Хайп, фейсбучні баталії, історичні викрутаси і творчі переосмислення — все це водночас накрило Каховку після листа Українського інституту національної пам’яті (УІНП) до міської ради від 12 січня цього року. В листі сказано, що монумент «Легендарна Тачанка» та пам’ятник «Дівчина в шинелі», які розташовані на Каховщині, є символікою комуністичного тоталітарного режиму, а отже, мають бути демонтовані (нагадаємо, «День» писав про ситуацію в № 7-8 від 17 січня 2020 року).
НАГАДАЛИ ПРО ПРОБЛЕМУ
Лист УІНП опублікував на своїй сторінці в Facebook міський голова Каховки Андрій ДЯЧЕНКО і заявив, що «розпочалася боротьба за «Тачанку». Тему підхопили ЗМІ — і понеслось. Мер скликав позачергову сесію, а міська рада не підтримала демонтаж пам’ятника. Опоненти Дяченка назвали це заграванням із виборцями.
Усе це супроводжувалося численними текстами від небайдужих громадян про «символ міста», «нашу історію» і навіть «наш генетичний код».
Голова УІНП Антон ДРОБОВИЧ, реагуючи на істерики з Каховки, зазначив у статті на «Історичній правді», що УІНП не їде з кувалдою щось демонтувати, а лише нагадав місцевій владі про нерозв’язану проблему і порушення закону.
«Ми за цивілізоване рішення та здоровий суспільний діалог. Усі будуть тільки радіти сучасному креативному ходу, неочікуваній ідеї або асиметричному рішенню... Але ми точно не можемо робити вигляд, що це взагалі нормально — прославляти тих, хто окуповував територію України, вбивав людей за інше політичне вподобання, а також не маємо морального права шанувати СРСР та його символи...», — написав Дробович.
«На справедливі пропозиції науковців, митців та кураторів, що не обов’язково руйнувати, а можна переозначити чи змінити пам’ятники, маю сказати лише одне — амінь! Давайте вже нарешті переозначати. Це ж на волю громади. Це їхнє рішення, їхній креатив, їхні туристи, врешті-решт. Але якщо воно 5 років стоїть не переозначене, не перенесене в музей пропаганди, навіть не означене пояснювальним банером про те, хто такі ці революціонери, а просто прославляє більшовиків, то що робити?», — додає голова УІНП.
СПРОБА ПОГОВОРИТИ
Врешті, 2 березня в Каховці відбувся круглий стіл, ініційований УІНП та Херсонською ОДА. На сайті інституту анонсували: захід «покликаний напрацювати розв’язання проблеми необхідності виконання декомунізаційного законодавства та збереження пам’яток культури, які мають мистецьку цінність і були створені в радянський період». На зустріч запросили представників місцевої та обласної влади, науковців, мистецтвознавців. Вхід був вільний для журналістів та громадських активістів.
Якісної професійної дискусії про те, чи можна змінити культурний контекст радянських пам’ятників, які мають мистецьку цінність, і як це зробити на прикладі «Тачанки», — майже не вийшло. Через штучно надутий страх місцеві активісти (переважно пенсійного віку) відкидали будь-які ідеї трансформації об’єкта.
За словами каховського журналіста Олега БАТУРІНА, місцеві прихильники СРСР всіляко зводили розмову до того, що все треба повернути, як було раніше: «ленінів, Фрунзе і безсмертний полк».
МУЗЕЙ?
Утім, основну робочу ідею, каже Олег, таки сформували. Експерти зійшлися на думці, що «Тачанка» може стати головним експонатом Музею монументальної радянської пропаганди (робоча назва), де можна зібрати пам’ятки радянської епохи, які мають художню цінність. Не йдеться про «конвеєрні» пам’ятники Леніну.
«Я давно говорю, що зберегти цей пам’ятник може тільки музеєфікація. І не тільки зберегти. Під музей можна знайти фінансування, гранти, тобто це буде вже якась інституція. Як саме це буде — обговорюється. Але, зрештою, все буде залежати від місцевої громади: підтримує вона це чи ні. Моє враження, що ні. Ще на початку 2016 року ми пропонували місту цю ідею. Її категорично відкинули. І через це зараз виникла проблема, адже закон про декомунізацію ніхто не скасовував», — коментує «Дню» Олег Батурін.
«Один із варіантів надання монументу нових сенсів (свобода, швидкість, драйв) уже існує в Каховці багато років. Це однойменний міжнародний мотофестиваль, — додає Олег Батурін. — Водночас говорити, що це сакральний чи найважливіший символ міста я не став би. З роками монумент втрачає популярність. Якби він був переосмислений і трансформований у той самий музей, то міг би стати таким символом».
На думку арт-критикині, редакторки онлайнвидання про культуру Півдня України «СОУС» Юлії МАНУКЯН, якщо «Тачанка» стане музейним експонатом, то на цій локації варто утримати баланс між локальними історіями та «великими наративами».
«Майбутній музей я бачу як добре продуманий баланс між особистими історіями каховчан, пов’язаними з тачанкою, і великим наративом про тоталітаризм і його жертви. Тенденція нині така, що фокус зміщується до людини, до людського виміру в історії», — коментує Юлія Манукян.
«Спочатку я була проти створення музею тоталітаризму з включенням інших монументальних об’єктів у його простір — «Тачанка» сама є потужною «інсталяцією», що формує знаковий, контраверсійний історичний і архітектурний ландшафт. Але Антон Добрович звернув нашу увагу, що в такий спосіб музей буде особистою відповідальністю каховчан, а вони її явно не потягнуть. Тоді як колекція пам’яток — це вже національний рівень, пошук релевантних ресурсів, інший масштаб, зокрема й туристичної привабливості», — вважає Манукян.
У результаті обговорення голова Херсонської ОДА Юрій ГУСЄВ та представники УІНП зійшлися на думці, що подальша робота над концепцією музею триватиме в робочій групі, куди увійдуть експерти УІНП, мистецтвознавці, представники ОДА, місцевої влади, експерти, які мають досвід роботи з такими об’єктами.
Міський голова Каховки Андрій ДЯЧЕНКО також підтримав ідею декомунізації не демонтуючи пам’ятник, а через створення музею. На своїй сторінці в Facebook він закликає небайдужих до долі «Тачанки» пропонувати конкретні ідеї.
ДОВІДКА «Дня»
«Легендарна Тачанка» — монумент у м.Каховка Херсонської області. Відкритий 27 жовтня 1967 року на честь 50-річчя Жовтневого перевороту, присвячений боям на Каховському плацдармі 1920 року.
Монумент увічнює чотириколісний візок із кулеметом — тачанку — яку війська Червоної армії використовували в херсонських степах під час війни між Радянською Росією та Українською Народною Республікою в 1917—1921 роках.
Авори монумента: скульптори Ю.Лоховінін, Л.Міхайльонок, Л.Радіонов, архітектор Є.Полторацький. Пам’ятник має висоту 8 м, довжину 85 м і ширину 75 м. Монумент виконаний із бронзи, через що неодноразово ставав об’єктом мародерства.
