Юридично приватної детективної діяльності в Україні немає. Але все ж таки вона існує. В умовах «невизнаності» українським приватним сищикам, звісно, живеться нелегко, але вони не сумують. «Що не заборонене, те дозволене», — заявляють наші шерлоки холмси і спритно лавірують між юридичних небезпек вітчизняного правового поля. Щоправда, періодично в нашій країні починаються спроби узаконити приватний розшук. Ось і нещодавно на розгляд Верховної Ради подали черговий Закон «Про приватну детективну діяльність». Цей закон має як своїх лобістів, так і опонентів, але, утім, усі сходяться на тому, що подібний акт в Україні необхідний.
Необхідність ця зумовлена неоднозначним становищем, у якому опинилися фірми, які надають детективні послуги. Саме через відсутність відповідної правової бази ми й говоримо лише про детективні послуги, а не про детективні агентства — існування останніх юридично неможливе. За настільки щільно зачинених дверей романтикам розшуку, що вирішили боротися зі злом приватно, залишається лише займатися детективною діяльністю в рамках охоронної.
Так і виходить, що детективними послугами, крім своєї основної діяльності, промишляють охоронні агентства та служби безпеки різних підприємств, причому повноважень у них не більше, ніж у міс Марпл. Дозволена в Україні детективна діяльність є збором та аналізом інформації, що знаходиться у відкритому доступі. Природно, що колишні правоохоронці, якими здебільшого і є приватні детективи, можуть, користуючись старими зв’язками, зібрати і не зовсім відкриту інформацію. Але стеження та «жучки» приватні борці зі злом точно не практикують.
Це часто невтямки їхнім клієнтам. Спробуйте пояснити домогосподарці, чому героїня Дарії Донцової може стежити за злочинцем, а полковник МВС у відставці, який сидить навпроти, за її чоловіком — не може. Як розповідає Володимир Павловський, директор компанії «Комплексні системи розвитку та безпеки Сатурн-К», від запропонованих розслідувань найчастіше доводиться відмовлятися. Причина: або невідповідність вимог клієнта українському законодавству, або побоювання детектива «забруднитися» чужою надто брудною білизною. Наприклад, до «Сатурн-К» звернулася дівчина з Білорусі, яка діє за загальним дорученням свого знайомого, із проханням допомогти цьому знайомому відібрати квартиру в його сестри, котра живе в Києві. Детективи вирішили, що ця історія надто темна і відмовилися брати в ній участь. А загалом, кожне агентство має свою мораль. І якщо «Сатурн-К» завжди відмовляється від виявлення адюльтерів, то, наприклад, у «Національному детективному бюро» за таку роботу беруться, хоча й відзначають, що з такими завданнями до них звертаються рідше. Найчастіше клієнти хочуть провести розслідування за фактом розкрадання, шахрайства, нечесної конкуренції, перевірити ділового партнера на благонадійність. Володимир Павловський розповів про одну з нещодавніх справ, коли до нього звернулася власниця розваленої з незрозумілих причин фірми. Під час перевірки виявилося, що одна її співробітниця була тричі судима за фінансові махінації.
Також часто до приватних детективів звертаються з проханням знайти вкрадений автомобіль. Утім, бувають і нестандартні завдання — наприклад, «Національне детективне бюро» якось попросили знайти зниклого кота. «Подумали, де він може бути, наловили там котів, показали всіх клієнтці, і вона впізнала серед них свого», — розповідає директор бюро Олег Петров.
Але випадок із котами безпрецедентний, а здебільшого приватним детективам доводиться розбирати грошові чвари між великими підприємствами чи всередині них. Воно й зрозуміло, адже коштують детективні послуги недешево, й оплатити їх під силу аж ніяк не кожній фізичній особі. Точна вартість залежить від складнощів виконаного завдання і проблем, із якими детективам довелося зіштовхнутися під час розслідування. Але «Сатурн-К» усе-таки має приблизні розцінки на деякі види робіт. Так, наприклад, дізнатися, в яких організаціях зареєстрована особа, яка вас цікавить, коштує 48 у.о., з’ясування контактів цієї особи в місті — 200 у.о. на день, перевірити, чи не мають правоохоронні органи претензій до цієї людини обійдеться в 10 у.о. Дані про засновників і адміністрацію будь-якої організації оцінюються в 35 у.о., відомості про лідерів і учасників якогось руху — 300 у.о. Комплексне розслідування тягне на десятки тисяч доларів. Але, як зізналися директори різних агентств, сума залежить і від клієнта — багатому іноземцю їхню праця доводиться оплачувати гідно, а бідній співвітчизниці, яка опинилася в халепі, можна допомогти практично за «дякую».
Але в будь-якому випадку вартість праці приватного детектива з вартістю праці чесного міліціонера не зрівняти. Проте відносини державної та приватної розшукових структур досить теплі — міліціонери охоче приймають інформацію з рук колишніх колег і використовують її у своїх правоохоронних цілях. Щоправда, коли справа доходить до суду, одразу стає зрозуміло: хто охороняє закон, а хто просто «неіснуюча істота»: «У нас приватний детектив може виступати лише як фізична особа, у суді — лише як свідок, у якого запитують: «А звідки ви все це знаєте і що ви взагалі там робили?» Що стосується конкуренції, то поки що вона відсутня — детективні послуги не надто поширені. Крім того, можливості приватних детективів набагато обмеженіші за можливості міліціонерів, і якщо приватники зможуть знайти та «затримати» кота, то затримувати людину вони не мають жодного права. Тут на допомогу українцю може прийти лише міліціонер, хоча збір й аналіз інформації, безсумнівно, не втрачають своєї значимості.
Утім, у деяких питаннях детективні агентства вже починають конкурувати з міліцією. Наприклад, раніше у сфері охорони з допомогою пункту централізованої охорони міліція була монополістом. А тепер у Києві є кілька приватних пунктів, із яких на поклик сигналізації миттю виїжджає машина. Як сказав «Дню» міністр внутрішніх справ Микола Білоконь, конкуренція буде дуже корисна нашим охоронцям закону: «Поки ще міліція не відчуває конкуренції, але коли приймуть відповідний закон і детективна діяльність в Україні почне розвиватися, вона з’явитися. Це стимулюватиме працівників правоохоронних органів.»
Таким чином, усе впирається в закон. А закон може не виправдати надій. На думку головного наукового консультанта апарату Верховної Ради Олега Петриченка, у всіх законопроектах щодо детективної діяльності, які подали на розгляд парламенту, існують істотні недоліки. Не є винятком й останній: «Цей закон викликає досить багато проблем, у ньому більше «мінусів», аніж «плюсів». Його прийняли в першому читанні, що означає лише принципову з ним згоду. Але я дуже сподіваюся, що в такому виді, в якому він є зараз, далі його не пропустять. Окремі статті цього законопроекту суперечать Конституції України та Закону про оперативно-розшукову діяльність.»
Як головний «ляп» запропонованого до розгляду законопроекту, фахівці називають ототожнення детективної й охоронної діяльності. Тобто служба безпеки будь-якого підприємства теж має отримати ліцензію на детективну діяльність. А одержати таку ліцензію дуже непросто — для цього потрібно мати вищу юридичну освіту і не менше п’яти років стажу в міліції чи прокуратурі, багато грошей і сил. У результаті, скажімо, сторожам із кондитерської фабрики, доведеться здобувати вищу юридичну освіту й іти на стажування до прокуратури.
Також викликає зацікавленість стаття законопроекту, що називає однією з функцій приватних детективів звільнення заручників. Оскільки Закон «Про зброю» прийняли лише в першому читанні, звільняти заручників вітчизняним пінкертонам доведеться з газовими балончиками. До речі, закон про приватну детективну діяльність неможливий без закону про зброю. А останній викликає ще більше запитань, ніж детективний. Наприклад, чи готові ми взяти в руки пістолет, як пропонує законопроект. На думку директора «Сатурн-К», протягом перших п’яти років після прийняття відповідного закону спостерігатиметься неправомірне застосування вогнепальної зброї. Але це, за його словами, — діло житейське, через що пройшли всі країни. Протилежної думки дотримується Олег Петриченко, котрий вказує на те, що неможливо порівнювати український менталітет із, приміром, французьким. «Роздавати зброю населенню ще зарано і порівнювати нас із гарячими естонськими хлопцями не варто.»
Безперечно, середньостатистичний українець не готовий стати «зброєносцем». А чи готовий до появи детективних агентств? Олег Петров вважає, що не готовий: «Люди звикли звертатися до міліції, вони знають, що міліція — на варті закону.» А про фірми, які збирають різну інформацію, населення, як правило, не відає й, по суті, звикло обходитися без них».
Утім, якщо детективні послуги надають, отже, хтось цього потребує. А якщо вже міністр внутрішніх справ заявляє, що вони зможуть стимулювати українські правоохоронні органи до якісної роботи, то приватні детективи більш ніж запитані.
КОМЕНТАР
Ернест ГРОМАДСЬКИЙ, юрист:
— Детективна діяльність розвивається в усьому цивілізованому світі, й, безсумнівно, вона потрібна й Україні. На даний момент її частково здійснюють різні структури: кримінальні, правоохоронні органи, та й до юристів часто звертаються з чимось «детективним». Існування таких послуг створює необхідність загнати їх у певні рамки, ухвалити відповідний закон. Однак вводити інститут детективів у правове поле треба дуже обережно. Я б запропонував спочатку дати вітчизняним сищикам менше повноважень. Але дати їх треба обов’язково — це необхідно, щоб система запрацювала. Запропонований законопроект «Про детективну діяльність» складено вельми безграмотно. Наприклад, він проголосив, що вся детективна діяльність регулюється нормами даного законопроекту та Конституцією. Це означає, що, наприклад, закон «Про інформацію», який прямо пов’язаний з детективною діяльністю, до уваги не береться, те саме стосується й інших законів, з якими «Про детективну діяльність» вступає в суперечність. Тобто детектив у своїй роботі буде фактично всесильним, керуючись лише загальними нормами прямої дії Конституції та положеннями проекту закону. До того ж, більшість статей цього проекту незрозумілим чином тотожні певним статтям Закону Російської Федерації «Про приватну детективну й охоронну діяльність». Укладачі проекту закону мали звернути увагу на те, що в Росії повноваження детективів та інші ключові моменти були закріплені більш ніж 12 років тому.
