У ніч на 7 березня окупанти обстріляли Миколаїв із систем залпового вогню. Атака відбулася о 05.15 ранку. У Державній службі надзвичайних ситуацій повідомили, що ворожі обстріли житлових кварталів та у передмісті Миколаєва призвели до пожеж. Так, виникло п’ять пожеж у житловому секторі та об'єктах промисловості (ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроєкт»). До ліквідації наслідків від Головного управління ДСНС України у Миколаївській області залучено 11 одиниць техніки та 32 рятувальники. У ДСНС попереджають, що у житловому секторі фіксують чимало випадків виявлення вибухонебезпечних предметів.
Як передає місцевий сайт 0512.com.ua, через нічні обстріли частина міста залишилася без тепло- та водопостачання. Усе обіцяють відновити, як тільки буде така можливість. Також відомо, що ворожий снаряд влучив на територію Миколаївського зоопарку. За словами директора Володимира Топчія, снаряд влетів біля вольєрів тигрів та білої ведмедиці, на щастя, тварини не постраждали.
Після 9 ранку у місті знову була оголошена повітряна тривога. Голова Миколаївської ОДА Віталій Кім зазначив: «Навалють добре, ми їм теж навалюємо. Все добре. Місто обороняється. Зараз ворог уб'ється об стіну. Все працює. Нема часу розповідати. Громадянське населення – сидимо у підвалах. Військові працюють. Все буде добре».
Загалом Миколаїв зараз досить добре тримається. Ворожому десанту не дають висадитися у місті, і, як каже місцева мешканка Інна Тимченко, ворог намагається нападати на місто з моря. А фактично – з повітря, почавши обстріли мирного міста ракетами. Жінка з родиною лишається у місті, незважаючи на нічну історію. Зранку ми спробували поспілкуватися з Інною, та нашу розмову про ситуацію у Миколаєві обірвала чергова повітряна тривога. Ось про що встигли поговорити.
- Інно, у нашому листуванні ви написали, що місто змінилося, маєте на увазі, що люди згуртувалися, стали єдиним організмом?
- По-перше, згуртувалися, але у нас і раніше місто вирізнялося згуртованістю на певні ситуації. Наприклад, був період, коли тваринами у зоопарку не було чого їсти, то думали, що потроху люди щось принесуть, а нанесли стільки, що вистачило на кілька місяців. Тобто згуртованість – так, звісно, зараз дуже посилена. Усі один одному допомагають, в укритті ми почуваємося як одна родина.
Ще вразило, що люди, яких можна було вважати ватниками, зараз теж змінилися. Усі ненавидять орків, усі зрозуміли, що ця війна – це багаторічний план Росії. І те, що росіяни ненавидять Україну – теж розуміють. Так само добре ми зрозуміли ставлення не тільки Путіна, а й усіх росіян до нас. У декого полишалися родини в Росії, не всі з них підтримують Україну, тому навіть ті люди, які ніколи не вважалися патріотами, зараз дуже сильно змінилися. От вчора стояла дві години у черзі в аптеку, де було багато дідусів, бабусь, то всі клянуть орків. А ще бачу, що відчуття любові до своєї землі збільшилося у сотні разів.
Помічаю, що діти іноді заспокоюють та підтримують дорослих краще, ніж батьки дітей. Але через ось цю єдність та любов до України ми ще тримаємося. Звісно, багато хто виїхав, але багато людей залишилося, навіть з дітьми. Серед моїх друзів, які мають гроші та можливості виїхати за кордон, багато таких, які вирішили лишитися, і це теж родини з дітьми. Хоча ці люди ніколи не були такими затятими патріотами. Зараз не хочуть покидати Миколаїв, кажуть, що будемо триматися та допомагати один одному.
- Яка тилова робота ведеться у місті?
- Є організована волонтерська допомога, але кожен потроху, наскільки може, щось робить. Я з дитиною не можу цілими днями десь ганяти по місту, але потроху теж допомагаємо, чим можемо. І коли розмовляєш з людьми, то всі так і роблять щось у міру своїх можливостей – від бабусі, дідуся до цілих родин. Чоловіки, які не задіяні в теробороні та армії, і в кого є машини, розвозять допомогу. Ресторани готують безкоштовно їжу для військових та для територіальної оборони. Волонтерські центри працюють, єдине, що є деякі проблеми з логістикою. Зараз намагаємося організувати доставку ліків зі Львова для стареньких. Бо в них часто немає ні інтернету, ні соцмереж, то вони і не знають, де їх і взяти. Підуть в аптеку за ліками від тиску чи серця, стоять у черзі годинами, а їх нема. Хоча у наших телеграм-чатах все досить добре інформується, просто не всі ж старенькі мають доступ до них.
Може, мене зараз закидають прокльонами, але скажу, що наш мер та губернатор досить добре тримаються. Мер постійно виходить в ефір та розповідає про обстановку у місті, оголошує, коли треба йти в укриття, хоча сьогодні вночі сказав, що спати можна спокійно, але в результаті вийшло не так. Молодий хлопець каже, що ми їх завалимо… Я гадаю, що його внесок в антипаніку – дуже великий. Бо нам, хто тут лишився, нічого не залишається зараз, як триматися.
