Переходу на старий стиль не відбулося
Депутати петербурзьких Законодавчих зборів висловилися проти переходу Росії на літочислення за Юліанським (церковним) календарем. Депутати вважають, що перехід «на старий стиль» дорого коштуватиме державі — в «документообігу» почнеться плутанина, громадяни Росії заплутаються в датах тощо. З ініціативою переходу на Юліанський календар ще на початку 2007 року виступила група депутатів Держдуми на чолі з Сергієм Бабуріним; ця ж група запропонувала зробити це в перший день мирського 2008 року. Їхній проект був направлений уряду РФ, який, однак, також побоюється певних «негативних наслідків» у країні та за кордоном. (Юліанський календар був створений римськими астрономами в середині I сторіччя до Різдва Христового. В ньому тривалість року 365 днів і 6 годин, а через кожні три роки наступає високосний рік, у якому 366 днів. Перший Вселенський (Нікейський) Собор 325 року прийняв це язичницьке літочислення. Початком літочислення прийнято факт створення Адама, що сталося у п'ятницю 1 березня. Собор встановив, що Великдень має святкуватися в перший недільний день після березневого повного місяця й обов'язково після іудейського Великодня. Пізніше виявилося, що Юліанський календар не дуже точний, і в XVI сторіччі на Заході було введено новий — Григоріанський (за іменем Папи Римського Григорія ХIII). І хоча цей календар протягом кількох наступних сторіч прийняла більшість християн, а також багато нехристиянських країн, деякі наполегливі охоронці старовини все ще намагаються знову ввести в Росії Юліанський календар і чинять опір «Новому стилю», прийнятому декретом РНК РСФСР від 24 січня 1918 року). Відмова від дореволюційного календаря ввела в Росії незручну практику святкування Нового року ще до закінчення Різдвяного посту, перед самим Різдвом Христовим, коли піст повинен бути особливо суворим. Незважаючи на це, православні та деякі інші церкви продовжують жити згідно з Юліанським календарем. Цікаво зауважити, що за повернення старого календаря ратували політики Росії, а не її церковнослужителі. (РА)
Російська мова в Латвії
Російська мова в Латвії не відповідає статусу мови національної меншини і не підпадає під відповідну Європейську хартію «Про регіональні мови та мови нацменшин»... З такою заявою виступив міністр громадської інтеграції Латвії Оскар Кастенс. За його словами, наразі Латвія не готова виконувати умови Європейської хартії стосовно російської мови. Кастенс вважає, що відповідний офіційний статус може бути присвоєно лише російській мові старообрядців, що проживають на території цієї прибалтійської республіки з ХVIII століття. Зараз єдиною мовою зі статусом мови нацменшини у Латвії є ливська мова. Ливи, яких нараховується у країні не більше 200 осіб, живуть, головним чином, на узбережжі Балтійського моря, в межах Вентспілсського району. Користується ливською мовою лише старше й середнє покоління людей цієї національності. А російськомовне населення Латвії складає сьогодні від 35 до 40 відсотків від загальної кількості громадян країни. (iнтернет-газета «NovoNews»)
Заява Російського імперського руху
«2 грудня народ Росії спостерігав чергову виставу під назвою «вибори до Державної думи», пишуть російські православні монархісти. Як звичайно, в патріотичних колах було багато дискусій на тему, чи брати участь у цій «виставі» чи ні. Як основний аргумент «проти» наводили той факт, що від нашого «волевиявлення» нічого не залежить: поріг, явки і графу «Проти всіх» скасовано, всі партії йшли на вибори з дозволу Кремля, і жодна з них не здатна принести благо російському народу. Важливо було не те, як голосують, а хто отримає в парламенті більшість. «А це означає, що нам і далі доведеться жити з мізерними зарплатами та пенсіями, терпіти жалюгідні подачки від жиріючої влади, коли їй це вигідно, терпіти засилля мігрантів, працювати на господарів-окупантів і вимирати швидкими темпами. Все це так, але для нас, православних монархістів, питання про ставлення до виборів — це ще й питання світогляду, питання віри, що виходить за межі конкретної політичної ситуації. Православні люблять повторювати Іоанна Кронштадтського: «Демократія в пеклі, а на небі — Царство». У цій фразі найбільш точно виражається ставлення православних людей до державного устрою. Православна людина — за визначенням монархіст, іншого не дано». А участь у виборах — це порушення церковних канонів і порушення соборної клятви 1613 року (принесеної під час обрання на царство першого царя династії Романових Федора Михайловича). Але за будь-яких умов ми маємо лишатися вірними ідеї Самодержавної Монархії — тобто лишатися вірними Богу).
Римський Папа і Вселенський патріарх ідуть назустріч один одному
Папа Римський Бенедикт XVI привітав Вселенського патріарха Варфоломія I з Днем святого Андрія Первозваного — ангела-заступника Константинопольської православної церкви. Понтифік висловив надію, що в майбутньому православно-католицький діалог буде розширятися, і в ньому будуть брати участь представники всіх помісних Православних церков — незважаючи на розбіжності між Московським і Константинопольським патріархатами на недавньому десятому засіданні Змішаної богословської комісії в Равенні. (Як уже повідомлялося, делегація РПЦ покинула засідання і від'їхала до Москви, побачивши серед делегатів представників Естонської апостольської церкви, яка недавно (1996 р.) вийшла зі складу РПЦ і перейшла під омофор Вселенського патріарха.) Лист понтифіка разом із текстом другої енцикліки Бенедикта XVI «Spe Salvi» («Ми врятовані в надії») було передано патріарху Варфоломію кардиналом Вальтером Каспером. У виданому днями комюніке Папської ради зазначається, що Рим і Константинополь «у різні способи сприяючи поновленню богословського діалогу між Католицькою та Православною церквами, з почуттям надії» (і незважаючи на протести Російської православної церкви) дивляться на заключний документ засідання Змішаної комісії у Равенні, що «стало першим кроком до прояснення болісних тем, які перешкоджають повному спілкуванню східних і західних християн».(«Zenit»).
Януковичу могли й оголосити анафему!
Російська навколоцерковна преса продовжує шукати відповідь на питання: чи буде Віктор Янукович відлучений від Церкви за те, що «поцілував хрест із рук глави самопроголошеного Київського патріархату Філарета Денисенка?!». Цей факт дійсно мав місце 24 листопада під час панахиди по жертвам Голодомору 1932—1933 років у Софійському соборі. Більшість знавців схиляється до думки, що «відлучати Януковича не треба, тому що у всьому винен Філарет». Більш суворі охоронці православ'я вважають однак, що з рук відступників не можна брати навіть святиню, а тим більше — святий Хрест. Цього разу московські охоронці чистоти православ'я пана Януковича нібито пробачили (умовно?), але суворо закликали його надалі уникати заходів за участю глави «українських розкольників». (Скоро в УПЦ Московського патріархату почнуть видавати прескрипційні списки, що забороняють українським політикам спілкуватися з більшою половиною українців.
Сучасні опричники
Як повідомляє Інтерфакс, у селі Кощеєво Ярославської області (Росія) вже кілька років існує «Опричне братство Івана Грозного» — одна з численних навколоправославних сект, які йдуть від миру і критикують Російську православну церкву. Духовний лідер братства Андрій Щедрін звинувачує ієрархію Російської православної церкви в «зіпсованості» та закликає «створювати «церкву вірних» — на зразок Опричного братства. «Опричники» категорично відмовляються спілкуватися з журналістами, однак видають власний друкований орган — «Опричний листок», у якому звинувачують Російську православну церкву в «продажності» й закликають народ до ненависті до «інородців». Вони моляться як святим Івану Грозному й Распутіну, але найбільше шанують «духовного лідера Щедріна, який, за свідченнями очевидців, володіє даром гіпнозу і доволі професійно контролює свідомість своєї пастви. Зокрема, вселяє їм страх перед антихристом, ідентифікаційними кодами, переписом населення, новими паспортами тощо. (Досліджував секту А. Дворкін)
