Є такий анекдот, схожий на притчу: «Приходить молода людина до ворожки і просить провістити йому майбутнє. «До 30 років будеш бідним», — відповідає ворожка. «А потім?» — «Потім звикнеш». Так і ми: мріємо про власний шезлонг на Гавайях і втрачаємо реальні можливості стати ближче до забезпеченого і розумного життя.
Один з таких шансів з’явився в Україні два роки тому: на гроші європейських платників податків у рамках програми Тасіs стартував проект: «Правове навчання в Україні: Київ і окремі регіони». І це не якась нудна освітня програма для вузьких фахівців. Все значно серйозніше: провідні європейські фахівці навчають праву ЄС «ключових» для України людей — викладачів університетів та службовців міністерств, які згодом передадуть знання фахівцям, відповідальним за прийняття у нашій країні грамотних законів. Але за цими найціннішими і до того ж безкоштовними знаннями часто не приходить половина запрошених держслужбовців! Але ж навчання проводиться у робочий час.
ПОЛІТИЧНА ПІДОСНОВА
Лекції з європейського права часто супроводжуються гарячими дискусіями, оскільки наші фахівці, як правило, не стикалися з європейським правом на практиці. Ця дисципліна практично не читається в українських вузах, більше того: навіть незрозуміло, як у нашій країні до цього часу вирішувалися питання у галузі торгівлі з Євросоюзом, якщо у нас практично відсутні фахівці з європейського права. «Ми вже завершили навчання 50 викладачів з чотирьох українських вузів, протягом 2004 року продовжимо навчання 240 держслужбовців і 70 приватних юристів, — розповідає Іоланта Тачинська, керівник групи з реалізації проекту, професор кафедри європейського права університету м. Лодзь, Польща, — Зрозуміло, ця кількість людей — крапля у морі, але, ми будуємо свою роботу так, щоб згодом отриманими знаннями змогло скористатися широке коло людей».
Звичайно, можна поставити запитання: наскільки нам підійдуть напрацювання ЄС? Адже Україна певною мірою — східна країна, у її жителів — інший менталітет... Але, погодьтеся, підігнати своє життя під європейські стандарти не так уже й погано: вони більш досконалі — особливо у тих питаннях, що торкаються основних цінностей людського життя.
У ЄС чудово розуміють: на навчання європейському праву в Україні коштів немає. Тому нам допомагають знаннями безкоштовно, а щоб українські фахівці могли ознайомитися з дією європейського права на практиці, їх запрошують до Європи — також на гроші ЄС. Проте, співати оду абсолютній «безкоштовності» проекту не варто. Як відомо, у житті нічого не буває просто так. Україна стає найближчим сусідом Європейського Союзу, і це серйозний привід для хвилювання європейців: їм хотілося б мати цивілізованих сусідів.
«Чим більше Україна наближається до кордонів Євросоюзу, тим інтенсивніше європейці включають нас у коло своїх проблем, — вважає експерт проекту Людмила Голібардова. — Адже краще мати хорошого, передбачуваного сусіда… Але, на жаль, в Україні мало хто по-справжньому думає про перспективи, і у цьому плані роль Євросоюзу переоцінити не можна: нам дають наймогутніший імпульс для того, щоб ми змогли самі гідно потурбуватися про свій завтрашній день, позбувшись вельми застарілих стереотипів про життя. До речі, у Росії подібного проекту у рамках Тасis ще не було».
ЯК ВИГЛЯДАЄ ПРИНЦИП «ПРОЗОРОСТІ»?
Наприкінці березня у Києві має відбутися конференція «Європейське управління» для представників «вищої ланки» України — людей, що безпосереднім чином визначають, яким буде наше законодавство — форпост поведінки країни на міжнародній арені? Спочатку прогнозувалось провести конференцію у жовтні. Однак на той момент Україна вкотре стояла на роздоріжжі між Сходом і Заходом. Сьогодні ситуація з «вибором» України виглядає більш визначеною, і питання, що висвітлюватимуться на березневій конференції, стають ще більш актуальними. Наприклад, яка існує різниця між управлінськими та державними функціями? Виявляється, ця тема для багатьох українських фахівців вкрита темрявою. Яка роль громадянських суспільств і урядових організацій у розбудові правового управління? Що означає «принцип прозорості» в управлінні країною? Від розуміння цих питань залежить вельми багато у нашому з вами житті.
А поки що в Україні підписано Меморандум про створення Асоціації вищих навчальних закладів, де розробляються курси європейського права. Після завершення проекту діятиме дистанційна система навчання, що дає можливість практично кожному здобути знання в області європейського права, було б бажання…
Незабаром на полицях університетських бібліотек з’явиться література з європейського права, адже раніше таких видань в Україні практично не було. І це буде дійсно новітня література. У рамках проекту розробляється надто необхідний для українського законодавства Глосарій юридичних термінів з європейського права українською, російською, англійською мовами…
Робота проекту набирає обертів, але при цьому деякі держслужбовці й досі запитують у викладачів: «А навіщо нам потрібне європейське право, якщо Україна рухається в іншому напрямі?»
ДОВІДКА «Дня». До виникнення ЄС національні законодавства європейських країн діяли самі по собі. Але у 1957 році було підписано Договір про створення Європейського економічного співтовариства, і з того часу всі економічні питання регулюються за допомогою європейського права, яке постійно удосконалюється. У розробці «загальних європейських правил гри» беруть участь експерти усіх країн ЄС. Однак не можна стверджувати, що за основу європейського законодавства було взято досвід якоїсь певної країни. Європейське право — це право усіх країн ЄС. Якщо ж між національним та європейським законодавством виникає конфлікт, пріоритет надається законодавству ЄС.
КОМЕНТАР
Олександр ШНИРКОВ, професор, доктор економічних наук, заступник директора Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка:
— Якщо раніше говорили, що «політика — це мистецтво неможливого», то в наших умовах це, швидше, — мистецтво можливого. Сьогодні не можна мислити тільки категоріями національного права. Необхідно реально дивитися на ситуацію: усі принципові питання, пов’язані з доступом на європейський ринок, регулюються нормами не національного права, а європейського. Тому, незважаючи на зміни у пріоритетах зовнішньої політики України, думаю, зі стратегічної точки зору іншого шляху у нас немає: в епоху глобалізації Україні необхідно у тій чи іншій формі працювати з Європою, і при цьому бажано не просто співпрацювати, а інтегруватися в Європу».
