Зараз же веселковi мрії багатьох батьків, які бажають навчити
дитину грі на інструменті, розбиваються об кругленьку суму плати за навчання,
яка за останні роки зросла з недавніх ще 1,5—15 карбованців до 15—25 гривень
на місяць. Аналіз батьківських заяв про припинення навчання в музшколі
показав, що більшість учнів вибувають через неможливість оплачувати навчання.
Серйозно б'ють по маленьких музикантах і регулярні рішення-постанови Кабміну
та Мінфіну про необхідність скорочувати контингент учнів музшкіл. За словами
директора 2-ї дитячої музичної школи Черкас Станіслава Царинного, ще недавно
в його ДМШ займалося 535 дітей. Майже чверті учнів (106) школа позбавилася
після низки розпоряджень, подібних до такого: ЧУ зв'язку з відсутністю
коштів на утримання навчальних закладів у галузі культури скоротити контингент
учнів ДМШ № 2 за 1997—1998 навчальний рік на... 12%». І так по всіх музшколах.
За таких умов бути б живими самим викладачам-музикантам,
чиї реальні зарплати залежать від кількості учнів і частенько не піднімаються
вище від сотні. Ось дані по ДМШ № 2, де викладач скрипки отримує 40 гривень
на місяць, баяна — 55, віолончелі — 63, хору — 36 і сольфеджіо — 50. Особливо
гірко за викладача бандури — інструмента унікального. Учителька-бандуристка
з прекрасним голосом і консерваторською освітою (а це означає, що своїй
професійній підготовці вона віддала як мінімум 16 років життя) має сьогодні
двох учнів, отримуючи всього 43 гривні. Щоправда, як повідомила нам начальник
міського управління культури Лідія Нікитенко, нещодавно прийнято рішення
зменшити плату, що стягується з учнів за навчання грі на бандурі, так що
є надія, що ситуація зміниться.
І вчити, і вчитися музиці сьогодні непросто. Удари сиплються
з усіх боків: високі, часом недосяжні ціни на музичні інструменти, відсутність
нотної продукції. Книгарні запропонують вам уживану навчальну літературу,
яка хоч і відслужила своє, але ще досить дорога, або самвидавівські збірники
акордів для гітари. Який контраст iз нотними скарбами в магазинах початку
80-х: розкішні іноземні багатотомники, ніжно-палеві «зібрання творів» Шопена,
оптимістично мандариновий Гайдн, оксамитовий двотомник Бетховенських сонат
у темно-зеленій обкладинці! З ностальгією згадує колишню впорядковану систему
книготоргівлі товарознавець Будинку книги Олена Шпилько: «У ті часи я завжди
працювала з видавництвами «Советский композитор», «Музыка», «Музична Україна»
за тематичним планом. Знала, які збірники вийдуть, підтримувала зв'язок
iз музичними школами та бібліотеками, радилася з постійними покупцями.
Я була в курсі того, яка потреба в нотах, скільки учнів у класі гобоя і
баяна. Могла заздалегідь замовляти літературу, знаючи, в якій музшколі
яким підручникам «Сольфеджіо» віддають перевагу викладачі... Нині музиканти
— і учні, і вчителі — пристосувалися займатися за ксерокопіями».
І все ж, хіба можна задавити «карбованцем» потяг людини
до високого мистецтва? Нехай не так стабільно, як, скажімо, в Німеччині,
або не так наповнено, як у Росії (плата за навчання там набагато нижча
від нашої, і потік учнів, як і раніше, не слабшає), але в Черкасах зараз
працює шість шкіл естетичного виховання, де займаються 3,5 тисячі дітей.
З 1996 року Управління культури організовує і проводить конкурс «Таланти
твої, Черкаси», обдаровані діти-переможці, крім призів, якими Управління
культури і спонсори намагаються завжди нагородити юних музикантів, ще й
звільняються від плати за навчання. Будь ласка, старайся — вчися і реалізовуй
таланти! Імена «зірок» і «зірочок», як, наприклад, І. Ріслінг (ДМШ № 1),
Д. Дяченко (ДМШ № 2) та Н. Сотниченко (ДШМ) — добре відомі у місті.
«Я вважаю, що зберегти в таких непростих умовах контингент
учнів — наше досягнення, — вважає Лідія Нiкитенко, начальник міського управління
культури. Такої цифри — 3,5 тисячі учнів — немає ні в Полтаві, наприклад,
ні в Кіровограді. Там усього 1200 — 1500 дітей навчаються у школах мистецтв.
Незважаючи на складне становище з фінансуванням культури, нам вдалося зберегти
і фахівців, і всі школи естетичного виховання, хоч їхнi реальні потреби
становлять сьогодні 90% міського бюджету».
Бюджет 2000-го — це зараз найболючіша проблема для музичних
шкіл. Зекономити на культурі — згідно з «Методикою підходу Мінфіну України
до визначення бюджету на 2000 рік» — передбачено за рахунок 26859,5 одиниць
працівників шкіл естетичного виховання. Їх, працівників, просто пропонується
виключити із загального числа працівників культури, а школи, де вони працюють,
перевести на госпрозрахунок, тобто позбавити підтримки з місцевих бюджетів.
Для самих шкіл перехід на самоокупність — прямий шлях до ліквідації. Адже
плата за навчання тоді неминуче зросте, щонайменше удвічі, і відтік учнів
досягне критичної позначки. І якщо події розгортатимуться так, то дев'ять
тисяч дітей області будуть позбавлені можливості вивчати ази мистецтва,
понад 1200 викладачів залишаться без роботи. Більшу економію державних
коштів важко і уявити, особливо якщо врахувати перспективу ланцюгового
паралічу всієї багатоступінчастої (аж до консерваторій) системи музичної
освіти в країні.
«Згадуються останні збори батьків та колективу школи, де
збирали підписи на захист нашого навчального закладу, — каже Станіслав
Царинний. — Мама одного з учнів, дитини-інваліда, з серцем сказала: мало
нам матеріальних проблем, так ще держава відбирає в дитини можливість навчатися
музиці, немовби додаючи до хвороби фізичної ще й перспективу духовного
каліцтва». Страшні слова, немузичні. Страшна перспектива. Тривожне очікування
відповіді на це запитання.
