«Робота цікава, але й кропітка. Вибирати цей пісок — на пляж не треба ходити, влітку було дуже тепло, тільки не вистачало моря», — жартує Максим СТРИХАР, художник-реставратор першої категорії Національного заповідника «Софія Київська». З липня цього року пан Максим у складі групи науковців, якою керує завідувач сектором археологічних досліджень заповідника Тимур Бобровський, працює на території провалу за 25 метрів від Софійського собору, що утворився в квітні. Перші знахідки на цій ділянці — а група дослідила культурні нашарування Х — ХІХ століть — днями представили у рамках VIII Судацької міжнародної наукової конференції «Причорномор’я, Крим, Русь в історії та культурі».
ПІДЗЕМНА ГАЛЕРЕЯ
Просадка на місці, де тривають спелеоархеологічні роботи, утворювалась ще на початку 2000-х років. Тоді провалля не досліджували, лише засипали піском. «Таким чином, ці кілька місяців ми вибираємо цей пісок — це чотири метри завглибшки, а яма діаметром близько трьох метрів. Водночас, наскільки це необхідно, досліджуємо культурні шари навколо провалля, — розповідає Володимир САВИЦЬКИЙ, старший науковий співробітник «Софії Київської», третій учасник групи дослідників. — Ми вже дібралися до материка (в археології так називають шар ґрунту, який не містить слідів діяльності людини. — Авт.), але ще не вибрали весь пісок. Ще півтора метри, і ми почнемо дослідження безпосередньо підземелля».
Провал утворився на місці підземної галереї, тому, запевняє В’ячеслав КОРНІЄНКО, заступник генерального директора з наукової роботи «Софії Київської», він не розширюється надто сильно і не несе загрозу пам’яткам заповідника. «Але оскільки постійно відбуваються просідання і руйнування тієї галереї, існує необхідність проведення таких досліджень. Це дасть змогу заглибитись безпосередньо до дна галереї, розчистити її з боків і за результатами розробляти програму її подальшого укріплення і дослідження», — додає пан В’ячеслав.
Підземна галерея є монастирським льохом. Як пояснює В’ячеслав Корнієнко, у XVII столітті була розташована поруч монастирська трапезна, відповідно, тут монастир міг зберігати певні припаси.
«Монастирські підземелля вже досліджувались археологами ще на початку ХХ століття — Олександром Ертелем у 1916 році, Ірмою Тоцькою у 1970-х роках, — зазначає Максим Стрихар. — Проте підземелля не були досліджені повністю, і тепер руйнівні процеси, які там відбуваються, спричинюють просідання і провали землі».
БУЛАВКА
Наразі найдавнішою знахідкою на території провалля є бронзова посохоподібна булавка з жіночого поховання. Для дослідників цей артефакт насамперед цікавий тим, що має певний контекст. Також є дані, що у давнину тут існував курганний язичницький могильник, і знайдене поховання могло належати до нього.
«За археологічними дослідженнями це поховання, найімовірніше, старіше самого собору, датується або Х століттям, або ще давнішим часом. Не можемо точно визначити датування цієї шпильки, тому що знайдено лише нижню частину поховання, а саме — ноги, — розповідає Володимир Савицький. — Шпилька знаходилась біля правого стегна. Очевидно, це була жінка, бо так носили шпильки жінки. Або це був якийсь елемент, пов’язаний з прядінням».
Як додає дослідник, верхня частина поховання — таз, тулуб і голова — провалилася далі. «Ми сподіваємося, що коли виберемо весь пісок, то знайдемо решту поховання та якийсь супровідний інвентар, який дозволить продатувати цю знахідку», — зазначає пан Володимир.
ПЕЧАТКА
Ще один цікавий артефакт — молівдовула, підвісна свинцева печатка, якою скріплювали документи князі або високопоставлені духовні особи часів Русі. Першим припущенням дослідників було те, що печатка належала Ярославу Мудрому, адже на її лицевій стороні зображений святий Георгій, покровитель князя. Але це лише гіпотеза, бо, з іншого боку, цей артефакт відрізняється від усіх інших, які атрибутують як печатки Ярослава Мудрого.
«На іншій стороні печатки є зображення розквітлого хреста, і точних аналогій їй немає, тому поки ми вагаємось, — говорить Володимир Савицький. — Ми знаємо, що святий Георгій також був покровителем Юрія Долгорукого. Отже, це може бути печатка цього князя або когось із його служби, якраз такі печатки ходили у ХІІ столітті. Також розквітлий хрест вказує на те, що печатка могла належати до митрополичої резиденції, якійсь духовній особі».
Крім цього на місці провалля знайшли заготовку ХІ—ХІІ століть для виготовлення подібних печаток. За словами Володимира Савицького, це свідчить про те, що подібні підвісні печатки для скріплення документів могли виготовляти на території Софії Київської.
ЗРУБ
Крім виробів із кольорових металів, фрагментів скляного посуду і кераміки різних періодів, науковці знайшли рештки дерев’яної споруди. Підняли її фрагмент, зараз він у процесі консервації. Максим Стрихар розповідає: «Ми знайшли невеликий будиночок — а може і великий, адже ми бачили його залишки. Будиночок був цегляний і мав прибудову, дерев’яний зруб. Цей дерев’яний зруб ми дослідили, зафіксували на фото, відео, за допомогою креслень. Діставати його цілим дуже дорого і не має сенсу, тому ми взяли частину тої колоди, вирізали і просочили спеціальними клеями, щоб вона не розвалювалась, бо дерево з-під землі було дуже сухе. Те, що залишилось у землі, буде законсервовано».
Як зазначає реставратор, зараз їх група тільки на першому етапі археологічних робіт, тобто проводяться польові дослідження, виймаються матеріали. Фактично, це поєднують з другим етапом — обробкою даних і консервацією, адже якщо щось могли консервувати на місці, робили це одразу. На третьому етапі артефакти передаються до фондів, пишеться науковий звіт. Кращі речі ми зможемо побачити у музейній експозиції.
ДАЛІ БУДЕ
Наразі розкопки призупинені, дослідники планують продовжити їх приблизно за два тижні. Від осінньої негоди місце захищає спеціальне накриття.
«Нам точно невідомо, скільки триватимуть дослідження провалля, але плануємо дослідити його до кінця, — переконує Володимир Савицький. — Коли заглибимось, зробимо накриття, шахту і можливо навіть, що розкопки триватимуть і взимку, бо під землею є стала температура, яка дозволяє це робити».
Група журналістів і дослідників привертає увагу туристів з Азії, які блукають заповідником. Вони підходять до провалля і фотографують його. «Обов’язково ще будуть знахідки! — обіцяє Максим Стрихар і показує на накрите поліетиленом місце, де знайшли поховання «жінки зі шпилькою». — От верхня частина поховання жінки разом із просадкою провалилась під землю. Тобто найцікавіше — те, де можуть бути прикраси, і те інформативне, завдяки чому ми зможемо датувати провалля, знаходиться під землею».
