій, тому що, наприклад, е-документообіг — це лише частина з того, що потрібно громаді. Рано чи пізно стане зрозуміло, що для управління потрібні й інші рішення, а отже, з’явиться необхідність інтеграції. Тому вигідніше відразу придбати комплексний продукт, зокрема, платформу управління з вбудованим е-документообігом.
«Ми другий рік користуємось е-документообігом, це багато чого спростило і надало оперативності. В планах — особистий кабінет мешканця, де можна було б залишати листи, заяви тощо», — коментує Юрій ЯЦЮК, начальник відділу інформаційно-комп’ютерного забезпечення Дубенської міської ради (Рівненська область).
Процеси цифрової трансформації на місцевому рівні стають дедалі жвавішими, адже більшість керівників розуміють, що залишатися осторонь довго не вийде.
