Прародителькою різдвяної листівки часто називають середньовічні гравюри із зображенням християнських мотивів. Їх продавали церковні служителі та паломники. Такі «листівки» могли дозволити собі лише досить багаті люди. Вони прикрашали ними будинки, а також вручали їх родичам і друзям на Паску та Різдво. Через деякий час на гравюрах стали малювати всілякі картинки і їх почали використовувати як запрошення на різні торжества. Чимось нагадують новорічні листівки своєрідні візитні картки, що понад тисячу років тому жителі Китаю відправляли тим, кого не змогли відвідати на свято. На цих картках не було малюнку, вони були червоного кольору з написами побажань щасливих святкувань.
Багато хто вважає, що звичай дарувати на Різдво листівки виник в Англії. Першу новорічну листівку створив англійський художник Добсон 1794 року. Він намалював на ній засніжений зимовий ліс і щасливу сім’ю біля ялинки. А перше новорічне привітання поштою відправив англієць Генрі Коул 1843 року. Містер Коул попросив свого друга Джона Герслі намалювати новорічну листівку. Саме його малюнок — зимовий пейзаж був використаний як зразок різдвяної листівки, з якого згодом надрукували першу партію листівок. Саме з Англії новорічні листівки прийшли до царської Росії. Тоді привозили вже готові листівки, проте без напису, саме привітання писали каліграфи, тому така листівка коштувала чималі гроші. 1874 року була заснована Всесвітня поштова спілка, що встановила міжнародний стандартний розмір листівки — 9x14 см. Більшість держав прагнули орієнтуватися на цю вимогу. Листівки стали не лише чудовою прикрасою інтер’єру, їх також оформляли як картини, колекціонували, вклеювали в альбоми. Дореволюційні листівки прикрашали засушеними квітами, бісером, блискітками і навіть ароматизували. Серед сюжетів різдвяних листівок переважали зображення ворожінь і старовинних обрядів, хвойні ліси та засніжені хатини, златоглаві церкви, веселі дітки, прекрасні ангели. Також як зображення для листівок часто використовували картини відомих художників. У радянські часи (після 1917 року) випуск вітальних листівок як предмету побуту буржуазного суспільства був повністю припинений. І лише в роки Другої світової війни традиція новорічних листівок почала відроджуватися. Так у грудні 1941 року видавництво «Мистецтво» випустило спеціальні листівки для посилання на фронт: «Новорічний привіт героїчним захисникам Батьківщини!»
До речі, власником найбільшої колекції новорічних листівок Книга рекордів Гіннеса називає канадця Бута, який зібрав 295 129 екземплярів!
Зараз напередодні Новорічних свят у кіосках і в магазинах можна побачити безліч оригінальних листівок, виконаних у найрізноманітніших техніках: метало-, шовко-, голографія. Звичними для нас стали рельєфні, об’ємні, музичні листівки. З’явилися навіть спеціальні послуги дизайнерів-оформлювачів із виготовлення ексклюзивних листівок. Ціна сучасної листівки коливається від кількох гривень до кількох десятків грн. У певному сенсі шкода, що нині перед кожним святом наші електронні скриньки забиті віртуальними листівками, а звичайні — порожні. Ми позбавили себе задоволення перебирати вміст коробки з пам’ятними вітальними листівками, як це робили наші бабусі з дідусями. А втім, напевно, втілення грає не настільки важливу роль у самому процесі привітання. Адже головне — увага.
