Iсторія цього відкриття, що дозволяє уникнути багатьох нещасть або, принаймні, зменшити їх, починається з грізної соціальної драми — голоду, що охопив Індію 1931 року. Його причиною стала засуха, що позбавила країну листяних овочів. А саме в них, як з’ясувалося пізніше, містяться фолати, важливі складові групи вітамінів B. Виявилося, що це й справді вітаміни життя.
Особливо згубно «анемія бідності» позначилася на вагітних жінках. Лікарю Люсі Вілз з Великобританії вдалося нейтралізувати такий колапс авітамінозу у багатьох майбутніх матерів за допомогою поки невідомого благотворного фактора, що міститься в дріжджах. Була лише зрозуміла його вітамінна природа. Дослідження тривали. Нарешті, 1944 року таємничі рятівні речовини були виділені зі шпинату й названі фолатами — саме тому, що прародителями були листяні овочі. А «фоліо», як відомо, означає лист. Фолати отримали назву вітаміну B9.
Ще через два десятиліття, 1964 року, було встановлено, що недостатній рівень фолатів у раціоні збільшує ризик появи новонароджених зі спинномозковою грижею, або, висловлюючись науковою термінологією, природженим дефектом невральної трубки. Якщо такі діти й виживають, вони залишаються тяжкими інвалідами. На догляд за ними та лікування витрачаються десятки мільйонів доларів. З’ясувалося також, що фолати певною мірою знижують загрозу розвитку інфаркту міокарда й інсульту, а також неврологічних захворювань і ускладнень похилого віку. За рахунок зниження рівня гомоцистеїну.
Так у профілактичній медицині почалася ера фолатів. Усе виглядало заманливо й разом із тим далеко не просто. Досягнути необхідної квоти речовин захисту шляхом посиленої овочевої дієти виявилося практично неможливо: введення 400 мкг, тобто 4 мг фолатів, їхньої оптимальної профілактичної дози, пов’язане з поїданням цілої гори салатів та іншої зелені. До сорока кг на добу… Значить, потрібен синтетичний дублер. І вчені звернулися до фолієвої кислоти, вже давно відомої в хімії лікарських засобів. Вона легко виробляється й недорого коштує. Незабаром фолієва кислота увійшла до побуту як цінна харчова добавка. І тут з’ясувався дивний благотворний феномен: синтетична фолієва кислота діє в організмі енергійніше й ефективніше, ніж її природний аналог. Нові дані дозволили розпочати фортифікацію харчових продуктів мікродозами фолієвої кислоти. У США, Австралії й низці інших країн таким носієм є хлібні вироби, а у Великобританії, на додаток до хліба, традиційні зернові сніданки — мюзлі теж фортифіковані.
Цю епопею, звісно спрощено, я відтворюю за доповіддю Комітету з медичних аспектів харчування Міністерства охорони здоров’я Великобританії. Недавно з ініціативи академіка Ю. Кундієва це документальне зведення було перекладене українською. Академік НАН і АМН України, директор Інституту медицини праці Ю. Кундієв буквально «захворів» на перспективи в Україні фолієвої кислоти як профілактичного засобу.
— Юрію Іллічу, коло справ, від попередження професійних інтоксикацій до аспектів біологічної етики в державному масштабі, якими ви займаєтеся, настільки велике, що в ньому начебто немає «вакантних місць». І ось нова ноша — турботи щодо фолієвого проекту. У чому їхня мотивація?
— Медицина праці, в суті, і є попереджувальною медициною в чистому вигляді. Зокрема, це протидія інтоксикаціям важкими металами — свинцем, ртуттю, цинком, а в чорнобильський період і радіонуклідами — в різні способи з використанням вітамінів і пектинів, звісно, грамотно й науково обгрунтовано. Показово, що в орбіті уваги, у взаємодії з педіатрами, перебувають і діти — в плані опосередкованого впливу на професійні патології батьків. Зовсім нещодавно ми провели конференцію і з цієї проблематики.
І все ж, яким чином виникла лінія фолатів? Як експерт ВООЗ я не раз виїжджав у західні країни. Склалася й зміцніла дружба з відомим американським генетиком українського походження Володимиром Вертелецьким, який працює в університеті штату Південна Алабама. До речі, він безпосередній учень генетика світового класу Теодора Добжанського, який теж має українське коріння. За підручниками Т. Добжанського з популяційної генетики вчиться вся Америка.
Так от, вісім років тому професор Володимир Вертелецький очолив українсько-американський комітет з попередження у дітей уроджених дефектів розвитку при Агентстві США сприяння міжнародному розвитку. Вчений-патріот уже створив унікальні регістри дефектів розвитку у новонароджених і їхніх тенденцій у шести областях України. Одна з важливих ідей В. Вертелецького — впровадження фолієвої програми і в Україні, оскільки її застосування дозволяє на дві третини знизити випадки незарощення невральної трубки. Таких страждальників у нас щороку народжується більш як 500, але кількість їх зростає. Внаслідок несприятливих екологічних моментів і незбалансованого харчування цей показник в Україні вищій, ніж у Західній Європі. Розділяючи й підтримуючи ці ініціативи, я й прагну, щоб вони стали надбанням і українського суспільного здоров’я.
— Юрію Іллічу, понад рік тому, коли ми торкнулися чудового проекту, здавалося, що він ось-ось стартує. Але, як то кажуть, віз і нині там?
— Так, борошномельний завод у Луцьку був готовий приступити до фортифікації борошна добавками фолієвої кислоти. Технологія є цілком доступною, програмна підтримка забезпечена, а ціна нововведення невелика — за собівартістю це 0,5 копійки на кілограм хліба. До фортифікації готові борошномельні заводи в Луганську й інших містах. Але, щоб розпочати роботу, потрібна відповідна санкція Міністерства охорони здоров’я України. Близько року тому я подав туди необхідні розрахунки. Вони стосуються не тільки фолієвої кислоти, рекомендована доза якої у нас поки вдвічі занижена (200 мкг), а й коригування споживання інших вітамінів, що відповідає сучасним нормативам Всесвітньої організації охорони здоров’я. Взагалі, рекомендації ВООЗ не вимагають додаткового узгодження, однак у нас звикли орієнтуватися й на вітчизняний рескрипт. На запит на вулиці Грушевського поки не відгукнулися. І цей фрагмент інтерв’ю я прошу розглядати як нагадування відомству.
— А чи не можна, допоки в нас немає фортифікованого борошна, просто забезпечувати вагітних жінок таблетками фолієвої кислоти?
— Теоретично це можливо. Але врахувати всю статистику вагітності, а не плановані прецеденти — утопія. Невральна трубка формується між 18 і 26 днями розвитку ембріона. Та й весь світ, близько сорока країн, фортифікують фолієвою кислотою саме хліб, оскільки в такому вигляді він стає своєрідним щитом профілактики — причому не лише для дітей. Чому ж ми повинні відставати? Тим паче що програма В. Ющенка стосовно значного збільшення допомоги матерям нарешті всерйоз індукувала пік народжуваності в Україні. Уже понад сорок тисяч матерів отримали довгоочікувані гідні допомоги. Однак поглянемо правді в очі: серед них є й не зовсім щасливі сім’ї, з проблемами тих чи інших уроджених вад розвитку. Фолієвий хліб — бар’єр на шляху однієї з таких до часу прихованих вад. І я переконаний, що він, такий хліб, потрібен нам як повітря. Без найменших зволікань.
