Знову без участі УПЦ КП
Наприкінці минулого тижня в Києві відбулася чергова зустріч представників Константинопольської та Російської православних церков, присвячена подальшому вивченню питань, пов’язаних з «уврачеванням існуючих в Україні церковних розколів» православ’я. З боку Константинопольської церкви у зустрічі брали участь архієпископ Скопелосський Всеволод та ієромонах Філіп (Ягниш); з боку Російської православної церкви — секретар з міжправославних відносин Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату протоієрей Микола Балашов та співробітник ВЗЦЗ МП Сергій Говорун. Учасників співбесід прийняв у Києво-Печерській лаврі Київський митрополит і всієї України Володимир. В організації консультацій брав участь Державний комітет України у справах релігій. За словами його голови Віктора Бондаренка, уряд України дав позитивну оцінку спільним зусиллям двох патріархатів, спрямованим на вирішення існуючих церковних проблем, що мають важливе значення для українського суспільства. Відзначимо дві важливих обставини, пов’язаних із вищевикладеними подіями. Перша й головна — на зустріч Константинопольської та Московської церков не запросили представників УПЦ Київського патріархату — головного суб’єкта і, одночасно, — об’єкта обговорення. Що позбавило зустріч будь-якого істотного значення. Друга обставина тільки ілюструє першу — порівняно з попередніми зустрічами ранг учасників обговорення значно знизився. Якщо раніше проблеми українського православ’я обговорювали такі впливові особи, як митрополит Мелітон (Константинопольський патріархат), митрополит Кирило (Московський патріархат) та єпископ (нині — архієпископ) Димитрій (Київський патріархат), то на останньою зустріч із Москви прибув протоієрей та світська особа. Незмінним залишилося тільки представництво України. Усе це, очевидно, свідчить про певну патову ситуацію в переговорах. ( ВЗЦЗ МП)
Москва будує шкалу цінностей
У Москві відбувся «круглий стіл» на тему: «Перспективи розвитку міжрелігійних відносин у Росії», де обговорювалися питання формування релігійної терпимості та взаємної поваги до представників інших релігій, спільної протидії радикалізму й екстремізму в сфері релігійних відносин. Варто одразу ж згадати, що коли йдеться про міжрелігійні відносини, Російська православна церква визнає тільки три суб’єкти таких відносин, а саме — іслам, іудаїзм і буддизм («традиційні релігії»). Тим часом, у Росії, як і в Україні, сьогодні діють десятки різних церков, конфесій, деномінацій. Так сталося й на згаданому «круглому столі» — про необхідність співробітництва «традиційних» релігійних організацій з «нетрадиційними» говорили лише представники останніх. Так Сергій Ряховський наголосив, що російський протестантизм не є якоюсь новою конфесією, а тим більше — продуктом «експансії Заходу». Католицький священик Ігор Ковалевський також нарікав, що католицизм у Росії «ототожнюється з культурою Західної Європи, хоча це зовсім не так». І наголосив на необхідності виховання толерантності.
Тема толерантності зачепила учасників дискусії за живе. Говорили про те, що державної політики у сфері релігійної толерантності ще не існує. А розробити таку політику вкрай важко через відсутність повних аналітичних даних про релігійні організації в регіонах. Не сприяє толерантності й «жорсткий (конституційний) розподіл» релігій на традиційні та нетрадиційні, а також «перегини» в боротьбі з ісламським радикалізмом й екстремізмом. «Не можна ображати весь іслам», — застерігали виступаючі. Представник Московського Патріархату протоієрей Всеволод Чаплін, виступаючи ще на одному «круглому столі» «Свобода й гідність особистості: православний і ліберальний погляд», визначив новий вид конфлікту в суспільстві, а саме, — конфлікт між правозахисниками й віруючими: «Існує нерозуміння між борцями за права людини й православними християнами», — сказав він. Протоієрей наголосив, що, на відміну від більшості нинішніх лідерів правозахисного руху, для Російської православної церкви цінності суспільства не менш важливі, ніж права та свободи індивіда: «Для православного християнина не менше, а, можливо, і більше, ніж право особистості на свободу вибору, важливе інше: віра, Вітчизна, захист рідної землі, святинь. Приватний інтерес для православного християнина зазвичай не вищий за цінності суспільства». Як приклад, він навів ситуацію в Чечні: «Чи можна заради збереження життя людей, які гинуть у Чечні, відмовитися від територіальної цілісності Росії? Для мене це питання. Для багатьох правозахисників це сьогодні не питання — вони переконані, що цінність людського життя над усе. Але є цінності вищі, ніж людське життя та свобода». (РІА «Новости»)
У Римі з’явиться православний храм
У Римі, в посольстві Росії в Італії, відбулася офіційна презентація Фонду будівництва російського православного храму. Йдеться про те, що в Римі, в безпосередній близькості від Ватикану незабаром збудують храм святої великомучениці Катерини. (До речі, оскільки російський храм збудують на пагорбі, а собор Святого Петра стоїть на березі Тибру, нова церква «домінуватиме» в міському ландшафті.) Новий храм покликаний стати духовним і культурним центром усіх представників численної православної діаспори на Апеннінах.
Фонд, зареєстрований в Італії 19 травня цього року, діятиме з благословення Московського патріарха Алексія Другого та під патронажем посольства РФ в Італії. Головною метою фонду є збирання коштів на будівництво храму. До складу Опікунської ради фонду увійшли видатні громадські діячі та майстри культури Росії й зарубіжжя, зокрема, балетні танцівники Андріс та Ілзе Лієпа, футболіст Андрій Шевченко, президент-голова правління «Внешторгбанка» Андрій Костін, посол РФ в Італії Олексій Мєшков та ін.
«Рим зазвичай сприймають як центр Західного світу, західної культури й західного християнства. Але Рим — це місто не лише католиків, а й православних«(?), — сказав на церемонії презентації Фонду єпископ Єгор’євський Марк. — Давно настав час побудувати православний храм й у Вічному місті. Він має стати духовним центром для православних і ще одним місцем для діалогу з братами-католиками». (Credo.Ru)
Знову Воланд?
Навколо пам’ятника Михайлу Булгакову та героям роману «Майстер і Маргарита» роботи Олександра Рукавишникова знову вибухнув скандал. Як відомо, наприкінці травня цього року було прийнято рішення встановити скульптурну композицію не на Патріарших прудах, а на Воробйових горах. Але проти цього різко виступили представники православної громадськості. Вони стверджують, що саме на запланованому місці раніше було середньовічне кладовище, де ховали москвичів, які померли від морової язви. «Ідея встановлення такого пам’ятника на братській могилі — це щось у дусі витівок Воланда», — сказав директор Синодальної бібліотеки Московського патріархату протоієрей Борис Даниленко.
Нагадаємо, що перший варіант проекту Олександра Рукавишникова передбачав встановлення пам’ятника на березі Патріарших прудів. Це мав бути 12-метровий бронзовий примус-фонтан, фігури Левія Матвія, Понтія Пілата, Майстра, Маргарити, а також кота Бегемота. Ієшуа ніби йшов водою геть від Михайла Булгакова, який спостерігає за своїми героями зі зламаної лавки. Проект пройшов усі стадії узгодження, але жителі Патріарших чинили опір встановленню монумента, — особливе невдоволення у них викликав гігантський примус, який вони сприймали не інакше, як «символ чортівні» (вони, бідолашні, напевно, не читали «Майстра та Маргариту»). Суспільна містобудівна рада при мері Москви вирішила встановити пам’ятник на Воробйових горах. При цьому автор Олександр Рукавишников публічно заявив: «У композиції, яка стоятиме на Воробйових, немає чортів. Ми взяли для пам’ятника найбільш сумирних персонажів: Коров’єва — рицаря, який невдало пожартував; кота, який, як усім відомо, лише хлопчик-паж, і, зрозуміло, Майстра та Маргариту».
Противників встановлення очолює протоієрей Борис Даниленко; він зібрав 286 підписів прихожан проти зведення скульптурної композиції; лист із підписами відправили Володимиру Путіну. Там йдеться, що в місті з глибокою православною історією не можуть бути встановлені «символи й зображення нечистої сили, що ображають почуття віруючих». (У якому столітті й тисячолітті живе сьогодні Росія? Хто заправляє в суспільстві?). «Газета. RU»
