Вселенський патріарх схвалює інститут греко-католиків
У листопаді відбулася зустріч директора Iнституту екуменічних студій (Iнститут) при львівському Українському католицькому університеті (УКУ) д-ра Антуана Аржаковського зі Вселенським патріархом Варфоломеєм I (у рамках конференції «Мир і толерантність у Південно-Східній Європі, на Кавказі та в Центральній Азії», яка проходила у Стамбулі). Під час зустрічі, яка тривала 45 хвилин, Вселенський патріарх ознайомився з діяльністю Iнституту, а також благословив і підтримав усі його ініціативи. Він також висловив побажання, щоб його регулярно інформували про проекти Iнституту і висловив готовність посилати своїх представників на деякі наукові конференції. За словами д-ра Антуана Аржаковського, патріарх Варфоломей I був приємно здивований тим, що, архієпископ Української православної церкви в США (Константинопольський патріархат) Антоній Щерба є членом Почесної ради Iнституту (в раду входять також професор Конрад Райзер, пастор Німецької євангелічної церкви та архієпископ Любомир Гузар, голова Української греко-католицької церкви). Iнститут створив магістерську програму екуменічної студій у співпраці з Львівським національним університетом і заснував Українське християнське академічне товариство, яке займається історією та проблемами Київської церкви. Iнститут також розпочав роботу над створенням бази даних про Православний світ, видав книжку- альбом, що відкриває духовні й екуменічні виміри помаранчевої революції («Революція духу») й інші. Насамкiнець підкреслимо, що директор Iнституту екуменічних студій Українського католицького університету у Львові Антуан Аржаковський — православний. (RISU)
Молдавські проблеми Московської патріархії
Під час нещодавнього дводенного візиту Московського патріарха Алексія II до Молдови, він закликав молдаван до православного єднання. У світських і церковних верхах країни обговорювалося питання надто болюче — юрисдикція Бессарабської єпархії Румунській православній церкві та її існування в країні паралельно зі структурами Російської православної церкви. Єпархія була створена Румунським патріархатом у 1992 р. тими православними, які не захотіли коритися Московській патріархії, й сьогодні не визнається Російською церквою. Її глава — митрополит Петро (Педурару), заборонений у служінні Архієрейським собором РПЦ, покинув цю церкву в 1990 році й перейшов під юрисдикцію Румунської православної церкви. Це, звичайно ж, ускладнило відносини між двома помісними церквами — Румунською та Російською. Московську патріархію особливо турбує те, що кількість парафiй Бессарабської митрополії на території Молдавії зростає; більше того, такі парафiї утворяться також на території Росії, де на початку 2005 р. митрополитом Петром було створене «неканонічне» Московське благочиніє (духовне управління приходами). Під час свого візиту Московський патріарх Алексій II сподівається залучити до розв’язання цього питання — повернення єпархії — політичне керівництво Молдови. (Portal.Credo/ru)
«У Росії це вже було»
Михайло Мень, син відомого прогресивного московського священика Олександра Меня, по-звірячому вбитого кілька років тому, негативно відповів на запитання «чи не час зробити православ’я в Росії державною релігією та чи треба вивчати Закон Божий у загальнодоступних школах країни?». Iнакше, на його думку, не уникнути конфліктів на релігійному ґрунті: «Мені здається, що це ні до чого. У Росії це вже було. Закон Божий у школі на обов’язковій основі можна порівняти з тим, як нас вчителі примушували читати Достоєвського й Толстого в шостому класі. Я, наприклад, ледве чи не в 30 років почав перечитувати ці книжки. Всьому свій час». (Сьогодні Михайло Мень — заступник Лужкова в уряді Москви). («Яндекс»)
У труну... з мобільним телефоном
Як повідомляє британська газета «The Guardian», зростає кількість людей, особливо в Iрландії, які вимагають, щоб, відправляючи їх у вічну дорогу, близькі обов’язково клали в труну мобільні телефони. Якщо трапиться так, що людину буде поховано живцем і вона воскресне в труні, вона зможе повідомити про це своїх близьких. Щоб акумулятор не встиг розрядитися, мобільний телефон повинен бути відключеним, — його включить «воскреслий» мешканець труни. (Ті, які вважають за краще бути кремованими, телефонами, звичайно, не цікавляться. Бажання мати iз собою телефон частіше за все висловлюють молоді люди, особливо дівчата — сьогодні мобілки грають вельми істотну роль у їхньому житті. У зв’язку з тим, що мобільні телефони кладуть до труни з включеним живленням, почастішали неприємності під час відспівування в храмах — раптом із труни чується дзвінок.
Пенсіонери — найрелігійніші
Спільно iз дослідницькими компаніями інших країн, що входять до складу «GALLUP International», дослідницький холдинг «ROMIR Monitoring» (СНД) узяв участь у міжнародному проекті «Голос народу-2005» («Voice of the People-2005»), який проводився в травні-липні поточного року й визначив рівень набожності на планеті. У ході дослідження було опитано в цілому 50 тис. чоловік із 68 країн, у тому числі в Росії — 1600 респондентів у понад 100 містах і інших населених пунктах країни (можна відзначити, що загальна кількість опитаних не дуже представницька). Результати опитувань й узагальнень були опубліковані в середині листопада. Дві третини (66%) усього світового населення вважають себе людьми релігійними, незалежно від того, відвідують вони місця релігійного поклоніння чи ні. Чверть опитаних (25%) заявили, що є людьми нерелігійними; 6% вважають себе переконаними атеїстами. Соціологи констатують, що жінки у світі більш релігійні в порівнянні з чоловіками (71% до 61%). Найбільш сильна релігійність на африканському континенті — там дев’ять із десяти респондентів назвали себе релігійними (91%), а в таких країнах, як Нігерія та Гана, цей показник становить 94% і 96% відповідно й є найвищим у світі. (Відзначимо, що високий рівень релігійності в Африці ніяк не сприяв миру на континенті). У Латинській Америці назвали себе релігійними людьми 82% опитаних, на Близькому Сході — 79%. У Північній Америці сім із десяти жителів вважають себе релігійними — 73%, нерелігійними — 25%, і лише 1% назвали себе атеїстами. Рівень релігійності в Західній Європі в середньому становить 60%. Найбільш релігійна країна серед західноєвропейських країн — Греція (86%), а найменш — Норвегія, де віруючими себе вважають лише 36% громадян. У всіх країнах Східної та Центральної Європи як мінімум шість із десяти респондентів релігійні. Винятком є Чеська Республіка, де нерелігійними вважає себе половина населення (51%), а п’ята частина (20%) опитаних — атеїсти. Найвищі європейські показники релігійності було виявлено в Косово, Македонії, Польщі та Румунії (по 85% ). У Росії вважають себе людьми релігійними 57% опитаних. До того ж найвищий показник було зафіксовано в Південному федеральному окрузі — 62%. Понад третина (36%) росіян вважає себе людьми нерелігійними. Найбільше нерелігійних серед жителів Центрального та Північно-Західного федеральних округів (40 і 41% відповідно), а також жителі великих міст (42%). Російські жінки загалом більш релігійні в порівнянні з чоловіками — 66% проти 46% відповідно, а чоловіки частіше називали себе людьми нерелігійними — 43% (серед жінок цей показник становив 30%). Цікавий той факт, що серед молодих людей Росії соціологами зафіксовано досить високий рівень релігійності — 58%. Найвищі показники релігійності у пенсіонерів — 65%, а найнижчі в респондентів у віці 25—34 років (49%). Переконаним атеїстом вважає себе кожний двадцятий росіянин (4%). Найбільше таких людей проживає в Північно-Західному федеральному окрузі (8%), а також у сільській місцевості (8%). (Iнтерфакс)
