Діаспору хвилює наш розбрат
Канцелярія Архієпархії й Відділ суспільних зв’язків і урядових відносин Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) Північної та Південної Америки закликали Верховну Раду стриматися «від подальшої дестабілізації країни і від надання Москві політичної сатисфакції й політичних переваг». Як пишеться в заяві, «патріот завжди ставить національні інтереси над особистими. Це особливо важливо в умовах демократії, що розвивається». Архієпископ УАПЦ Петро Павло Джессеп вважає, що голосування за відставку уряду Ющенка не мало сенсу й відобразило політичні амбіції депутатів, а не національні інтереси України». Архієпископ Петро Павло, який має світську юридичну освіту й є політологом, пригадав також політреформу: «Система парламентаризму постійно вимагає реформ. Парламент може виявитися нездатним проявляти політичну зрілість і стриманість, необхідні в умовах демократії. Тому сьогодні в Україні треба зміцнювати президентську гілку влади». Архієпископ вважає, що Президент Ющенко вистояв перед натиском Москви й саме це викликало підступну реакцію парламенту. «Не дивно, що в Москві вже святкують можливість відновити політичний контроль над Києвом». «Із того, що відбулося, треба взяти урок, — сказав архієпископ. — Демократію ніколи не можна сприймати як даність. У березні відбудуться парламентські вибори, і виборці повинні дуже уважно проаналізувати, хто саме з кандидатів наніс найбільше шкоди українській свободі». (УПАЦ, Одесько-Балтська єпархія)
Чи є Росія православною?
Керівник Центру стратегічних досліджень релігії й політики сучасного світу Максим Шевченко заявив, що історично основою російської державності було не православ’я, а християнство в цілому. «Є на території Росії регіони, де домінують інші релігійні традиції християнства. Православ’я навіть у центрі є лише частиною російського християнського цивілізаційного ландшафту». На думку Шевченка, починаючи з XVII століття значна частина росіян сповідала не «релігію офіційної церкви, а була старообрядцями-безпопівцями, старообрядцями-попівцями, хлистами, сектантами, — ким завгодно». При цьому «найбільшими лібералами» з усіх релігійних груп в Росії є, на його думку, саме старообрядці. (Інтерфакс)
Відкрито віртуальний доступ до таємних архівів Ватикану
Сьогодні всі бажаючі можуть скористатися архівами Ватикану, звернувшись за адресою www.vatican.va, секція «Focus». Їм доступне знайомство з історією ватиканських архівів, із деякими розрядами документів (зовсім не всіма), а також із історичними публікаціями. У цих таємних архівах зберігаються документи за останні 1200 років — найстаріші датуються VIII ст. н. е. Починаючи з кінця ХII століття фактично збережено в недоторканності всі документи. Папки документів розташовані на полицях загальною довжиною 85 кілометрів і мають величезне значення не тільки для історії Католицької церкви, але і для історії світу. Там дуже часто знаходять документи, що стосуються тих або інших держав, в архівах яких потрібні матеріали відсутні. Але передусім архіви обслуговують Римського папу й Римську курію. Однак, розуміючи значення архівів для історичних досліджень, вже папа Лев ХIII (1881) дозволив ученим користуватися цим зібранням. (Portal Wiara.pl)
Ватикан збирається реабілітувати Іуду Іскаріота
Два високопоставлених чиновники Ватикану поставили перед собою завдання: реабілітувати образ Іуди Іскаріота, який у Гетсиманському саду зрадив Ісуса за 30 срібняків і чиє ім’я стало синонімом зради для християн. Апостол Лука свідчить у своєму Євангелії, що Іуда «був одержимий дияволом». Глава папської ради з питань історії Вальтер Брандмюллер і письменник Вітторі Масурі (близькі друзі Римського папи Бенедикта XVI) вважають, що Іуда Іскаріот був зовсім не зрадником, а виконавцем волі Божої, і що прийшов час переглянути цю історію. На думку кількох фахівців із Нового Заповіту, образ Іуди став жертвою «теологічної інсинуації», яка потім послужила поштовхом до появи антисемітизму. Бенедикт XVI схвалює цей проект, який може сприяти налагодженню відносин між християнами та євреями, що нинішній Папа вважає одним із головних пріоритетів свого понтифікату. (NCR)
Перша енцикліка Римського папи Бенедикта XVI
Відомо, що перша енцикліка нового папи присвячена питанням любові й милосердя і буде називатися «Deus Caritas Est» — «Бог є любов». Вона написана рідною мовою Йозефа Ратцингера — німецькою й нараховує 50 сторінок. Протягом останнього місяця представники департаментів Ватикану, кардинали й папські експерти вносили в документ необхідні доповнення. У енцикліці Папа пояснює взаємозв’язок між «еросом» — фізичною любов’ю, й «агапе» (грецьк.) — безкорисливою жертовною любов’ю, про яку говорив Христос. При цьому, як стверджують джерела, в енцикліці «немає безапеляційного осуду еросу, — вона стверджує, що почуттєва любов можлива за умови правильного до неї ставлення». Глава Ватикану вважає, що «ерос зводиться до простого сексу», якщо в ньому немає Божественної любові як основи християнської віри. «Якщо між подружжям відсутня духовна любов, роль чоловіка або дружини в сім’ї може розцінюватися лише з споживчих позицій». Аргументуючи свої тези, Папа посилається не лише на Святе Письмо, отців Церкви та своїх попередників, але також на знаменитих філософів, зокрема, на Декарта. Перша частина енцикліки була написана, як вважають, самим Бенедиктом XVI, а друга частина, присвячена темі милосердя, була, можливо, складена ще в останні роки життя Папи Іоанна Павла II. (Кароль Войтила за 27 років свого понтифікату видав 14 енциклік, у тому числі кілька так званих соціальних: про права трудящих чи про відносини між наддержавами в період «холодної війни». Бенедикт XVI заявляє, що в його плани не входить видання такого великого числа енциклік, однак він збирається розповсюджувати вчення Іоанна Павла II і сприяти їхньому «належному розумінню»). (Reuters)
Дарвін і католицизм
Газета «L’Osservatore Romano», офіційне видання Ватикану, опублікувала статтю вченого Фьйоренцо Фаччині, яка підтримує викладання в школах теорії еволюції Дарвіна та засуджує спроби зберегти вивчення предмета «Теорія розумного задуму» («Концепція розумного годинникаря»). Як відомо, ця теорія приписує всю «роботу» по створенню різноманітного світу й незліченних видів життя Богу-Творцю. Вчений закликав віруючих відмовитися від уявлень про Бога як про диктатора чи конструктора. У його уявленні Всевишній тільки дав поштовх розвиткові світу. Навіть сам Дарвін не заперечував Божий промисел ані у виникненні життя на Землі, ані в походженні людини. Більш того, він ніколи не стверджував, що людина походить від мавпи. У його головній праці говориться про становлення існуючого виду homo sapiens, яке почалося декілька мільйонів років тому. Це припущення отримало сьогодні антропологічне підтвердження. А викладання одночасно двох теорій (як це сьогодні має місце в деяких країнах) приводить, на думку вченого-католика, до плутанини в головах учнів. «Якщо ж наукову модель, запропоновану Дарвіном понад сто років тому, — говорить вчений — вважати неадекватною сучасним знанням, то треба шукати іншої». У наукових колах Ватикану поширена думка, що теорія еволюції Дарвіна зовсім не суперечить католицизму. Як сказав кардинал Шонборн, «віра в Творця цілком поєднується з теорією еволюції»,
Однак прості смертні сьогодні не дуже довіряють Чарльзу Роберту Дарвіну. За результатами опитувань, понад 50% респондентів вважають, що їх особисто створив Бог, 30% — що їхнє створення відбувалося під керівництвом Бога, й тільки 15% вірять у теорію еволюції. Тому немає нічого дивного в тому, що міністерства освіти європейських країн, США й Австралії раз по раз пориваються ввести викладання «Теорії розумного задуму» в шкільну та вузівську програми. У минулому році пристрасті навколо Дарвіна кипіли в Сербії та Італії, в цьому році — в США. («L’Osservatore Romano» )
