«Гаяння часу — форма відмови» — цю жорстку істину знали ще в античному Римі. Їй ніби протистояла інша формула життя — «Хто дає швидко, дає подвійно». З особливою силою такі екстремальні виклики прозвучали в дні Чорнобильської трагедії. Всупереч заспокійливим заявам, фахівці-радіологи чітко усвідомлювали, що перед суспільством розверзнулася довготривала біда. Вона виглядала фактично глобальною, однак було зрозуміло — тінь радіаційних впливів значною мірою лягла на Україну у величезному географічному периметрі навколо атомної електростанції в Прип’яті.
ЯК УСЕ ПОЧИНАЛОСЯ
Гарячкові дні й ночі травня та червня 1986 року, немов на війні, сотні медичних бригад у радіаційно-забруднених районах поблизу 30-кілометрової зони, дозиметричні заслони на дорогах із вогнища ядерної пожежі, розселення евакуйованих. Але це була ніби «швидка допомога», а були потрібні й стратегічні, профілактичні й лікувальні заходи, принципово новий рівень медичної радіології в умовах нової радіаційної епохи. І ось у жовтні рубіжного атомного 1986-го в Києві під егідою АМН СРСР був відкритий Всесоюзний науковий центр радіаційної медицини. Зрозуміло, українські радіаційні проблеми відразу ж зайняли в його планах і діяльності найсерйозніші позиції. У 1991 році, коли країна здобула незалежність, великий комплекс із трьох науково-дослідних інститутів — радіаційної гігієни та епідеміології, експериментальної радіології, клінічної радіології, зберігаючи й примножуючи наукові взаємозв’язки, що склалися, став установою національного масштабу. Ще через три роки, у 1994-му, незабаром після створення АМН України, НЦРМ увійшов до її складу. До того часу в Святошині, у 1992 році, було завершене будівництво найбільшої багатоповерхової клінічної й лабораторної бази НЦРМ, що сьогодні не має аналогів у світі. Центр співробітничає з ВОЗ, МАГАТЕ, міжнародною й національною комісіями радіаційної безпеки, виконує, крім власної програми, науково- дослідні роботи на замовлення АМН України, МОЗ України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій. Кардинальні державні постанови «Про правовий режим територій, що зазнали радіаційного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи», «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок чорнобильської катастрофи», «Концепція Програми мінімізації наслідків чорнобильської катастрофи на період 2000 — 2005 рр.» і цільової програми на 2005 — 2010 рр., «Стратегія мінімізації віддалених медичних наслідків чорнобильської катастрофи й збереження здоров’я персоналу під час виконання робіт із перетворення об’єкта «Укриття» в радіологічно безпечну систему» — багато в чому результат праці цього наукового колективу.
Що ж являє собою сьогодні найвагоміший у світі сучасний науково-практичний щит протистояння видимим і невидимим вістрям всесвітньої радіаційної атаки, які риси й потенціал унікального підрозділу української охорони здоров’я й медичної науки, у чому значення й завдання створеного тут єдиного на планеті радіаційно-епідеміологічного регістру? Про це ми розмовляємо з генеральним директором НЦРМ, членом-кореспондентом Академії медичних наук України професором Володимиром Бебешко .
Представляючи Володимира Григоровича, який уже понад два десятиріччя віддає свій досвід і знання цим битвам за життя, не є зайвим підкреслити, що й попередня його наукова й лікарська місія — гематологія у своєму драматичному єстві виразно контурувала його сьогоднішні турботи, нинішнє коло досліджень і передбачень. Адже лікар Бебешко довгий час очолював дитячу гематологічну клініку у складі НДІ гематології та переливання крові, що працювала на базі дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит». Саме В. Бебешко першим почав надавати гематологічну допомогу при найсерйозніших післячорнобильських ситуаціях. Але з перших місяців гігантської медичної й соціальної трагедії, через сотні випадків гострої променевої хвороби, стало зрозуміло, що саме лікар-гематолог такого високого рівня в змозі найефективніше акумулювати клінічні сигнали й болі Чорнобиля. Ось чому керівником Інституту клінічної радіології, відкритого в той критичний період у Пущі-Водиці, був відразу ж призначений Володимир Бебешко. А в 2000 році йому було доручено очолити і весь Науковий центр радіаційної медицини.
— Повертаючись у далекі місяці початку нашого наукового натиску, — задумується Володимир Григорович, — я просто зобов’язаний сказати кілька слів про вченого та організатора охорони здоров’я, чия роль в організації і будівництві Центру дуже велика. Вийшло так, що основна протидія радіаційному смерчу випала на доля Міністерства охорони здоров’я УРСР, яке очолював тоді Анатолій Юхимович Романенко. У хвилі популізму навколо подій на ЧАЕС його ім’я — і це досить відомо — немало зазнало, і при цьому несправедливо. Але прийшов час сказати, що саме його невпинними зусиллями був розгорнутий гігантський протирадіаційний науковий комплекс і забезпечений його подальший розвиток.
З іншого боку, «друге дихання» Центру радіаційної медицини принесло його включення в структуру Академії медичних наук України, причому в такій зобов’язуючій якості він працює вже понад 13 років. Енергією президента АМН України академіка Олександра Федоровича Возіанова, який розробив, до речі, систему попередження, що отримала міжнародне визнання, й раннього виявлення урологічного радіаційного раку, наша установа отримала діяльну підтримку, передусім, у плані координації протирадіаційних досліджень із мережею інших інститутів і центрів АМН, зміцненні його позицій на міжнародній арені.
ІДЕОЛОГІЯ ЦЕНТРУ
— Про Центр, зазвичай, згадують у чергову річницю Чорнобиля. Але ввійдемо в стіни клінічного містечка поблизу станції метро «Житомирська» в спекотний літній день. Звичайно лікувальні установи в ці тижні й місяці порожніють, а у вас заповнені всі ліжка. Чорнобиль у цьому значенні, очевидно, не дає відбій?
— На жаль, це так. Зокрема, не зменшується навантаження на відділ радіоіндуційованої ендокринної патології, включаючи й застосування новітніх хірургічних методик лікування патології щитовидної залози, випадків раку, на відділ радіаційної психоневрології — справжнє зриме дзеркало психологічних і нейрогенних відгомонів аварії, відділ радіаційних наслідків соматичного напряму, у складі якого організовані відділення кардіології, пульмонології, гастроентерології з радіаційними акцентами.
Виключно серйозні й нерідко доленосні цілі стоять перед відділом гематології та трансплантології, куди входять відділення трансплантації кісткового мозку й стволових кліток крові, клініка гематології і лабораторія імуногенетики. До даного клінічного й наукового сектора органічно примикає й відділення радіаційної гематології дитячого віку. Повинен зазначити, що з 534 ліжок клініки Центру 120 ліжок відведено дитячим постчорнобильським контингентам, передусім, у складі відділу радіаційної педіатрії, природженої та спадкової патології. І ще одна риса цього унікального підрозділу, враховуючи вигляд і перебіг хвороб, якими ми повсякденно займаємося. Йдеться про наявність у його структурі спеціального відділу клінічної імунології, з організацією в його складі лабораторій імуноцитології та молекулярної біології.
Зрозуміло, що й два інших інститути в орбіті НЦРМ націлені, якщо можна так сказати, на клініку. Так, в інституті радіаційної гігієни та епідеміології закладені наукові основи функціонування Державного регістра осіб, потерпілих внаслідок катастрофи на ЧАЕС, а в інституті експериментальної радіології, де є відділи радіобіології, гігієни й безпеки харчування, медичної генетики, ведеться, наприклад, розробка й випробування засобів профілактики, діагностики й лікування радіаційних і комбінованих уражень. Як українська відповідь на проблеми й тенденції світової науки, здійснюється вивчення реакцій геному людини на вплив чинників навколишнього середовища.
— Напевно, варто зазначити, що в підрозділах НЦРМ працює понад 1400 співробітників, у тому числі 34 — доктори наук, 15 — професорів, 73 — кандидатів наук. У клініці НЦРМ працює понад 1100 співробітників і серед них 221 лікар. Із чим пов’язане таке кадрове переважання?
— Дозвольте й мені оперувати цифрами. За 20 із зайвим років роботи клініки в її госпітальних відділеннях отримали висококваліфіковану допомогу понад 100 тисяч пацієнтів — дорослих і дітей, потерпілих унаслідок аварії. У більшості випадків досягається значне поліпшення стану здоров’я. І це зрозуміло. Адже тісне співробітництво вчених і практиків дало можливість впровадити близько 300 нових методів діагностики й лікування, із них понад 70 — оригінальні терапевтичні й хірургічні методи, а понад 190 — нові діагностичні методики, розроблені в НЦРМ.
Головне в єдиному клінічному механізмі НЦРМ полягає в тому, що в 1992 році, одночасно з клінікою була введена в дію сучасна поліклініка радіаційного регістру й консультативної допомоги з могутнім потенціалом — 950 відвідувань на добу (600 — для дорослого населення і 350 — для дітей і підлітків). Щорічно в обох поліклініках проходять різнопланове клінічне й лабораторно-інструментальне обстеження понад 15 тисяч пацієнтів з усіх регіонів України, із них близько восьми тисяч за програмами КЕР — клініко-епідеміологічного регістру. Для цього в підрозділах клініки й поліклініки використовуються 116 сучасних діагностичних технологій. Тут дуже важливий бік, якщо хочете, ідеології Центру, оскільки якраз такий арсенал новітніх методик сприяє виявленню захворювань на ранніх стадіях. Скажімо, злоякісні новоутворення — а для чорнобильців це вельми відчутна патологія — діагностуються в наших клініках на першій-другій стадії в 92% випадків. Це і є реальна передумова лікувального успіху.
ЩО ТАКЕ РАДІАЦІЙНИЙ РЕГІСТР?
— Ми вже кілька разів торкалися поняття радіаційний регістр. Хто входить в його персональну структуру?
— Такий пул почав створюватися незабаром після організації НЦРМ. Сьогодні, за даними на початок 2007 року, на обліку в поліклініці радіаційного регістру перебувають 20903 дорослих і 15486 дітей, яких ми запрошуємо для поглибленого обстеження за програмою КЕР — клініко-епідеміологічного регістру. Дорослих підопічних — один раз у два роки, а дітей — раз у рік. Консультативне відділення поліклініки регістру надало в 2006 році допомогу 11 тисячам, а протягом першого півріччя нинішнього року — понад п’яти тисячам громадян. У групі регістру, у вигляді форм обліку, зокрема, близько семи тисяч ліквідаторів, семи тисяч громадян, евакуйованих із зон інтенсивного радіаційного забруднення, і жителів контрольованих територій. Три тисячі осіб у регістрі складають евакуйовані ліквідатори, що отримали найбільше радіаційне навантаження.
— Регістр, як визнається вченими світу, унікальне явище в радіаційній медицині. Можна, очевидно, сказати — це дані на поточне сторіччя.
— Дійсно, завдяки КЕР здійснюється єдиний у світі довгостроковий моніторинг вказаних груп потерпілого населення України, що дає об’єктивну картину комплексного негативного впливу чинників аварії на ЧАЕС. Загалом, банк даних регістру нараховує інформацію про стан здоров’я понад 40 тисяч потерпілих — живих і які вже пішли від нас. Виходячи з цих даних, вимальовуються й подальші шляхи мінімізації наслідків аварії. Адже, як з’ясовується, вони не мають терміну давності.
— Все це, без перебільшення, — грандіозна робота. Так, проведено 84 тисячі диспансерних обстежень пацієнтів КЕР. Цей унікальний електронний банк даних, можна сказати, послання майбутньому. Хто ж фінансує роботу?
— Ви ставите нелегке запитання. Незважаючи на безпрецедентну важливість програм регістру, МНС і МЗ України в цей час необхідних коштів практично не виділяють. У чималій мірі це зусилля на ентузіазмі. Фінансування витратних матеріалів і реактивів, оновлення обладнання здійснюється за рахунок загального передбаченого субсидування АМН України наших клінік. Називаючи речі своїми іменами, не можна не підкреслити: сьогоднішній розвиток і підтримка регістру, цієї реальної косморами катастрофи в цифрах і фактах, по суті, повністю турбота АМН України. Що ж, такий реалістичний курс оцінить майбутнє.
ПРОТИБОРСТВО З ХВОРОБАМИ КРОВІ
— І очевидно, завершальні аспекти. Ви, Володимире Григоровичу, безпосередньо очолюєте відділ гематології й трансплантології Центру. У чому полягають успіхи й труднощі, що рухає вами й вашими колегами?
— На базі НЦРМ працює й Київський міський центр трансплантації кісткового мозку, і отже, це єдина лінія, але, на щастя, із додатковим фінансуванням за рахунок міської адміністрації. Це дуже складна робота, однак унікальне обладнання й великий досвід співробітників дозволили здійснити близько 300 трансплантацій стволових клітин кісткового мозку й периферичної крові при важких формах лейкемії та інших злоякісних захворюваннях крові і дітей, і дорослих.
Зрозуміло, якого напруження серця й розуму все це вимагає. Але діє правило — якщо не ми, то хто ж? Кожний хворий, який видужав, — справді незвичайна перемога. І це рухає нами. І все-таки розставимо крапки над «і». Програма з трансплантації стволових клітин периферичної крові й кісткового мозку вимагає могутньої підтримки Президента країни, прем’єр-міністра, людей, зацікавлених у поліпшенні якості життя онкогематологічних хворих, у тому числі й чорнобильського походження. Справа за малим. Фахівців найвищого класу ми підготували, блок необхідних палат із забезпеченням абсолютної стерильності є. Потрібно хоч раз у житті за рахунок держави надати належну фінансову підтримку цій програмі. Адже вказаних видів допомоги, причому абсолютно невідкладно, потребують багато пацієнтів.
У цьому плані показово, що відповідно до плану наукового співробітництва США — Україна, підписаного президентами двох держав, із 2000 року ведеться спільна програма з вивчення лейкемії. Дані викликають великий інтерес, і США фінансують науковий бік досліджень, включаючи й проблеми навчання елементам дій під час можливих терористичних акцій на атомних електростанціях. Це злободенне питання для світу.
Зовсім недавно я й професор Дмитро Анатолійович Базика відвідали США за запрошенням наших партнерів. Розробка актуальної програми за підтримки США буде продовжена в складі «наукового квартету» — трьох великих американських університетів у штаті Північна Кароліна й нашого Центру. Доповідь вчених НЦРМ запланована в Національній Академії наук США. Символічний такий момент, що відображає розуміння за океаном кола робіт Центру, у тому числі й спільних з американськими дослідниками. Ми без зволікання були послідовно прийняті п’ятьма сенаторами США. Розмовляли без перекладачів, що сприяло плідності таких контактів.
