Свобода слова і релігійна чутливість
У західних ЗМІ вирують суперечки, викликані публікацією в данській газеті карикатур пророка Магомета — засновника і пророка ісламу, через якого вірним було передано священну книгу — Коран. Ці публікації викликали бурю невдоволень в ісламському світі, особливо після того, як деякі західні газети передрукували «веселі картинки». У зв’язку з цим спалахнули дебати про те, що називають «зіткненням цивілізацій» між світським демократичним Заходом та ісламським співтовариством. Багато журналістів вважають, що це значно серйозніша проблема, ніж питання карикатурних зображень Магомета в датській газеті. Адже йдеться про можливість (або неможливість) дійсної інтеграції мусульман у західне суспільство, про те, наскільки можливе співіснування ісламу і цього суспільства. А також про те, чи готові імігранти відмовитися — хоч якоюсь мірою — від своїх звичаїв, а європейська культура — піти на компроміс.
Слід також зазначити, що карикатури, які сьогодні викликали такі протести, погрози та ненависть, були опубліковані 30 вересня 2005 року. А сьогодні молоді мусульмани заповнили вулиці європейських столиць, у всьому світі чути погрози та заклики до помсти. Усе це стимулює ЗМІ ще і ще раз аналізувати феномен свободи слова і права людини. Газета «The Guardian» навіть пригадала давньогрецького Сократа, який на суді над ним сказав суддям: «Якщо ви пропонуєте мені свободу з умовою, що я перестану говорити те, що думаю, то я повинен сказати вам: «Афіняни, я коритимусь Богам, а не вам!». (Його було засуджено до смертної кари.)
Багато хто думає, що причина напружень та хвилювань полягає в тому, що мусульмани не можуть зрозуміти європейської традиції свободи слова, прийняти критичні дебати, а тим більше — безжалісну сатиру. Більшість європейських оглядачів схиляються, звичайно ж, до того, що «свобода слова важливіша, ніж релігійна чутливість». (CNN, «The Guardian»)
Факт образи мусульман оцінює Ватикан
У зв’язку з нинішнім скандалом, ініційованим появою у західній пресі образливих для пророка Магомета карикатур, Ватикан виступив із заявою, в якій говориться: 1. Право свободи слова і думки не означає можливість образи почуттів віруючих людей. Це положення справедливе щодо будь-якої релігії. 2. Співіснування людей вимагає створення клімату взаємної поваги — заради миру між окремими людьми та народами. Треба пам’ятати, що деякі форми критики можуть означати ні що інше, як небезпечну провокацію. Уроки історії свідчать, що таким чином неможливо лікувати ті болючі рани, які існують у відносинах між людьми та народами. 3. Треба, однак, підкреслити, що образи, висловлені будь-якою газетою або персоною, не повинні давати приводів для обвинувачень інститутів того чи іншого суспільства. Викликають прикрість також «силові» акції протестів. Будь-яка нетерпимість — справою чи словом і незалежно від її походження (первинна вона чи «повторна») завжди загрожує громадському спокою. (Wiara.pl)
Китайці чомусь не хочуть перейти в православ’я
Нещодавно архієпископ Хабаровський і Приамурський російської православної церкви Марк виступив на традиційних Різдвяних читаннях з доповіддю, у якій заявив, що в Азії та на Сході людина, яка прийняла православ’я, сприймається як зрадник, як п’ята колона Росії. Зараз у московських духовних школах навчається всього кілька представників Китаю, але жоден із них так і не прийняв священний сан: вони знають, що якщо вони повернуться до Китаю як православні священнослужителі, то можуть потрапити до в’язниці. Православні священнослужителі та прості православні віруючі сприймаються більшістю китайців як явні агенти російських спецслужб (це відлуння радянської політики. — К.Г. ). Разом із тим, останній православний священик-китаєць помер на своїй батьківщині кілька років тому, а в’їзд православних священиків із Росії до Китаю надто ускладнений. Архієпископ також критикував російське МЗС, звинувативши його в бездіяльності — російське зовнішньополітичне відомство не робить жодних зусиль для повернення РПЦ будівель православних храмів та іншої церковної власності в Китаї, втрачених після 1917 року, а також для відновлення церкви на території посольства.
За інформацією архієпископа Марка, ситуація з китайськими мігрантами на території Амурської області надто тривожна. Ця область практично окупована китайцями: корінного населення там 950 тисяч, а лише зареєстрованих громадян Китаю — 650 тисяч. Тим часом, за останні 10 років на Далекому Сході похрестилися всього кілька китайців, та й то — таємно, з остраху перед власним урядом. Становище з китайськими мігрантами в Росії, на думку керівника Хабаровської єпархії, ускладнюється тим, що вони живуть замкненими національними групами і не володіють російською мовою, будучи в основній масі простими робітниками та селянами. Багато хто з них є членами кримінальних структур. «І якщо нам не вдасться включити китайську діаспору до єдиного культурного і духовного простору Росії, — констатував він, — то одного разу вранці ми прокинемося зовсім в іншій країні».
Однак найбільшу проблему представляє залучення до російської культури переселенців з ісламських країн, які, як зазначив архієпископ Марк, «мають свій специфічний менталітет, досить відмінний від менталітету російських мусульман — серед них чимало радикалів аж до ваххабітів». Ставши на чолі общин, вони насаджують чужі для російського ісламу вчення (Православие.Ru)
Церква йде до школи
Прихід російської православної церкви до школи, очевидно, не за горами — сьогодні вже ведеться розмова про деталі навчальних програм взагалі, а не лише про програми, пов’язані з релігією. Так, керуючий справами Московської патріархії митрополит Калузький і Боровський Климент закликав громадськість відмовитися від старих підручників з біології, в яких походження людини трактується з однієї лише позиції теорії Дарвіна: «Радянський менталітет усе ще присутній у системі освіти. Якщо дитина відповідає з позиції біблійної теорії створення світу, то їй говорять: «Сідай, двійка». Православна церква має намір також повністю відмінити у школах уроки «Планування сім’ї», посилаючись на ніжний вразливий дитячий вік учнів. А ось викладання основ православної культури має стати соціальним замовленням держави, а не поблажливим дозволом викладати цей предмет факультативно: «У сучасних умовах, враховуючи завантаженість школярів базовою програмою, повноцінне відвідування занять з предмету, який носить необов’язковий характер, цілком сумнівне. Владика виступив також проти існування релігійно-історичного курсу: «Якщо викладаються всі релігії разом, то уявіть, який вінегрет вийде у дитини в голові: взяти будь-яке село і розповісти їм про Конфуція, якщо вони не знають, хто такий Конфуцій, що таке Індія», — сказав митрополит Климент. (Portal-Credo.ru)
Церква та банки
У рамках Різдвяних читань РПЦ пройшла презентація книги «Церква — суспільство — господарство». Автор книги — доктор економічних наук, професор, заступник голови Місіонерського відділу Московського патріархату ігумен Філіп (Симонов). У виступі автора книги йшлося про складне становище Православної церкви, про актуальні проблеми взаємодії церкви, суспільства і держави в господарській та правовій сферах; про те, що так звана демократична держава перестає захищати демос (народ) в армії, медицині тощо». Відповідаючи на запитання, чи може бути у церкви свій банк, ігумен Філіп відповів так: «Банківська діяльність не забороняється, якщо банк не займається лихварством. Церковна економіка існувала завжди і давала прибуток. Питання в тому, як цей прибуток розподіляти. Ні письмо, ні перекази не заперечують прибутку».(«Релігія та ЗМІ»)
