Крим упритул підійшов до того рубежу, коли треба здійснити новий вибір, що на багато років уперед визначить його профіль. На поверхні лежить мегапроект — перетворення півострова на курорт світового масштабу, але... По-перше, він розроблений лише в загальних рисах. По-друге, починати слід із генпланів кримських міст- курортів. А виступити в ролі координатора такого мегапроекту поки що ніхто не готовий. Також не готові законодавча й економічна база для цього проекту. Проте інвестори так і «крутяться» біля Криму. Дедалі частіші та голосніші суперечки в Криму про великі промислові будівництва. Останнім часом предметом розмов є два з них — проекти з будівництва великих морських портів на озері Донузлав, що розташоване північніше від Євпаторії, та на озері Тобечик, що за 12 кілометрів на південь від Керчі. Ще Леоніду Кучмі пропонували варіанти цих проектів, і саме він ухвалив рішення будувати порт на Донузлаві. Проблема перейшла у спадок Віктору Ющенку, і він уже 23 вересня 2005 року видав Указ №1329/2005 «Про заходи щодо створення Кримського морського транспортно-промислового комплексу «Донузлав», що спричинив новий сплеск емоцій. Вирують пристрасті в пресі, на зборах, круглих столах і наукових конференціях, до справи залучають міжнародну громадськість і міжнародне право. Нещодавно Представник президента Геннадій Москаль після дискусії із залученням усіх зацікавлених сторін резюмував так: я їду до Президента з пропозицією відмінити старий указ про будівництво порту та видати новий — про інший напрям розвитку регіону. Але і цей крутий поворот у долі цілого кримського регіону призвів до бурхливих протестів. Розберімося в проблемі детальніше.
ПОРТ ЧИ КУРОРТ?..
Навколо проекту на озері Донузлав суперечки тривають від початку минулого століття, але вони особливо посилилися 10 років тому, після того, як у середині 1990-х років з озера була виведена Кримська військово-морська база протичовнової авіації Чорноморського флоту. Оскільки після війни Західний Крим загалом був пустинним місцем, доводи науки враховували слабо, а думку громадськості не брали до уваги взагалі, то немає сумніву, що якби місцевість навколо Донузлава не впала в око адміралам, на озері сьогодні існував би найпотужніший у Криму торгово-транспортний вузол. Одночасно Західний Крим був би одним із великих курортних регіонів, на зразок самої Євпаторії. І поєднання порту й курорту нікого б не хвилювало — воно б працювало, як працюють сьогодні щосили порти в курортних Феодосії (перевалка нафти!), Ялті, в самій Євпаторії, в Керчі, в Севастополі, в теж курортному Бердянську, наприклад. Донузлав не став ані курортом, ані портом через те, що був відданий військовим і засекречений. Навколо бази були побудовані кілька закритих військових містечок, які нині практично обезлюдніли.
Усі кажуть, що з цим регіоном треба щось робити. Але що — порт чи курорт — треба будувати на Донузлаві? Після вересневого указу Віктора Ющенка екологи в Криму гостро виступили проти будівництва порту. Останньою краплею стало звернення до Президента Академії наук Криму, в якому вчені просили його переглянути рішення та розвивати Західний Крим як курорт. Тим часом сам Віктор Ющенко та колишні керівники Криму вже багато зробили для просування проекту порту навіть на міжнародному рівні. Україна підписала меморандум про будівництво морського транспортно-промислового порту Донузлав із Туреччиною. Віктор Ющенко презентував проект під час казанського саміту СНД у серпні 2005 року та пропонував використання портових споруд «на правах власності країнами-учасницями». У листопаді Президент запрошував до співпраці в цьому проекті французьких інвесторів, і було заявлено, що «французькі компанії збираються інвестувати в будівництво портів в Україні 500 мільйонів євро». У грудні минулого року він пропонував участь у проекті країнам Балто-Чорноморсько-Каспійського регіону.
Концепція майбутнього проекту передбачає будівництво 12 ти портових терміналів, окремого аеропорту, автомобільної траси, залізниці завдовжки 104 кілометри, а також окремо курортного порту для обслуговування 1000 яхт. Для цього знадобиться залучення 2,5 мільярда євро інвестицій на десять років і створення 12 тисяч робочих місць. Тільки перша черга проекту дозволить державі щорічно отримувати приблизно 340—400 млн. грн. податків, загалом проект окупиться за 9—10 років. Але екологи били на сполох тому, що на Донузлаві спершу збиралися переробляти такі небезпечні вантажі, як чавунні обкатиші, хімічні добрива насипом, руду, нафту. Утім, пізніше, як повідомив Анатолій Матвієнко, від перевалки нафти та хімічної продукції уряд відмовився, було взято курс на контейнерні перевезення. Але що насправді може бути побудовано на Донузлаві, не знає ніхто, самого проекту у вигляді закінченого та затвердженого документа ще немає.
У справу втрутилася Верховна Рада Криму минулого скликання, яка без конкурсу своєю постановою підтримала пропозицію Британської компанії Atlantik Caspian Resources pls (вона, з чуток, мала намір вкласти в проект понад два мільярди доларів. — Авт. ) про реалізацію значно масштабнішого проекту: під нього виділяли понад шість тисяч гектарів землі навколо озера Донузлав. Цікаво, що місцевим радам наказували «підготувати угоди про передачу вказаних земель у загальну власність територіальних громад із подальшою передачею їх в управління ВР Криму». Але проект затих. У цьому рішенні запідозрили виключно спробу віддати шість тисяч гектарів дуже цінної землі в невідомі руки для подальшого «дерибану».
Нинішня передпроектна (!) концепція порту на Донузлаві, яку влада України пропонує на пайовій участі практично всім у світі — вже третя за рахунком, і хоча нове бачення проекту усуває сумнівні особливості колишніх варіантів, протести ініціативам і діям нового Президента дедалі наростають, і їх причина одна і та ж — неясність з інвестором і небажання кримчан віддати такий великий ласий шматок півострова у хтозна-чиї руки...
УСІХ НЕПОКОЇТЬ ПЕРСПЕКТИВА...
Донузлав — це найглибше — 25 — 27 метрів! — озеро в Криму. Воно сполучене з морем штучним судноплавним каналом завширшки 200 метрів. Озеро розташоване за 30 кілометрів від Євпаторії. Його довжина становить понад 30 кілометрів вглиб півострова, площа — понад 48 квадратних кілометрів. Глибина озера дозволяє побудувати глибоководний фарватер і приймати океанські судна з низькою осадкою протягом усього року.
На нараді в представника Президента Геннадія Москаля були визначені три групи заперечень проти будівництва порту на Донузлаві. По-перше, майбутній порт — екологічно шкідливе підприємство і забруднюватиме сьогодні ще чисту акваторію. Хоча вже виконується рішення про перенесення Євпаторійського вантажного порту в озеро Донузлав, і на його Південній косі вже працюють нові причали, але вони чомусь не вважаються забруднювачами. До речі, озеро також значною мірою забруднював військовий порт, що існував там раніше, однак у цьому випадку масштабів забруднення не порівняти з тими, які обіцяє великий порт.
По-друге, кажуть критики проекту, прокладання глибоководного фарватеру для океанських суден може порушити екологічну рівновагу в регіоні, і загинуть євпаторійські пляжі через те, що «їхній пісок зноситиметься в озеро». Також при поглибленні дна озера відкриються глибинні водні горизонти і або ґрунтова вода піде в озеро, або солона морська вода заповнить колодязі навколишніх сіл. Але і сьогодні видобуток піску в Донузлаві веде як будівельне управління Чорноморського флоту Росії (?) ще з 1994 року, так і Євпаторійський порт — із 2000 року. У 2003 році ліцензії на ці розробки отримали ще дві організації. Таким чином, тут щорічно видобувають 950 тисяч тонн піску. Цей видобуток порушує місця гніздування та нагулу цінних риб, яких тут нараховується понад 40 видів. Зокрема, це єдине місце популяції чорноморської устриці, занесеної в Червону книгу України.
По-третє, невідома реакція Туреччини, яка обмежує прохід океанських суден через Босфор, і якщо вона не пропускатиме їх через збільшення кількості, то будівництво порту втрачає сенс.
Але головне питання в тому, що всі ці проекти розглядаються з незрозумілої причини як альтернатива курорту. Але сьогодні вже потрібні не абстрактні дискусії, а конкретні наукові дослідження, вважає кримський еколог Юрій Комов. Має знайтися організація, що розробить для Донузлавського регіону не окремий проект порту або окремий проект курорту, а комплексне техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) його перспективного розвитку на 40—50 років уперед, де врахує всі природні, екологічні, демографічні, соціальні, економічні чинники. По-друге, оцінку проекту слід би давати не на рівні попередньої концепції, а на основі наукової економічної й екологічної експертизи в системному зв’язку з планом комплексного розвитку регіону. Саме цей підхід замість безапеляційних протестів підтвердили на нараді і представники Міністерства економіки Криму.
...АБО І ПОРТ, І КУРОРТ?
Якось дивно, що в цьому багатоголосому хорі противників будівництва на Донузлаві думка конкретного розробника проекту залишилася «голосом крикуна на березі». Директор ПКФ «Проектгідробуд» Вілемир Зізак, який приїхав з Одеси, кримські протести назвав «грою в одні ворота». Він заявив, по-перше, що так звана Академія наук Криму, яка надіслала листа Президенту, є не що інше, як просто громадська організація, й академією в прямому значенні цього слова не є, а наявні в Криму регіональна організація та Науковий центр дійсної НАНУ нічого Президенту не писали. Тому «Проектгідробуд» уже відіслав Президенту заперечення по кожному пункту кримського звернення.
Він сказав, що проти кожного кримського аргументу є «десяток» спростовних наукових доказів. По-перше, підвідний канал ніхто не збирається рити до 22-х метрів, згідно з розрахунками, дно достатньо поглибити до 16 метрів, і будівництво не загрожує порушенням водного балансу та не завдасть шкоди іхтіофауні. По-друге, вчені вже довели, що руйнування євпаторійських пляжів не пов’язане з проблемою озера Донузлав, а залежить від глобального потепління: підвищення рівня моря на 1 сантиметр «з’їдає» 3—4 метри пляжу на пологих берегах. Значно більшої шкоди озеру завдає бездумна забудова його берегів, що збільшує навантаження на екосистему значно більше, ніж міг зробити сам порт.
По-третє, Вілемир Зізак як розробник проекту підтверджує, що екологічно небезпечні вантажі були виключені з проекту, і ніхто не має наміру на Донузлаві робити перевалку нафти, руди, хімії, для цього вистачає потужностей Феодосійської нафтобази й інших портів. Він каже, що проектанти допускають паралельний розвиток як транспортно-портового вузла, так і великого яхтового курорту й численних курортних підприємств — у світі є багато прикладів цього. Наприклад, порт у Роттердамі — густонаселеному європейському регіоні — має вантажообіг у 350 мільйонів тонн на рік, створив у центрі завод з очищення ґрунту від бруду, завів пташиний заповідник і демонструє екологічно чисте виробництво. Українські приклади — Одеса, яка має три порти, залишається, втім, курортним містом, а також Севастополь, де знаходяться дві військово-морські бази та порт, але зараз бурхливо розвивається як курорт. А розміри озера Донузлав перевищують і Євпаторію, і Севастополь, вони такі, що там можна паралельно розмістити і вантажний, і торговий, і яхтовий порти, і вони не заважатимуть один одному.
По-четверте, Вілемир Зізак повідомив, що позиція Туреччини на Босфорі полягає в тому, що вона підтримує переведення перевезень на великотоннажні судна, оскільки одне океанічне судно в 50 тисяч тонн замінює п’ять кораблів по 10 тисяч тонн, які там зараз і створюють чергу в кілька днів. Треба не забувати, що Україна вже підписала з Туреччиною меморандум про порт у Донузлаві, який вирішує цю проблему.
Паралельно з проектом порту на Донузлаві в Криму інші вчені розробляють проекти єдиного західно-кримського рекреаційного регіону загальноукраїнського значення, до якого увійшли б курорти Євпаторії, Сак і Донузлава. Кримські економісти вважають, що в контексті вже реалізовуваної програми «Морський берег України» можна використати Донузлав і як порт, і як новий клімато-оздоровчий курорт, створити на озері міжнародний яхт-центр і риборозплідний комплекс для рідкісних і високоцінних видів іхтіофауни. При цьому необхідно надати Донузлаву статус Національного природного парку. Одночасно фахівці наполягають на необхідності протягом трьох- п’яти років згорнути роботи з видобутку піску на дні озера Донузлав і почати облаштування території як міжнародного курорту. Наступним кроком стане розробка програми просторового розміщення турготелів, пансіонатів, спорткомплексів, екологічних центрів, водноспортивних причалів й інших видів рекреаційної інфрастуктури Донузлавського регіону на перспективу до 2015 року. Україна, звісно, багата країна, але використовувати Донузлав лише наполовину — тобто або лише як курорт, або лише як транспортний комплекс — було б неправильно, вважають експерти. Як бачимо, саме такий підхід буде початком фактичної реалізації мегапроекту з перетворення Криму на курорт світового масштабу, про який говорили з самого початку. І втратити цю перспективу було б непробачною помилкою, вважають у кримському уряді.
