Якщо в Європі благодійність сприймають як звичне явище, то в Україні — як милостиню, розповідають представники української благодійної спільноти. Можливо, через нерозуміння філософії цієї діяльності, в Україні ще погано з кооперацією: не достатньо налагоджена співпраця як серед благодійних організацій, так і між самими людьми, хоча саме така діяльність згуртовує людей, створює соціальний капітал та розбудовує суспільство загалом.
Нещодавно у Києві вперше відбулася офіційна зустріч членів Європейської мережі донорських асоціацій (DAFNE) з українськими фондами. Зібралися 20 керівників асоціацій фондів, які діють в різних країнах Європи (Бельгія, Великобританія, Голландія, Іспанія, Італія, Німеччина, Португалія, Росія, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція тощо) та разом об’єднують понад 6 тисяч потужних європейських фондів. Україну представляли десятки фондів практично з усіх регіонів. Основні теми зустрічі — майбутнє європейської філантропії, інтеграція України у європейську благодійну спільноту, роль благодійних фондів у соціально-економічному розвитку країн, а також питання, чи зумовить криза в економіці кризу в благодійності.
ЗРОСТАННЯ Й ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ
«В Європі нині існує близько 100 тисяч фондів, які колективно витрачають близько 100 мільярдів євро на рік. У них працює близько одного мільйона співробітників, — розповідає Роза ГАЛЛЕГО, яка представляє Іспанську асоціацію фондів. — Фонди працюють в найрізноманітніших областях, що також свідчить про сильну сторону . За останні 15 років цей сектор помітно виріс, і це дуже хороша тенденція. Щомісяця створюється якийсь фонд. Найбільше цей сектор росте в Німеччині. Серед нових трендів європейської благодійної спільноти — питання інтернаціоналізації, особливо це стосується наших членів Європейського центру. Завдяки інтернаціоналізації покращується робота наших організацій в інших країнах. Колеги вчаться одне в одного або намагаються вирішити питання, які є міжнародними.
КООПЕРАЦІЯ
Ще одна тенденція — кооперація. У минулому фонди були дуже індивідуальними, працювали самі по собі, захищали свої вузькі інтереси. Останнім часом все більше з’являється спільних ініціатив. Європейські фонди вчаться одне в одного, на чужих помилках. Також вони стали більш самокритичними, почали співпрацювати з іншими партнерами — наприклад, і з бізнесом, і з державними організаціями. Це спостерігається в багатьох європейських країнах.
ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЯ
Серед тенденцій — і професіоналізація сектору. Підтвердження — покращення інфраструктури: під егідою Європейської мережі донорських асоціацій (DAFNE) уже створено 22 сітки благодійних фондів. Також сектор розвиває саморегулювання, свої стандарти.
Ріст, інтернаціоналізація, кооперація, професіоналізація — це основні тренди європейського сектору благодійності. Крім того, благодійні організації намагаються впливати на законодавчі процеси — вони лобіюють інтереси громадських організацій та благодійних фондів. «Але тут проблема — в підзвітності. Щоб відповідати очікуванням стандартів ЄС, сектор багато працює над тим, щоб знайти юридичний інструмент, який би визнавав нашу діяльність на всьому європейському просторі. Це спільна дія всіх фондів Європи. Це ми намагалися просунути 20 років тому, але поки наші зусилля не увінчалися успіхом, — розповідає Ханна СУМАРЦ, керівник Європейського центру фундацій. — Для цього ми сьогодні активно співпрацюємо з ЄС, з європейським парламентом у пошуках інструменту, який зможе підвищити якість діяльності сектору... Крім того, я хочу підкреслити важливість національних асоціацій, тому що один фонд не може бути добре почутим в загальному хорі організацій. Набагато ефективніше, коли ці голоси представлені асоціаціями.
ФІНАНСОВА КРИЗА — ПОШТОВХ ДО ВДОСКОНАЛЕННЯ
Особливу увагу експерти приділяють впливу фінансової кризи на сферу благодійності, зокрема запитанню: чи знизить вона рівень її якості роботи. «Фінансова криза призвела до того, що уряди країн Європейського Союзу скорочують видатки... Багато фондів задають собі запитання, чи зможуть вони втриматися на плаву, чи трапиться якийсь процес, який призведе до їхнього зникнення. Є побоювання, що кошти «випаровуватимуться» через сповільнені процеси на фінансовому ринку. З другого боку, дуже багато організацій в Європі знаходять вихід в тому, що отримують капітал, підвищують вклади і отримують проценти від депозитів. Однозначно, фінансова криза спонукає нас перевизначити свої ролі, — розповідає Рін ВАН ГЕНДТ, який представляє Голландську асоціацію фондів.
Велика кількість представників європейських благодійних фондів вважають, що криза служить поштовхом для вдосконалення діяльності — переосмислення роботи, переосмислення цілей. «Криза не знищує амбіції, вона дає виклик цьому сектору, тому що фондам потрібно більш акуратно користуватися коштами і стратегічно підходити до своїх затрат», — переконана Ханна СУРМАЦ. Також, аби не припинити свою діяльність фондам радять скооперувати зусилля— це дасть нові можливості. Закордонні експерти зауважили: щоб стати соціальною країною, Україна повинна розвивати благодійність, звичайно, співпрацюючи із європейськими фондами, переймаючи їхній досвід, особливо — в плані лобіювання своїх законодавчих ініціатив.
КОМЕНТАРI
Галина ПОСТОЛЮК, директор благодійної організації «Надія і житло для дітей» в Україні:
— Як переконати донорів, що ми є ті, хто найкраще вкладе їхні кошти? Під час співпраці із міжнародними, іноземними компаніями ми помітили, що до всього іншого, вони також рахують ефект від вкладення коштів. Через це нам потрібен інструмент — щоб суспільство та спонсори могли визначити ефективність нашої роботи. Щоб в Україні благодійність розвивалася як сектор, потрібні правові і фіскальні сприятливі умови. Тому що той бюджетний кодекс, який є сьогодні — коли надаючи допомогу сім’ї в кризі, ми ще маємо заплатити податок на цю допомогу, — до розвитку не веде.
Щодо кризи, коли в нас на рахунку зменшується сума, то ми шукаємо більш оптимальні ходи — підвищуємо професіоналізм. Також для більшої ефективності треба працювати з урядами — місцевими державними органами, сільськими радами. Вони можуть нам підказати як краще діяти, з другого боку — вони можуть навіть не усвідомлювати потреб, які в них є.
Євген БИСТРИЦЬКИЙ, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження»:
— Під час кризи в діяльності благодійних фондів відбулося перевизначення тих груп населення і аудиторій, яким ми допомагали. Простий приклад: донорські організації та благодійні фонди стали більше звертати уваги на сільське населення, сільських дітей, тобто на раніше неохоплені сектори. Також ми звернули увагу на клуби, будинки культури, бібліотеки, музеї, а ще — на соціальну допомогу. Криза допомогла донорам і благодійним організаціям України зрозуміти, що благодійність потрібно поширювати і розвивати не тільки у великих містах, що нам потрібно виходити на рівні регіонів і сіл, хоча і досвід центральних міст, звичайно, важливий. Я знаю благодійників, які почали свою діяльність саме під час кризи. Думаю, це дуже важливий досвід, який потрібно поширювати.
