Знайдено печеру Іоанна Хрестителя
45-річний британський археолог Шимон Гібсон зробив сенсаційну знахідку: недалеко від Єрусалима, в містечку Ейн Керем він виявив печеру з незвичайно великою купіллю. Древнє поселення Ейн Керем історики християнства давно пов'язують з ім'ям Іоанна Хрестителя: він буцімто там народився і почав свою проповідницьку діяльність. У печері, розміри якої становлять 24х3,5 метрів, знаходиться купіль, в якій одночасно могли б хреститися до 30 чоловік.
Аж до XI століття знайдена печера була центром поклоніння Іоанну Хрестителю і, ймовірно, колись слугувала притулком самому пророку та його послідовникам — першим християнам. У печері знайдено численні уламки кераміки, що належать до першого століття нашої ери, тобто до часів, описаних у Євангелії. На одній зі стін печери знаходиться наскальне зображення Іоанна Хрестителя, що належить до перших років християнства.
Деякі вчені скептики, однак, уже заявили, що, навіть якби на стіні печери було знайдено особистий автограф Іоанна Хрестителя, то й це не стало б доказом автентичності печери. (CNN)
У Брюсселі обговорили питання релігії
У серпні в Брюсселі відбулася II Міжпарламентська конференція з питань прав людини та релігійної свободи, організована американським Інститутом релігії та публічної політики (ІРПП). У конференції взяли участь члени парламентів понад 20 країн світу, експерти, представники різних релігійних конфесій. Обговорювалися проблеми етнічності, громадянськості та релігійної толерантності в сучасних суспільствах.
Серед виступаючих був протоієрей Всеволод Чаплін, заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату. У своїй доповіді він зазначив, що тісна взаємодія Церкви, народу та влади («Православ'я, самодержавство і народність»?) є природним і нормальним станом речей для будь- якої країни. «Ми не маємо наміру відмовлятися від цього ідеалу, і відносимо його не тільки до минулого, а й до майбутнього». (ВЗЦЗ МП)
Здоров'я Папи Римського погіршилося
У розмові з кореспондентом фламандської газети Het laatstste Niews кардинал Даннелс, архієпископ Малинсько-Брюссельський (багато хто вважає його одним із імовірних наступників нинішнього понтифіка) дав зрозуміти, що здоров'я 84-річного Івана Павла II «серйозно погіршилося», і що паломництво до святилища Божої Матері у французькому Лурді може виявитися його останнім великим публічним заходом. «Коли Папа сказав: «Я досяг кінця свого паломництва», це можна зрозуміти двояко: або він прощається з Лурдом, або — зі своїм життям», — сказав бельгійський кардинал.
Тим часом рік тому, під час візиту до Словаччини, Іван Павло II виглядав так погано, що багато спостерігачів поспішили назвати цей візит його останньою закордонною поїздкою. Однак до кінця літа поточного року стан здоров'я понтифіка поліпшився, що і дозволило йому здійснити паломництво до Лурда. (Yahoo!)
Запитання грузинського митрополита
У зв'язку «з ескалацією воєнних дій у Південній Осетії» Московський патріарх Алексій II заявив, що необхідно негайно припинити там усі бойові дії, відновити рівновагу, що існувала раніше — повернутися до політичного діалогу. Він закликав політиків і військових не допустити розростання братовбивства, припинити вогонь і пощадити невинних людей.
Минулого тижня західноєвропейський митрополит Авраам (Грузинська православна церква) виступив із листом у відповідь на цю заяву, опублікованим у газеті «24 часа». На думку грузинського митрополита, заява предстоятеля РПЦ викликає подив і ставить низку запитань: «Заява оминає той факт, що йдеться про конфліктну ситуацію на території суверенної грузинської держави, що знаходиться під канонічною юрисдикцією Патріархії Грузії. Заява має одну мету — зберегти становище, що склалося, і не допустити справедливого вирішення цього інспірованого й організованого Росією конфлікту».
Митрополит Авраам пропонує Алексію II відповісти на кілька запитань: «Чому Ви, Ваша Святість, не виступали з подібними миротворчими ініціативами й заявами, коли під керівництвом російських політиків і військових, з активною участю «православного російського воїнства» здійснювався геноцид та етнічні чистки грузинського народу в Абхазії та так званій Південної Осетії? Адже жертвою геноциду й етнічних чисток були грузинські православні.
Чому Ви допускали участь Російської Православної Церкви у нагнітанні напруженості в конфліктних регіонах, заохочуючи там антигрузинські настрої? Так, чому Ви допускали до співслужіння з Вами грузинського священика В. Піліа, який, як Вам було відомо, не підкоряється законній церковній владі. За які діяння він отримує підтримку й нагороди від Російської церкви? Про який мир і спокій може йтися, коли впродовж 12 років фактично анексовано частину території Грузії й сотні тисяч біженців не можуть повернутися до своїх осель? Усе це сталося внаслідок агресивної політики Російської держави та капітулянтської політики Шеварднадзе».
На думку автора заяви, «не осетинські та грузинські народи озброїлися один на одного. Має місце протистояння між агресивною імперською політикою Росії та державними інтересами суверенної Грузії. Єдине, чого б хотілося побажати моїй батьківщині, то це відсторонення Росії від розв'язання конфліктів на території Грузії, яка ось уже два століття страждає від ворожої політики Російської держави та Російської Православної церкви», — завершує звернення до Патріарха Алексія II митрополит Авраам. (Portal_Credo.ru)
Далай-ламу не пускають до Тибету
Останнім часом відносини між главою тибетських буддистів Далай-ламою (зараз він живе в Індії) та китайським урядом знову загострилися. Офіційний Пекін згоден вести переговори тільки з «особистим представником» Далай-лами, а не з ним самим. Це означає тільки одне — ці переговори не можуть привести до якогось важливого рішення. А повернутися на батьківщину Далай-лама зможе лише в тому разі, якщо він цілком відмовиться від думок про незалежність Тибету. З такою заявою виступив віце-мер тибетської столиці Сяо Бай, давши таким чином зрозуміти, що спроби розпочати прямі переговори між лідером тибетських буддистів, який перебуває у вигнанні, та владою КНР вкотре виявилися безуспішними.
Пекін, який 1950 року окупував військовою силою Тибет, встановив прямі контакти з Далай-ламою тільки в 1979-му. 1993 року переговори припинили з якихось вельми незначних причин, вони знову відновилися півтора року тому. У світовій пресі з'явилися повідомлення про те, що КНР незабаром змінить свою жорстку позицію щодо Тибету і Далай-лами. Стало відомо, що брат Далай-лами навіть їздив до Пекіна. Однак 14 серпня цього року віце-мер Лхаси (столиця Тибету) — китаєць за національністю — заявив: «Позиція уряду Китаю стосовно Далай-лами ясна та незмінна — він мусить припинити сепаратистську діяльність у вигнанні та публічно визнати Тибет, а також Тайвань невід'ємною частиною Китаю». Насправді в Пекіні побоюються, що повернення в Тибет 69-річного Далай-лами призведе до спалаху антикитайських повстань. Востаннє такий спалах стався наприкінці 1980-х, що призвело до запровадження в Тибеті воєнного стану.
Тим часом Далай-лама неодноразово заявляв, що він домагається для своєї батьківщини не повної незалежності, а тільки ширшої автономії, хоча при цьому він відмовляється визнати посягання Пекіна на Тайвань. («Благовест-інфо»)
Кардинал цитує Леніна
У нещодавньому інтерв'ю польському інформаційному агентству KAI кардинал Йозеф Ратцингер (Ватикан) процитував... Леніна. Він сказав: «Ми повинні визнати, що чисельність послідовників ніколи не була головним достоїнством християнства. Як учив Ленін, сильна меншість, якій є що сказати і є що дати суспільству, може відіграти вирішальну роль у майбутньому».
Інтерв'ю кардинала було присвячене екуменічній політиці Католицької церкви під час правління Папи Івана Павла II: «Скажу без зайвої скромності: Католицька церква сміливо йде назустріч іншим конфесіям і релігіям. Справжнє служіння справі екуменізму виправдане самою вірою, а не тією або іншою інтерпретацією віри. Сучасні екуменічні проблеми, зокрема, у відносинах із православними, викликані не питаннями віри, а нашими історичними і культурними відмінностями». (КАІ)
