Поняття «креативна економіка» нині дуже популярне. Поєднання творчості, інформаційних технологій та інновацій — у цьому вбачають майбутнє США, країни Європи та Азії. Головний ресурс — ваш інтелект, а вплив зовнішніх умов на розвиток «справи своєї мрії» зводиться до мінімуму. В Україні потроху з’являються острівці креативних індустрій, це пов’язано зі змінами у культурному полі країни.
Торік Міністерство культури України запросило експерта Єврокомісії Рагнара Сііла допомогти у створенні стратегії розвитку культури. Рагнар Сііл має великий досвід у реформуванні цієї сфери. Експерт впродовж 2011—2013 років очолював робочу групу з розробки стратегії розвитку культури Естонії, яку минулого року схвалив парламент країни. 2013 року Рагнар разом із колегами заснував консалтингову компанію Creativity Lab, серед клієнтів якої — приватні структури, університети, уряди багатьох країн світу. В компанії співпрацюють із представниками Латвії, Словаччини, Македонії, Китаю, Монголії, Грузії, Ірландії.
Україна — давно у колі інтересів Рагнара Сііла. Контракт з українським Міністерством культури вже скінчився, але експерт регулярно відвідує країну і організовує навчальні візити українців у Естонію. Нещодавно Рагнар Сііл прочитав лекцію для слухачів «Школи мерів» — проекту, який започаткувала Києво-Могилянська бізнес-школа разом із партнерами. На лекції йшлося, насамперед, про розвиток креативних індустрій. Після події «День» дізнався у Рагнара Сііла, як культура може заробляти гроші, покращувати систему освіти і сприяти розвитку міст і містечок.
«РОБОТА В УКРАЇНІ СТАЛА ВЕЛИКИМ ВИКЛИКОМ»
— Як ви почали працювати в Україні?
— Рік тому ваше Міністерство культури звернулося до представників програми «Культура» Східного партнерства, оскільки шукало міжнародного радника. Цей консультант мав би допомогти українському уряду створити «дорожню карту» для розробки стратегії культурного розвитку країни. Важливо, що я не приїхав сюди сказати, що має робити Україна. Мене запросили, щоб пояснити, як Україна може провести реформу культури. Обрали саме мене, бо незадовго до цього я писав державну культурну політику Естонії. Я працював із робочою групою платформи «Культура-2025», із міністерством, і ми зробили «дорожню карту» реформ.
Взагалі, якщо б я був трохи кмітливіший, я б відмовився від цієї пропозиції. Адже, це — великий виклик. Але вирішив отримати новий досвід. В Україну я привіз навички всієї Європи. Втім, ніхто у світі не знає, як українцям зробити найкраще. У вас понад 40 мільйонів жителів. В Естонії — трохи більше одного мільйона, і це — інша ситуація. Але навіть якщо експерт приїде з країни, подібної за розмірами, може відрізнятися історичний бекґраунд і багато інших речей. Також економічна ситуація в Україні складна. І, врешті, у вашій країні триває війна. Тож я приїхав в Україну тільки для того, щоб допомогти запустити процес змін. Наповнити цей процес змістом мають місцеві люди.
— Яка доля «дорожньої карти», яку ви створили?
— Ми гарно співпрацювали з міністерством, наші розробки схвалили. Робоча група платформи «Культура-2025» почала складати стратегію розвитку культури за цим «путівником». Але потім міністерство вирішило, що не має часу на цей проект, вони захотіли зробити щось швидше. Урядовці попросили когось іншого написати пропозиції з реформування культури. Все це було, наче лавина. Наскільки я зрозумів, міністерство запропонувало новий документ Верховній Раді України, але його не прийняли.
Зараз міністерство зв’язалося з робочою групою «Культури-2025», щоб продовжувати використовувати нашу «дорожню карту» як основу для створення стратегії розвитку культури. Отже, наш проект живий, але процес реформ довгий.
«МИ МАЄМО ВЧИТИ ДІТЕЙ ДИЗАЙНУ ПРОЦЕСІВ»
— Який є потенціал для регіонального розвитку креативних індустрій в Україні?
— Кожне місто світу може робити щось для розвитку креативних індустрій. Уряд не може знати про всі особливості ситуації на місцях. При цьому змінити щось на місцевому рівні, рівні міста чи фабрики простіше, ніж на рівні держави. Після лекції у «Школі мерів» до мене підійшли кілька людей і сказали, що хочуть розвивати у своїх містах креативні індустрії. Це вже щось. Вам потрібні сучасні стратегії, треба будувати зв’язки між культурою й освітою.
Шкода, що я ще не відвідав інші міста України, крім Києва. В Україні у мене був обмежений час перебування, тому не було можливості глибше дослідити ситуацію по регіонах. Зокрема, щоб виправити це, у вересні планую виступити на Конгресі культури Східного партнерства у Львові. Також я проводив воркшопи у рамках програми «Культура» Східного партнерства. Ця програма розрахована на представників України, Молдови, Білорусі, Грузії, Азербайджану та Вірменії. І на таких воркшопах я працював із людьми зі Львова, Вінниці тощо.
Регіональний розвиток дуже важливий, особливо у такій великій країні, як Україна. Адже культура і креативність часто розвиваються на місцевих рівнях. Креативні індустрії — дуже локальна річ, яка відбувається тут, у цьому конкретному місті. Київ може дати гроші, розпочати якісь освітні програми, наприклад, у Вінниці. Але тільки самі вінничани можуть створити простір для роботи креативних людей.
— Чим є культура у сучасному світі? Як вона пов’язана з економікою та іншими сферами життя?
— Зазвичай кажуть про чотири цінності культури. Перша — внутрішня цінність, культура заради культури. Інколи культура важлива як така, бо формує цивілізовану людину. Це — цінність, яка ніколи не має вимірюватися коштами. Друга — економічна. Продаються книжки, скачуються ігри та музика, люди купують квитки на концерти, і в галузь культури заходять гроші. Відбувається рух коштів всередині системи.
Третя цінність стосується інших сфер. Різні компанії хочуть додати вартості своїм продуктам і сервісам, і культура може допомогти у цьому. Наприклад, щоб продати більше автомобілів, ви співпрацюєте з дизайнерами, режисерами, музикантами, які створюють гарну рекламу.
Четверта цінність — вплив культури на регіональний розвиток. Так, у вашому містечку проводиться цікавий фестиваль, на який приїздять різні люди. Вони купують квитки на потяг і їжу в кафе, сувеніри, знімають номери у готелях — і залізничні компанії, ресторани й магазини щасливі. Навіть якщо сам фестиваль нічого не заробляє, його відвідувачі витрачають у вашому місті чимало грошей. Тож культура вміщує набагато більше інших цінностей, ніж власне культурних.
Культура і креативність стають все більш важливими у системі освіти. Українські студенти подібні до естонських — маю на увазі пострадянську систему в університетах. Ці студенти — найрозумніші випускники у світі, але вони не знають, що робити зі своїми знаннями. Освіченість у наших школах — книжкова. Так ви не навчитеся креативному мисленню, пошуку нових шляхів розвитку, інноваціям. Тому треба застосовувати креативні методи в освіті. Маємо вчити дітей дизайну. Не в сенсі того, як спроектувати стілець — ми маємо вчити дизайну процесів. Архітектурні програми стають все більш популярними, бо дають можливість побачити різні зв’язки у навколишньому житті, вчать особливому мисленню і тому, як вирішувати проблеми.
«КРЕАТИВНІСТЬ МОЖЕ СТАТИ ЛІКАМИ ВІД КОРУПЦІЇ»
— Що ми в Україні можемо робити з радянською спадщиною в культурі?
— У світі зараз є великий рух із використання фабрик, військових будівель та інших споруд, які вже не працюють, для креативних просторів. Креативні люди потребують таких місць: їм хочеться, щоб можна було розмалювати стіни, наприклад. Зазвичай у креативних хабах можна робити що завгодно. Усе має бути креативним: не тільки голова, а й оточення.
Забагато зусиль скеровують на дерадянізацію і декомунізацію, особливо якщо говорити про архітектуру. Я — сучасна молода людина, не жив за СРСР у дорослому віці. Є некрасиві і небезпечні радянські будівлі. Але знімати червону зірку з величного будинку сталінського періоду — це наче переписувати історію. Історія охоплює різні періоди: античність, середньовіччя, соціалізм. Треба намагатися скласти ці шари разом так, щоб побудова мала сенс. Коли дехто в Естонії каже, що треба прибрати якусь радянську будівлю — це те саме, що робить Путін. Росія — чемпіон із переписування історії! І я не хочу в це грати, я не хочу брехати собі. Я не борюся з привидами. Якщо якась річ репрезентує час, вона має лишитися. Я завжди показую радянські пам’ятки своїм гостям, а потім веду їх у якийсь креативний кластер. Я показую радянське минуле і те, як далеко ми відійшли від нього. Це мотивує.
— Як корупція впливає на розвиток креативних індустрій?
— Креативність може стати ліками від корупції. Зазвичай люди культури мало схильні до корупції, не дають хабарів. Вони — як совість суспільства. Гостинний двір на київському Подолі — яскравий приклад. Мешканці Подолу, креативного центру міста, вийшли захистити це місце від перетворення на торгівельний центр.
Корупція не може бути виправданням тому, щоб нічого не робити. І креативні люди самі мають «подивитися у дзеркало». У багатьох країнах, і в Україні також, розвинена тіньова економіка. Часто люди культури працюють нелегально, не сплачують податків, отримують зарплату в конвертах. Це — хибне коло. На низовому рівні люди щодня готові давати маленькі хабарі лікарю, вчителю і т. ін. А потім дивуєтеся корупції на верхах. Тільки якщо ви самі припините давати хабарі, корупція почне зникати. В Естонії поклали 20 років на те, щоб перетворитися зі звичайної радянської корумпованої республіки на одну з найменш корумпованих європейських країн. Боротьба з корупцією починається з кожного і триває довго.
