Днями Президент України Петро Порошенко розповів, що цього тижня планує підписати закон про сільську медицину. Документ, власне, розробили в Адміністрації Президента.
Верховна Рада ухвалила в другому читанні Закон №7117 «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування в сільській місцевості» 14 листопада. Документ пролежав у парламенті трохи менше двох місяців — народні депутати проголосували за нього значно швидше, ніж за законопроекти, які дають старт урядовій версії медичної реформи.
Коли матеріал готувався до друку, Президент ще не підписав закон, втім, скоріше за все, це станеться найближчим часом. У Міністерстві охорони здоров’я наголошують, що президентський закон є частиною медичної реформи і дозволяє разом з місцевою владою вирішити нагальні проблеми сільської медицини, а це — відсутність лікарів, погано обладнані амбулаторії та ФАПи.
Про особливості законопроекту і проекту реформи «Сільська медицина 2018», а також про очікування від них «День» писав у матеріалі «І лікар завжди буде поруч...» у №166 від 20 вересня. Як нагадують на сайті МОЗ, законопроект №7117 забезпечить п’ять мільярдів гривень на підсилення інфраструктури на селі протягом двох років. Ці інвестиції сільські громади зможуть вкласти в будівництво нових амбулаторій та оновлення їхнього обладнання, закупівлю автомобілів, забезпечення швидкісного інтернету. Останнє дуже важливо, оскільки один із пріоритетів законопроекту — розвиток у селах телемедицини, завдяки якій пацієнт зможе отримувати послуги з консультування, діагностики та лікування з використанням засобів дистанційного зв’язку. Тобто, наприклад, завдяки електронним повідомленням чи відеоконференціям.
Реалізація цього закону все ближча, тож кореспонденти «Дня» опитали представників медичної спільноти в регіонах щодо очікувань від реформи. Нас цікавило, які проблеми з медициною в селі допоможе вирішити реформа, зокрема, як покращить ситуацію телемедицина і — болюче запитання — як привабити фахівців працювати в селі. Прикметно, що не всі лікарі погоджувалися коментувати прийдешню реформу. Проте кілька цікавих думок ми зібрали.
«УСЕ МАЄ ПРАЦЮВАТИ В КОМПЛЕКСІ: УМОВИ РОБОТИ, ЖИТЛО, ОПЛАТА ПРАЦІ»
Наталя ТУНIК, головний лікар Новотроїцького центру первинної медичної допомоги, Херсонська область:
— Запропоновані в законі ініціативи в цілому відповідають потребам жителів сільської місцевості. Передусім я кажу про вдосконалення приміщень, у яких наразі надається первинна медична допомога. Вони, як правило, пристосовані, а не спеціальні. Це можуть бути колишні житлові помешкання, готелі, церкви, кімнати в адміністративних будівлях сільрад та інші. Тобто приміщення не відповідають нормам, які повинні бути в медичних закладах. Іноді в них немає води, каналізації, санвузлів. Ці приміщення потребують капітальних ремонтів, реконструкції, а в деяких селах — нового будівництва. Для надання якісних медичних послуг мають бути створені якісні умови.
Щодо телемедицини, то в нашому регіоні насамперед треба забезпечити покриття мережі медичних закладів якісним високошвидкісним інтернетом та обладнанням. Зараз ми працюємо над тим, щоб в амбулаторіях і ФАПах були обладнані автоматизовані робочі місця. Допомагає й місцева влада, й місцеві бізнесмени. Але цього ще недостатньо. У нас великий район. Потрібно, щоб у тому селі, куди виїхав лікар, був прийнятний інтернет. Наприклад, в амбулаторії в селі проведено прийом, лікарю треба занести дані пацієнта в єдину базу, а на місці цього не можна зробити, бо немає інтернету. Лікарю доводиться робити це в райцентрі або брати роботу додому на вечір. Але є в нас і позитивний приклад. Встановили зв’язок із віддаленим селом Новопокровка. Там є кардіограф. На місці лікар знімає кардіограму, тут же він може передати її в районну лікарню і проконсультуватися з кардіологом. Таке ми практикуємо.
Водночас загальна тенденція така, що утримати лікарів у сільській місцевості складно. Часто молоді фахівці, які приїжджають до нас після інтернатури, надовго не затримуються. І мені важко сказати, чи допоможе тут новий закон. Усе має працювати в комплексі: умови роботи, житло та оплата праці. Якщо зарплата, наприклад, стане високою, а працювати доведеться в холодному кабінеті без інтернету, то ясно, що це не вирішення проблеми сільських лікарів.
«НАЙПЕРШОЮ ПРОБЛЕМОЮ Є ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КАДРАМИ»
Володимир ДИБЕЛЬ, генеральний директор територіального медичного об’єднання Любомльського і Шацького районів, Волинська область:
— Ми ще не завершили реформи первинної медичної допомоги, а вже пишемо закони... Закон може задекларувати багато доброго й потрібного, але яка буде його ефективність, якщо матеріальна база первинки — слабка? Спочатку потрібно оснастити амбулаторії, ФАПи, дати їм нормальний транспорт, адже медик не перебуває на території, яку має обслуговувати. Потрібно дати апаратуру для первинної діагностики, та багато чого ще треба, щоб медики в первинній ланці могли надавати бодай мінімальну допомогу. Найпершою проблемою медицини на селі є забезпечення кадрами. Їх нема. Звісно, досвідчені «аси», які вже у віці, працюють і вже не поїдуть за кордон. Але вони відходять, а де молоді лікарі?
Сьогодні медик на селі — при зарплаті, котра часто не досягає і 3200 грн! Нема житла для медиків, з цієї мізерної зарплати він ще оплачує квартиру. Ось сьогодні до мене прийшов молодий лікар, добрий фахівець, який поїхав у Німеччину, вивчивши мову, склав там відповідні іспити, і його вже беруть на роботу. Звісно, що він їде, бо українська зарплата не дозволить прогодувати родину, підвищити свій фаховий рівень. Нема мотивації — ні в медиків, ні в пацієнтів. Пацієнти вкрай зневажливо почали ставитися до свого здоров’я, а з другого боку, коли були колгоспи, ми не мали проблем із транспортом, щоб організувати профілактичні огляди по селах. Я в медицині пройшов шлях від фельдшера до головного лікаря, ми маємо в Любомлі прекрасну лікарню. У нас палати на одну-дві людини, з усіма зручностями, і гаряча вода в нас цілодобово.
Але якщо так піде, то не буде просто кому лікувати людей. Нема стратегії в розвитку охорони здоров’я. Ми чуємо: «Треба щось робити», але наразі по селах медик сам-на-сам з пацієнтом, і я поки не бачу того, що закон щось змінить. Потрібні великі кошти. Телемедицина — це було б чудово, але чи скрізь у сільській місцевості є банально інтернет? Та нема! Або такий, що постійно з перебоями, тому про телемедицину тут нема що і говорити.
Ми дуже розраховували на створення госпітального округу в Любомлі. Села Шацького району віддалені навіть від Любомля, а що казати про Ковель, у якому такий округ має бути? Влітку наш регіон приймає кілька сотень людей, які відпочивають на наших озерах. Люди — з усього світу. Аварії, хвороби... Всього вистачає. А таке враження, що навіть ці округи робили з огляду не на потреби людей, а зовсім з інших міркувань. Тут і політика, і знайомства.
«САМЕ ВІД СИСТЕМИ ФІНАНСУВАННЯ ЗАЛЕЖАТИМЕ ОБСЯГ І ЯКІСТЬ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ»
Геннадій КУЧЕРЕНКО, головний лікар Солонянської центральної районної лікарні, Дніпропетровська область:
— Реалізація цього закону залежатиме від цілої низки чинників. Незрозумілим для медиків поки залишається питання фінансування. Хто і як фінансуватиме медичні установи різного рівня, ким це координуватиметься? Тим паче, що на селі зараз йде процес створення ОТГ — об’єднаних територіальних громад. Саме від системи фінансування залежатиме обсяг і якість медичних послуг для населення. Те, що має бути реорганізація й оптимізація всієї системи медичного обслуговування, про які так багато говорять і пишуть у ЗМІ, ніхто не сумнівається. Одним з головних питань є оплата праці медпрацівників. Ніхто з лікарів не хоче працювати за 5—6 тисяч гривень. Через низькі зарплати важко знайти навіть адміністративний персонал для районної лікарні — бухгалтера або економіста. Випускники медичних вишів теж не рвуться їхати на село. Зараз вільна система розподілу, тому вони одразу шукають роботу у великих медичних установах або збираються виїжджати за кордон.
Питання з розвитком у сільській місцевості телемедицини — для нас не нове. У нас воно обговорюється вже три чи чотири роки. Особисто я ставлюся до цього позитивно. У разі хорошої організації справи є можливість отримувати консультації фахівців з обласного центру. Але, знову ж таки, усе залежить від фінансування, розвитку інтернету у сільській місцевості та наявності комп’ютерної техніки. Якщо ці питання вдасться вирішити, то все нормально, але поки рівень оснащеності, особливо сільських амбулаторій і ФАПів, залишає бажати кращого.
Як залучити медиків на село? На мій погляд, усе дуже просто — необхідні хороші зарплати, умови роботи й забезпеченість житлом. Якщо молодому фахівцеві-медикові пропонують хатину-розвалище, то, звісно, в село ніхто не поїде. Я вважаю гідним рівнем зарплати для медичного фахівця — еквівалент 1 тисячі доларів США. Навіть половини цієї суми буде замало, зважаючи на нинішній рівень цін, комунальних послуг тощо.
