— Петре Семеновичу, чому Україна стала втрачати такий вигідний для себе ринок торгового шляху по Дунаю?
— Ембарго Югославії, руйнування мостів через Дунай у період війни на Балканах, закриття українського судноплавного каналу Прорва, арешти суден за борги Чорноморського морського пароплавства — ці та багато інших проблем відбилися на роботі нашого пароплавства. Для їхнього вирішення ми неодноразово зверталися в Міністерство транспорту, законодавчі та виконавчі органи як на державному, так і на міжнародному рівні, але тільки із приходом нового міністра транспорту Валерія Пустовойтенка наші прохання було почуто. Створено комісію з питань розвитку Дунайського регіону, розглянуто питання будівництва глибоководного судноплавного каналу Дунай — Чорне море, відбулася домовленість на рівні міністрів транспорту України та Югославії про зменшення тарифу югославською стороною на проходження українських суден через понтонний міст у районі міста Нови Сад, а також про розведення цього мосту не двічі на місяць (як було раніше), а щотижня.
— Ви керівник основного підприємства Дунайського регіону, на якому працює четверта частина всього населення міста Ізмаїла. Для них річка — єдине джерело заробітку, можливість прогодувати сім’ю. Тепер, наприклад, лунають голоси про потребу заборонити роботи з поглиблення шляху для суден, які йдуть із Дунаю в Чорне море. Що чекає цих людей, якщо Україна «згорне» свої перевезення по Дунаю?
— Не лише тисячі людей та їхні сім’ї опиняться без засобів для існування. Наша країна втратить торговий ринок, що був здобутий з такими зусиллями. Нині флот Українського дунайського пароплавства становить 25 відсотків од усього транспортного флоту країн Дунайського регіону й забезпечує перевезення 35 відсотків вантажів по Дунаю. У жовтні цього року ми досягли обсягу перевезень у 3 мільйони тонн, а перевезення в експорті становлять 90 відсотків од транспортної продукції. Розроблено Програму стратегічного розвитку Українського дунайського пароплавства до 2010 року, яка вже діє... Нещодавно для нашого підприємства побудовано два танкери, шість зернових барж-секцій, придбано морське судно вантажопідйомністю 5,5 тисячі тонн, розроблено інвестиційні проекти будівництва десяти морських суден і двох пасажирських суден.
— Що дає Українському дунайському пароплавству наданий нещодавно статус національного перевізника?
— Він відкриває нам нові можливості відстоювати інтереси України. Сьогодні Мінтранс розробляє нові законодавчі документи та проекти на підтримку національних перевізників. З’явилася надія, що Україна відродиться як морська держава...
