Скільки православних парафій у Росії?
Згідно з повідомленнями МВС Російської федерації, у святковому пасхальному богослужінні взяли участь близько п’яти мільйонів людей, що значно менше передбачених (за результатами соціологічних прогнозів) 7% росіян. Та ж таки статистика свідчить, що російські громадяни відвідували здебільшого не храми, а кладовища. Деякі фахівці вважають, що істинно віруючих у Росії — не більш як 1–2%. Дуже цікавим здається також наведена МВС у зв’язку з Великоднем кількість храмів у Російській федерації — їх там 8700. Відповідно до даних, наведених Московським патріархом Алексієм II за 2004 рік, на території Росії було зареєстровано 12638 православних парафій. Виходить, що храмів (8700) там значно менше, ніж парафій (12638). Але головне полягає в тому, що на території України зареєстровано 15416 парафій! Іншими словами, «в найбільшій православній країні світу» парафій на 4778 менше, ніж в Україні — майже на п’ять тисяч парафій!
Далай-лама збирається відвідати Москву
Духовний лідер буддистів Далай-лама, можливо, візьме участь у Всесвітньому саміті релігійних діячів у Москві, повідомив президент Калмикії Кірсан Ілюмжинов: «4 липня цього року відбудеться Всесвітній саміт релігійних лідерів у Москві. Наскільки я знаю, організатори мають намір запросити його святість Далай-ламу взяти участь у саміті релігійних лідерів». («Інтерфакс-релігія»). На запитання, чи не буде Китай заперечувати візиту Далай-лами до Москви, К. Ілюмжинов відповів: «Це запитання не до мене». Далай-ламу чекали в Калмикії наприкінці грудня 2005 року на відкритті буддистського храму з 11-метровою золотою статуєю Будди, однак уряд Росії не видав лідеру буддистів усього світу візи. Востаннє Далай-лама приїжджав до Росії 2004 року, але побував лише в столиці Калмикії Елісті, де освятив місце будівництва найбільшого буддистського храму. У Далай-лами тоді не було офіційних зустрічей — поїздка була суто пастирською.
Відмова чи відстрочка?
12 травня в Сан-Франциско закінчився IV Всезарубіжний Собор РПЦЗ, від якого як Московська патріархія, так і Кремль чекали, після багаторічних переговорів, лише однієї постанови — про негайне возз’єднання з Російською Православною Церквою. Що з багатьох причин дуже важливо для адміністративно-православної верхівки Росії. По-перше, це престиж; по- друге — остаточна реабілітація православного єпископства та священства РПЦ, яке співпрацювало не тільки з Богом проклятою радянською владою, а навіть з КДБ. Тінь цього минулого досі лежить як на ієрархах РПЦ, так і на благословенній цими ієрархами владній верхівці країни. Достатньо сказати, що в процес об’єднання двох церков зробив свій внесок сам президент Путін. Є й інші причини. Наприклад, православні росіяни за кордоном (Європа, США) мають значне рухоме й нерухоме майно (храми, особняки, ікони тощо), а також — православну паству. Ця паства могла б пригодитися для подальшої мирної експансії за кордоном того, що сьогодні називають «православною цивілізацією». Зауважимо, що РПЦЗ не є канонічною церквою, визнаною Повнотою світового православ’я. Її єдиний шанс отримати визнання — возз’єднання з РПЦ.
І ось — розчарування. Хоча ухвалений документ і говорить про рішучість «залікувати рани розділення всередині Російської Церкви — між її частинами у Вітчизні й за кордоном» і досягти євхаристичної єдності, яка відкриє «можливість служити разом і причащатися від єдиної Чаші», сьогодні про євхаристичне возз’єднання говориться виключно в невизначеному майбутньому та при виконанні деяких умов, вельми обтяжливих для Московської патріархії. Таких, наприклад, як повний розрив Московської патріархії iз всесвітнім екуменічним рухом (у деяких питаннях духовенство РПЦЗ виявляє ще більший консерватизм, ніж навіть Російська православна церква). У Резолюції РПЦЗ підкреслюється, що «участь Російської Православної Церкви Московського Патріархату у Всесвітній раді церков викликає збентеження в середовищі нашого кліру та пастви. Ми з сердечним болем просимо священноначаліє Російської Православної Церкви Московського Патріархату дослухатися благання нашої пастви про найшвидше усунення цієї спокуси». Це серйозна вимога. Бо хоча Московська патріархія виявляє вельми мало екуменізму у себе вдома, в Росії, її позиції у Всесвітній раді церков дуже сильні й вельми бажані як для церкви, так і для Кремля.
Відомо, що й духовна, й адміністративна Москва були цілковито впевнені в успіху — в тому, що Зарубіжна церква «одностайно й негайно», прямо на Соборі увійде до складу РПЦ МП, в її адміністративне підкорення. Адже на це було покладено стільки зусиль, стільки грошей»! Сам Путін неодноразово втручався в процес «возз’єднання». (Кореспондент сайту «Портал-Credo.ru» дотепно порівняв цю ситуацію з подвійним привітанням президента Росії на адресу «Януковича, який виграв» 2004 року!) Оглядачі вважають, що це велика поразка Відділу зовнішніх церковних відносин Московського патріархату, очолюваного митрополитом Кирилом Гундяєвим.
Проте в Москви ще є шанси — найближчим часом відбудеться Всезарубіжний собор РПЦЗ, у якому, крім архієреїв, братимуть участь клірики й миряни. Однак панує загальна думка, що з «об’єднанням» поспішати не варто й що треба зачекати. Більше того, «закордонні» ставлять перед Московською патріархією ще одну умову: скликати Помісний Собор, на якому буде засуджена так звана єресь сергіанства (гріх співпраці Російської православної церкви з богоборчою сатанинською радянською владою).
Православна кров принца Уельського
11 травня принц Уельський Чарльз прибув до північної Греції з паломницькою метою — відвідати древні чернечі общини Святої гори Афон. Спадкоємець британського трону в супроводі охорони приземлився в аеропорту поблизу міста Кавала, за 173 км від м. Салоники. Приватна яхта доставила його до святині, де принц Чарльз відвідав декілька монастирів, після чого на три дні зупинився в монастирі Ватопед. Черговий візит принца на Афон зумовлений не простою цікавістю. Чарльз, як і його батько, герцог Единбурзький Філіпп, є членом групи Друзів Афону, яка підтримує всі 20 монастирів православного центру. (P.S. Філіпп Единбурзький, батько Чарльза, є членом грецької королівської сім’ї й до шлюбу з королевою Великої Британії Єлизаветою II був православним). («Твоя Греція»).
Церква Іспанії проти використання ембріонів
Парламент Іспанії визнав законність застосування техніки штучного запліднення з метою використання клітин отриманих ембріонів у разі деяких тяжких захворювань членів сім’ї. Ембріони можуть бути використані також для досліджень спадкових рис немовлят. Є дані, що сьогодні близько 150 іспанських сімей чекають, що метод терапевтичного клонування допоможе їхнім тяжко хворим дітям. Тим часом Європейська унія забороняє, зокрема й в Іспанії, всі види клонування — незалежно від цілей і причин. Проти цих методів лікування проголосували також опозиційні партії Іспанії. На що їм пропонують «взяти на себе відповідальність за майбутнє» населення Іспанії.
Церква Іспанії назвала нові методи «відсутністю поваги до ненародженого життя». Нещодавно єпископат країни опублікував документ, у якому виступив проти техніки штучного запліднення, адже «виробництво людських істот у лабораторіях не сумісне з повагою до особистості». У документі пояснюється, що людський ембріон вимагає поваги з моменту його виникнення, як і кожна людина, і відкидаються всі теорії так званих «преембріонів» (ембріонів, які існують не більш як 14 днів) як не доведені й ненаукові. Іспанське духовенство категорично виступає проти того, щоб ембріон трактувався як «звичайний біологічний матеріал» для дослідів.
Противники використання людських ембріонів вказують також на те, що ці «лікувальні» методи є, по суті, втручанням у природу людини, відкривають двері клонуванню людей. (Portal-Wiara.pl)
