Якщо інші міністри — після того, як зайняли в лютому свої крісла — пішли на контакт із ЗМІ практично відразу, то «виходу в люди» міністра з надзвичайних ситуацій Давида Жванії довелося чекати майже два місяці. Напередодні чорнобильської річниці він, нарешті, відбувся. У ці ж дні в МНС сталася чергова реорганізація — до компетенції міністерства, згідно з указом Президента, знову віддано всі чорнобильські питання. Логічно, що саме цією темою й розпочалася розмова з міністром.
— Одне з завдань МНС — напрацювати, сформувати державну політику у сфері поводження з радіоактивними відходами. Відповідний закон про це було схвалено 10 років тому. Однак, система роботи так і не з’явилася. Нині першочергово потрібно створити науково-технічну політику, а саме — вирішити питання системи захоронення, переробки відходів, методів та строків зберігання відходів. Над цим має працювати науково-технічна рада за участю фахівців органів центральної виконавчої влади та Академії наук з обов’язковим громадським обговоренням цього питання. Створення такої довгострокової державної програми у сфері поводження з радіоактивними відходами дасть нам можливість не лише виконати Закон, прийнятий 10 років тому, але й вирішити одне з головних питань Чорнобильської станції. Головне — вилучити ядерне паливо, яке ще залишилося на ЧАЕС, та вивезти його для подальшого захоронення.
Наступне завдання — дезактивація механізмів. Якщо це можливо — їх подальше використання на підприємствах. Якщо ні — розбирання на металобрухт та захоронення. Відносно будівлі самої станції є два варіанти. Залишити її у тому ж вигляді, як пам’ятку, — для історії, для нащадків. Або знести її, перетворивши на суцільну зелену галявину. Обране рішення має бути виконано до 2020 року.
— Ви, як і інші міністри, з приходом на посаду пообіцяли залишити свій бізнес. Чи залишилися зв’язки з підприємствами, до яких ви свого часу мали стосунок?
— Безумовно. Я спілкуюся з їхніми керівниками та часто беру участь в обговоренні багатьох проблем. Суднобудування сьогодні — сфера збиткова, тому в голів таких підприємств виникає безліч запитань про те, як вижити. Головна проблема — дорогі кредити та відсутність дотацій. Ви, напевно, пам’ятаєте, що минулого року пільги для галузі були скасовані. А суднобудування — процес тривалий: продукція «на виході» опиняється місяців через 16—18. Тож я охоче консультую такі підприємства, а в найближчому майбутньому спробую допомогти: лобіюватиму підписання законопроекту за спеціальною формою дотацій. Це потрібне не лише директорам підприємств і їхнім співробітникам, — це потрібне Україні.
Тому нічого не втратив. Тим паче, я дуже довго був у бізнесі, щоб із ним було важко розпрощатися. Навпаки: зайнявши посаду міністра, думаю, я знайшов щось нове. Це ж величезний фронт роботи. За ці два місяці я пройнявся, відчуваю нагромаджені тут проблеми, десь уже бачу шляхи та послідовність їх вирішення. Реформування міністерства (перший крок — включення до його складу Укргідрометцентру та Держнаглядохоронпраці) сконцентрувало проблеми в одному відомстві. Що дуже добре, адже тепер і проблеми стали очевиднішими. Це додало нам роботи, але я не шкодую. У тій формі, в якій існувало МНС раніше, його утримання було дуже витратним для держави. Адже це відомство несе відповідальність не лише за надзвичайні ситуації: воно, наприклад, також відповідає за суїциди, невиробничий травматизм, але функцій цих воно не виконувало. Я побачив фактично порожнє міністерство — базова пожежна команда та розвалена цивільна оборона. На уламках цього ми й почали будувати.
Я вдячний, що мої пропозиції з реформування були почуті Президентом. У всіх обговореннях і дискусіях про злиття Держнагляду та Гідрометцентру з МНС говорили: залиште все, як воно є. Я ж просив аргументувати: чому? Адже все має бути логічним. Перше завдання Міністерства — запобігати катаклізмам. Чому ми не можемо перейти на інші технології, чому все ще, образно кажучи, користуємося рахівницями та банальним термометром, коли існують нові технології? «Ламати» те, що напрацювали за роки вищезазначені структури, ніхто не збирається: є бажання покращити та розширити поле їхньої діяльності. Але методи роботи переглядатимемо серйозно. Наприклад, ті функції, які міг би виконувати один Гідрометцентр, були розподілені між різними структурами. Виходило, що фактично нікому було нести відповідальність за прогнозування в цілому.
Отже, тепер ми вибудували вертикаль: функції нагляду, профілактики та прогнозу, функцію сили.
— Непередбачуваність надзвичайних ситуацій завжди була приводом для таких висловлювань: мовляв, поле для маніпуляцій велике. Ніхто ж не може прорахувати вартість ліквідації тієї чи іншої аварії, а також їх можливу кількість. Ваш коментар.
— Я справді зіткнувся з цим, прийшовши на посаду. У той момент саме почалися паводки. І спроби чиновників використати те, що «закладене» на міністерство, для вирішення своїх внутрішніх проблем, так би мовити, виринули на поверхню. Ми почали робити перевірки з кожної нагоди: якщо об’єктивної НС не було, грошей ми не давали. Я хочу, щоб чиновники на місцях нарешті затямили: час маніпуляцій закінчився. У найближчому майбутньому ми хочемо запросити органи місцевого самоврядування на колегію та провести роз’яснювальну роботу.
— Для вас як людини, яка протягом багатьох років пропрацювала в бізнесі, навряд чи стане відкриттям, що нерідко пожежний інспектор виступав як інструмент зведення рахунків…
— Не леститиму собі: не можу сказати, що на сьогодні в міністерстві корупція зникла як поняття. Але мені все ж здається, що з моїм приходом вона все-таки поменшала. Корупція — це завжди піраміда: немає верхівки — піраміда «сиплеться». Крім того, щоб подолати це явище безпосередньо в нашому міністерстві, треба привести в порядок законодавство. Насамперед щодо страхового бізнесу. І в цьому питанні ми будемо головними лобістами та помічниками страховиків. Розпорядження фірмі повинен видавати не пожежник, а саме страховик. Тоді й відповідальність у керівника підприємства буде іншою, і корупція зникне.
— Не є таємницею, що вирубка лісів — одна з головних причин закарпатських паводків. Чи міститься у вашій програмі дій пункт, що передбачає заходи боротьби з підприємствами, які працюють там незаконно?
— Важелі існують у Мінекології: там підготовлений проект постанови про заборону вирубки, — дозволена лише санітарна. Ми підтримали їхні пропозиції. Але зі свого боку МНС порушує й іншу проблему. Нині в горах триває інтенсивна забудова котеджами. Але перед тим, як будувати, треба робити повноцінне обстеження, наскільки придатна для цього територія. Бо паводкова небезпека буває і там, де вирубку не проводять. Ми поставили питання про те, щоб із нами радилися: ми можемо давати кваліфіковані консультації про те, як уникнути небезпеки. Якщо люди знаходять кошти на те, щоб побудувати собі комфортне житло в горах, думаю, можуть знайти й деяку суму, щоб, наприклад, «відвести» ріку від своєї ділянки. Міністерство створило в Закарпатті спеціальну службу. Поки, щоправда, ми ще не маємо права вимагати, щоб МНС брало обов’язкову участь у процесі контролю за кожним будівництвом.
— Питаннями, пов’язаними з українськими шахтами, займаються щонайменше три відомства. Чи не здається вам, що це впливає на ефективність їх вирішення?
— Так, питання безпеки на шахтах — головне із «безгосподарних». Недавно ми з міністром палива й енергетики літали до Донецька розбиратися щодо аварії. У ході наради з губернатором ми прийшли до конкретного рішення: поділити відповідальність. Із переходом Держнаглядохоронпраці під керівництво МНС до наших обов’язків перейшла функція контролю. Тому ми дуже жорстко стежитимемо за тим, щоб кожна шахта встановила необхідне обладнання. Не вживатимуть заходів безпеки — закриватимемо.
У Польщі на такий самий обсяг видобутого вугілля, як і в Україні, показник смертності низький — 15 осіб. Оператор технагляду сидить перед монітором і бачить повну картину забою. Аналізуючи показники, він приймає оперативне рішення та дає команду шахтарям. Ми звертатимемося до уряду з проханням про виділення спеціальних коштів для забезпечення державних шахт такою технікою. На жаль, закуповувати її поки що доведеться на Заході.
Проте слід розібратися ще з одним серйозним питанням. Із приватними шахтами простіше: існують органи технічного нагляду, які повинні зобов’язати власника закупити необхідне обладнання. У держшахтах це становить велику проблему через те, що частини одного підприємства — різної форми власності.
— Вирішенню яких ще питань МНС віддасть пріоритет?
— Техногенним і питанням порятунку. Наприклад, порятунку на воді. Рятувальну службу свого часу віддали в руки місцевої влади, що не змогла підійти до питання грамотно: в нас за рік на воді гинуть 4700 осіб.
Ще 10 тисяч щорічно гинуть від суїциду. Ця цифра — не показник того, що ми живемо в бідній країні: в багатій Швейцарії цей показник вищий. Але ці питання обговорює весь світ, а ми за це навіть не бралися.
ДО РЕЧІ
Міністр транспорту Євген Червоненко розповів в інтерв’ю, що під його керівництвом та керівництвом Давида Жванії в період «оранжевих» подій на Майдані були присутні люди з автоматичною зброєю, готові в разі чого захищати революцію. Про це в розмові з міністром із надзвичайних ситуацій згадали кореспонденти інтернет-видання Glavred.info. Давид Жванія прокоментував спогади колеги таким чином: «Я можу дуже детально розповісти про Євгена Альфредовича, але коментувати Євгена Альфредовича я не можу». «У нього своя фантазія, і він по-своєму бачить деякі події. У мене та моїх людей жодних легальних і нелегальних автоматів не було. В Україні немає закону, що дозволяє зберігання та носіння автоматичної зброї приватним особам. Ми ж не озброєна банда, яка вирішила зробити переворот у країні. Це був мирний протест, не було жодної зброї, ніхто ні від кого відстрілюватися не планував. У нас була абсолютно мирна акція, розрахована на те, що саме в мирне населення, яке прийшло нас підтримувати, влада не стрілятиме».
