Нинішня криза може вплинути не тільки на світову фінансово-економічну систему, а й змінити підходи до рішення цілої низки найважливіших проблем планети. Наприклад, експерти вже говорять про те, що фінансові труднощі, найімовірніше, зведуть нанівець всі екологічні ініціативи великого бізнесу, і для керівництва транснаціональних корпорацій, стурбованого збереженням власного капіталу, природоохоронні заходи просто відійдуть на другий, а то й на десятий план. Деякі фахівці навіть побачили загрозу для подальшого існування Кіотського протоколу, який регулює об’єми викидів у атмосферу вуглеводів протягом останніх років. Його доля буде розглядатися в кінці року на конференції в Копенгагені, й є побоювання, що під тиском промисловців протокол можуть піддати ревізії, звівши його вплив до мінімуму.
Відчути на собі негативні наслідки цих процесів цілком може і наша країна. Промкомплекс України, основне джерело забруднення навколишнього середовища, сьогодні зіткнувся з тими ж труднощами, що й промисловці у всьому світі, й питання максимальної економії коштів для нього є не менш актуальним. Крім того, ситуацію ускладнить і скорочення фінансових можливостей держави. Причому першими це відчують регіони з найвищим техногенним навантаженням і найбільшими екологічними проблемами.
Як вплине світова фінансова криза на екологію України і виконання природоохоронних програм вітчизняними підприємствами, ми вирішили запитати у депутата Запорізької обласної ради і члена постійної комісії з питань екології та природокористування Володимира КОВАЛЕВСЬКОГО.
— Володимире Олексійовичу, Запорізька область, нарівні з Донецькою, Дніпропетровською, Луганською та Одеською, входить у п’ятірку регіонів з найвищим техногенним навантаженням та проблемною екологією. Чи мають ці території які-небудь особливі пільги та преференції від держави?
— Існує таке поняття, як категорійність областей. Категорія залежить від чисельності та щільності населення, яке проживає в регіоні. Завдяки зусиллям місцевої влади в 2006 р. Запорізькій області надали найвищу — першу категорію, хоча, якщо чесно, згідно з існуючими нормами, претендувати на неї ми не могли. Це дало регіону можливість збільшити зарплату співробітникам бюджетної сфери. Якихось інших пільг та преференцій законодавство, на жаль, не передбачає.
— Крім «законодавчої байдужості» до регіонів з таким несприятливим екологічним впливом на здоров’я людей, чи існує загроза того, що держава скоротить сьогодні фінансування екологічних і медичних програм у зв’язку з кризою?
— Криза, на жаль, негативно позначиться на фінансуванні всіх державних і регіональних програм, не тільки екологічних. Якщо в минулому році держбюджет, наприклад, фінансував, скажімо, таку програму, як «Шкільній автобус», то в нинішньому кошти на його реалізацію передбачається виділяти в основному з місцевих бюджетів. Субвенції з державного і навіть обласного бюджету надходити не будуть. Щоправда, в 2009 році в обласному бюджеті зростуть надходження від екологічних зборів з місцевих підприємств, за рахунок яких ми все ж таки сподіваємося профінансувати деякі екологічні заходи. Наприклад, розширити і реконструювати очисні споруди запорізького водоканалу, продовжувати озеленення Мелітополя, Токмака, Енергодара, направити кошти на укріплення берегів р. Дніпро, Бердянської Коси та ін.
— Тобто Запорізька область домоглася позитивного результату в питанні розподілу коштів екологічного фонду. Як це вдалося?
— Усі епіцентри забруднення в області паспортизовано. По кожній металургійній печі, коксовій батареї, іншим агрегатам чітко розписана нормована кількість викидів, відомо їхній хімічний склад, тобто визначено, за що і скільки треба заплатити зборів до екологічного фонду. Згідно із законодавством, 70% коштів цього фонду має залишатися в бюджеті області, а 30% прямувати до держбюджету. Але протягом двох останніх років центральні власті, приймаючи черговий бюджет, змінювали встановлений законом порядок і направляли в скарбницю 65% коштів обласних екофондів, а 35% залишали в регіональному бюджеті. При цьому міські та сільські ради, в кінцевому результаті, розподіляли з цих коштів лише 15%. За ці роки із загальнодержавного екологічного фонду в область не повернулося жодній копійки. Всі перераховані областю кошти розподілялися серед інших територій. Цього року, завдяки наполегливим вимогам регіонів, роз’ясненням Конституційного Суду, ситуація з екологічними зборами повернулася в законодавче русло.
— Не боїтеся, що ситуація знову зміниться на гірше з прийняттям чергового бюджету?
— Цілком можливо. Хоча Закон «Про бюджет» і не може припиняти дію інших законів, на жаль, у нас це відбувається раз у раз. І не тільки в екологічній сфері. Тому після прийняття чергового бюджету депутати змушені кожного разу заново звертатися за роз’ясненнями в КС та оскаржувати окремі положення головного фінансового документа країни. Але так не має бути.
— Чи існують інші протиріччя в екологічній сфері між Запорізькою областю та центральною владою?
— Існують. Керівництво області вже давно домагається перегляду нормативів по охороні здоров’я (кількість ліжко-місць та ін.) та прийняттю на державному рівні окремої медико-санітарної програми для регіону, мотивуючи це надто складною екологічною ситуацією. Але нам постійно в цьому відмовляють, витрати на медицину з держбюджету скорочують, кількість тих самих ліжко-місць встановлюють згідно з республіканськими нормативами, без урахування нашої ситуації. При цьому спостерігається цікавий нюанс: для дотаційних областей нормативи чомусь виявляються вищими, ніж для областей-донорів, і на одного мешканця у них припадає більше бюджетних коштів, ніж у нас. Вважається, що кошти, які залишаються в промислово розвиненому регіоні, скажімо, ті ж 35% зборів за забруднення навколишнього середовища, і так досить великі, щоб повністю забезпечувати всі наші потреби. Але нам і 70% явно не вистачає.
— Шкідливих факторів впливу на природу безліч, але є загальновизнаним те, що в Запоріжжі основним джерелом екологічних проблем регіону є промисловість. Це, як і раніше, так?
— Якщо виходити з останньої довідки, складеної головним санітарним лікарем Запоріжжя, тоді — так. Хоча коли в грудні облрада приймала рішення про відстрочку виконання підприємствами екологічних програм, аргументуючи це тим, що обсяги їхнього виробництва знизилися, отже, скоротилася й кількість шкідливих викидів, міська СЕС показувала нам дані моніторингів, які підтверджували, що у другому півріччі об’єм викидів істотно знизився — на 10 тис. тонн. Зараз же керівники міських санслужб знову говорять протилежне. І це не може не дивувати.
— До речі, прокуратура опротестувала дане рішення обласної ради. У чому суть цього протесту? В прокуратурі також не задоволені поступливістю депутатів?
— Своїм рішенням депутати продовжили терміни виконання екологічних програм п’яти найбільшим металургійним підприємствам, що опинилися в складній ситуації через кризу. Саме це й обурило прокуратуру. На її думку, воно йде врозріз із деякими нормами українського природоохоронного законодавства. А головне, порушує 50-ту статтю Конституції України, яка гарантує право на безпечне для життя та здоров’я навколишнє середовище. Суперечливість ситуації полягає в тому, що обласна рада, не має права корегувати регіональні програми, ним самим розроблені та затверджені. Це все одно, що забороняти Верховній Раді вносити поправки до проголосованих нею законодавчих актів. На мою думку, це абсолютно неправильно.
— Складна ситуація, в якій опинилися найбільші підприємства внаслідок кризи, примусить їх скорочувати фінансування екологічних заходів?
— Звичайно, причому з декількох причин. По-перше, ці заходи фінансуються або за рахунок прибутку, який минулого року зменшився, або за рахунок кредитів, отримати які зараз практично неможливо (українські та зарубіжні банки майже не кредитують нашу промисловість через високі ризики). По-друге, між екологічними програмами підприємств, вписаними в обласну програму, та їх планами виробничої модернізації виникають протиріччя. Візьмемо для прикладу завод «Дніпроспецсталь». З одного боку, він взяв на себе зобов’язання побудувати газоочисні споруди в третьому сталеплавильному цеху і вже здійснює підготовчі заходи. Але з іншого боку, підприємство планує модернізувати виробничі потужності цього цеху, замінивши декілька застарілих електропечей на одну сучасну, яка також вимагає газоочищення. Існує питання про доцільність будівництва дорогих газоочисних споруд до обладнання, яке незабаром може бути просто демонтоване. Вихід із ситуації, що склалася, який влаштував і завод, і екологів, звичайно, знайшли. Але подібні протиріччя також створюють додаткові труднощі, особливо на фоні фінансової нестабільності в державі та елементарної нестачі оборотних коштів.
— А такі конфліктні ситуації між обласною владою та підприємствами-забруднювачами виникають часто?
— Суперечливих моментів у нас дуже багато. Візьмемо, наприклад, ситуацію із Запорізьким абразивним комбінатом. Для зменшення викидів він повинен був до 2006 р. запустити газоочисні споруди. 2007 року цю вимогу виконали, зменшили викиди шкідливих речовин навіть більше, ніж тоді належало за нормативами, до 100 мг/м3. Але поки вони будували, нормативи змінилися і зараз становлять уже не 150, а 50 мг/м3. І вийшло, що програму начебто вони виконали, вклали в будівництво колосальні кошти, але, оскільки правила гри змінилися під час самої гри, в нормативи знову не вклалися. Нові газоочисні споруди місцева влада у них тепер не приймає, і програма вважається невиконаною.
— Як вам здається, регіональні екологічні служби використовуються як інструмент тиску влади на підприємства?
— Цю проблему треба розглядати з двох боків. Заводи часто свідомо йдуть на порушення норм природоохоронного законодавства, чудово розуміючи, що екологи та природоохоронна прокуратура в будь-який момент можуть застосувати до них відповідні санкції. З іншого боку, державні структури, в тому числі — органи місцевого самоврядування, так само можуть використати цю ситуацію у власних інтересах. Наприклад, підприємства можуть не виконувати в повному об’ємі дорогі правила утилізації твердих побутових відходів. Органи держнагляду протягом якогось часу дивляться на це крізь пальці. Але як тільки виникає необхідність натиснути на завод, вони тут як тут, включають законодавчий механізм і починають штрафувати. Така обопільна «гра» триває постійно.
— Повернемося до нормативів. Чи можна вважати об’єктивною оцінку екологічними службами області, скажімо, ступеня впливу шкідливих викидів на атмосферу Землі без необхідних достовірних даних? Може, варто зробити нормативи більш реальними?
— Ну, по-перше, змінити екологічні нормативи не так просто, ці питання треба узгоджувати вже на урядовому та міжнародному рівні. А по-друге, і тут ви маєте рацію, є заходи, здійснити які в обласному масштабі просто неможливо, — а тільки в масштабах країни. Збираються всі дані щодо шкідливих викидів, підсумовуються, а потім вже розраховується, яку шкоду атмосфері Землі завдає Україна.
— Головний санітарний лікар Запоріжжя в своїй інформаційній записці оцінив сучасну систему регулювання охорони навколишнього середовища як складну та малоефективну. Наскільки це правильно і в чому полягають проблеми?
— Це дійсно так. Існуюча сьогодні система екомоніторингу не дає нам можливості побачити повну та об’єктивну картину. В наших дослідженнях часто відсутня адресність у визначенні істинних порушників природоохоронного законодавства. Наприклад, підприємство «Запоріжкокс» викидає дуже страшний компонент — фенол. Якщо під час моніторингу виявляють збільшення вмісту фенолів у воді та атмосфері, претензії насамперед пред’являють коксохімзаводу, оскільки він вважається у нас основним забруднювачем. Але підприємство-порушник визначається не зі стовідсотковою достовірністю, оскільки фенол у нас виробляє ще частина підприємств, скажімо, той самий «Укрграфіт». І при більш детальному розгляді можуть виникати серйозні суперечки. Те ж саме можна сказати і про вуглекислий газ, сірководень, солі важких металів, присутніх на більшості запорізьких виробництв. Тому сьогодні екологічні та санітарні служби при розробці планів природоохоронних заходів закладають спеціальні збори з підприємств на впровадження більш довершених систем моніторингу.
— Які ще райони області, крім Запоріжжя, перебувають зараз на контролі обласної екологічної комісії?
— Насамперед, це Мелітополь, яке не виконує сьогодні свою екологічну програму через зупинку частини місцевих підприємств і відсутність коштів. Фінансувати екологічні заходи там просто перестали. Дуже серйозні проблеми, пов’язані з пенітенціарними установами, існують у Вольнянському та Запорізькому районах. У деяких виправних установах просто відсутні очисні споруди, в деяких вони давно застаріли та стали непридатними. Серйозні проблеми практично в усіх містах і районах області з полігонами твердих побутових та промислових відходів, утилізацією отрутохімікатів. Криза може ще більше відстрочити їхнє вирішення. І гримуча суміш із промислових викидів та відходів життєдіяльності соціуму в майбутньому може стати епіцентром екологічних катастроф у регіоні.
