Уже протягом трьох місяців в Івано-Франківську та Житомирі підліткам заборонено гуляти на вулиці без супроводу батьків після 22.00 — міська влада ввела для них комендантську годину. Наразі про це думають у столиці, а на початку вересня Всеукраїнська громадська організація «Комітет з боротьби з організованою злочинністю і корупцією» подала до Верховної Ради законопроект аби ввести комендантську годину по всій Україні. Це повністю підтримує Міністерство внутрішніх справ України. Як зазначила начальник Департаменту кримінальної міліції у справах дітей МВС Тетяна Бухтіярова, вони сподіваються на зменшення рівня дитячої злочинності, бо тільки в Києві з початку року неповнолітні скоїли понад 500 правопорушень, більшість із яких — у нічний час. Як переконані фахівці, комендантська година убезпечить і самих дітей, адже 50 — 52% злочинів, коли потерпілими стають неповнолітні, трапляється теж уночі. Подібна практика діє вже кілька років у США, Росії, Білорусі та інших державах. Тут результати виправдали сподівання: підліткова злочинність зменшилася у кілька разів. А от у Польщі від такого нововведення відмовилися. Як розповіла експерт спільного проекту Євросоюзу та ради Європи із зміцнення та захисту прав жінок і дітей в Україні Моніка Платок, у Польщі вважають, що це порушує права дітей, а стягувати з батьків штрафи по 500 євро тільки за те, що їхня дитина до 22.00 не встигла повернутися додому зі спортивних тренувань — не виправдано. Наразі в Україні триває дискусія, чи варто робити нам такий крок, які в цьому плюси та мінуси. Своїми думками з цього приводу поділилися експерти «Дня».
Людмила ЖАЛОВАГА, завуч Жмеринської ЗОШ І — ІІІ ступенів №4:
— Ми з колегами повністю підтримуємо введення комендантської години — якщо це буде в розумних межах., тоді це піде на користь. Діти шкільного віку до 22-ї години матимуть достатньо часу, щоб перебувати на вулиці й поспілкуватися з друзями. А після цього вони матимуть час для родини та відпочинку, адже спілкування в сім’ї вкрай важливе, зважаючи на те, що чимало батьків через надзвичайну зайнятість мало приділяють часу дітям. Не бачу в цьому жодних правових порушень чи обмежень свободи дій. Це навчить дитину бути більш організованою, дбати про своє здоров’я, вміти планувати свій час, що нині потрібно не тільки школі, а й родині та громадськості. З часом всі діти переконаються, що це потрібно для їхньої власної безпеки та здоров’я — щоб вони могли відпочити, добре виспатись і вчасно прокинутися. Бо часто буває, що учні приходять на другий-третій урок, бо вчора вони затрималися на дискотеці чи в ігровому клубі, а вранці проспали. Кілька років тому така новація впроваджувалась у Казахстані — й прижилася. Якщо розраховувати, що частина наших людей є думаючими і дбайливими батьками, то хотілося б, що це прижилося і в Україні.
Лідія СМОЛА, радник секретаря Ради національної безпеки України:
— Комендантська година якоюсь мірою порушує громадянські права людини. Нині немає воєнного часу, натомість є права громадянина на певні дії. Тому краще говорити про обмеження певної вседозволеності. Приміром у США, діти до 16 років не мають права залишатися самі вдома без батьків, і за порушення цього закону на батьків накладаються штрафи або ж порушується питання про позбавлення батьківських прав. В Україні має бути ужорсточення відповідальності батьків за дітей і за їхнє перебування. Зрозуміло, до батьків, які належать до соціально неблагополучних та незахищених сімей, такі санкції застосовувати складно, з ними повинні працювати соціальні служби. Якщо говорити про стабільні сім’ї, то батьки не дають дітям належної уваги, не знають, де вони перебувають та що роблять. Щоб боротися з цим, треба вводити штрафні санкції, бо коли дитину піймали з алкоголем на вулиці у нічний час, значить батьки не проводять з нею відповідну виховну роботу, а в самій родині вважається нормальним, коли неповнолітні вживають пиво, не вважаючи це алкоголем і не думаючи, як це впливає на їхнє здоров’я. Штрафи мають посилити відповідальність батьків за те, чим займаються їхні діти. Але повністю заборонити дітям перебувати на вулиці після 22 години не зовсім ефективно. Так само як і змусити дітей ходити з паспортами. Позитив такого рішення — це правильний крок у посиленні контролю за дітьми. Бо в цьому плані ситуація катастрофічна, починаючи з того, що неповнолітні можуть спокійно ходити по вулиці з пляшкою пива і ніхто на це не зверне увагу. За кордоном такого ніде не побачите, там не можна навіть нести по вулиці алкоголь, якщо він не обгорнутий у папір, за це оштрафують будь-яку людину, не те що дитину. Самого ж підлітка заберуть у відділок і викличуть батьків для сплати штрафу — за те, що вони не думають, що виросте з їхнього сина чи доньки. З іншого боку, тотальне введення комендантської години не буде ефективним через невиписане законодавство, спочатку треба ввести у цивільний та інші кодекси положення про те, що батьки повинні сплачувати штрафи. Оскільки ми живемо у демократичній державі, для будь-яких дій треба правове підѓрунтя. Також потрібен інформаційний супровід, тобто загальнонаціональні кампанії, які повідомлятимуь про такі нововведення. На Заході в їхній основі лежить відповідальність батьків, у нас поки що це відголосок репресивної машини, бо термін «комендантська година» нагадує громадянську війну.
Світлана КОЛЕСНИКОВА, менеджер програм захисту прав дитини правозахисного центру «Ла Страда-Україна»:
— Наша організація провела опитування «Комендантська година: «за» і «проти», в якому взяли участь 153 респонденти різного віку, у тому числі діти 10 — 18 років. Серед 21 опитаних дітей «за» висловилося семеро, решта — «проти». Підлітки, які підтримують обмеження, кажуть, що до 22 вечора вони повністю встигають вирішити свої справи, зокрема відвідати гуртки, секції тощо. На їхню думку, комендантська година зменшить кількість дітей, які курять, п’ють та мають інші шкідливі звички. Також вони вважають, що йдеться про їхню безпеку і це вбереже батьківські нерви, бо, поки що, вони не в тому віці, коли можна гуляти допізна. Респонденти-підлітки, які висловилися проти, аргументували свою позицію тим, що до 22-ї години вони не встигають повернутися додому зі спортивних тренувань, дехто казав, що батьки їм дозволяють гуляти пізно або ж переконували, що їм потрібна свобода дій. Загалом серед усіх респондентів «за» висловилося 100 осіб, «проти» — 52, ще одна людина не визначилася з відповіддю. Дехто з респондентів як аргумент на користь введення комендантської години наводить необхідність режиму для дітей, який дає їм змогу нормально рости та розвиватися. Приблизно кожен п’ятий з опитуваних казав, що комендантську годину потрібно вводити для дітей не до 18, а до 14 — 16 років, тому що старші діти — вже дорослі й самостійні. Також у цьому віці вони починають адаптуватися до дорослого життя і це необхідно для їхнього розвитку та соціалізації. Були пропозиції переглянути схему поводження з порушниками комендантської години: замість того, щоб везти дітей до відділку, громадяни пропонують розвозити їх по домівках, а до штрафу притягувати лише тих, хто порушив громадський спокій. Серед аргументів проти введення комендантської години найчастіше наводили такі: це може призвести до зловживання владою серед правоохоронних органів, введення комендантської години є ще одним способом для хабарів. Частина респондентів впевнена, що введення комендантської години не вирішить поставлених завдань, а дехто вважає це порушенням прав дітей. Така практика існує за кордоном, наприклад, в окремих штатах США та деяких містах Росії це дало позитивні результати: тут вдалося зменшити рівень дитячої злочинності. Ми вважаємо, що треба шукати інші можливості, щоб контролювати поведінку дитини. Бо, з одного боку, введення комендантської години порушує їхні права, а з іншого — якщо це робиться задля безпеки дітей, це виправдано.
Євген ЗАХАРОВ, голова Української Гельсінської спілки з прав людини:
— Введення комендантського часу порушує права, які гарантуються Конституцією України, зокрема, право на свободу пересування. Я вважаю, що це є абсолютно необгрунтованим і недоречним рішенням. Немає у нас ніякого надзвичайного стану чи прямої загрози життю чи здоров’ю, щоб іти на такий крок, тому елементи надзвичайності Україні абсолютно не потрібні. Це тільки буде створювати додаткову можливість для зловживань. Можна зрозуміти, що робиться це для зменшення рівня дитячої злочинності, але насправді це питання родини, лише батьки спільно з дитиною вирішують, коли їй гуляти, відпочивати, приходити додому і так далі. Це непропорційне втручання держави в приватне життя людини. Треба більш ефективно працювати зі справжніми злочинцями: знаходити і віддавати їх під суд. А такі соціальні заходи нам не потрібні. Крім того, вони порушують низку статей Конвенції ООН про права дитини, зокрема, те, що жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або незаконного втручання в її особисте й сімейне життя, а також вона має право на захист закону від такого втручання або посягання.
Тетяна ЛЕВЧЕНКО, вчитель Черкаської ЗОШ І-ІІІ ступенів №7:
— Нещодавно ввести комендантську годину запропонував мер нашого міста, тому нині це питання активно обговорюється у громаді. В цьому є свій позитив і негатив. Якщо підліткам заборонити гуляти ввечері, їм треба кудись дівати свою енергію, і робитимуть вони це у школі... Батьки за ними теж не вслідкують, адже коли діти повертаються додому після уроків, вони лишаються самі і їм треба чимось зайнятися. Якщо учнів менших класів ще можна якось контролювати, покарати за погану поведінку, просто поговорити тощо, то зі старшокласниками, які вже фізично й психологічно стають дорослими людьми, набагато складніше. Забороняти їм що-небудь — це означає штовхати їх спробувати заборонений плід. Я зараз викладаю в 11 класі і, звісно, більшість із учнів ходить ввечері на дискотеку, в нічні клуби тощо. Але серед них є діти, яким батьки довіряють, і вони виправдовують цю довіру, а є й зовсім інші випадки. Наприклад, один з учнів працює у нічному клубі, при цьому мама це повністю схвалює і підтримує, мовляв, нехай вчиться заробляти гроші. А те, що дитина через це прогулює перші уроки, відстає у навчанні, фізично втомлюється, її не хвилює. Тож багато що залежить і від самої атмосфери, яка панує в родині, та стосунків між батьками та дітьми.
