Узагалі-то почалося з того, що урвався терпець у шахтарських дружин із Кіровського, Жданівки, Шахтарська та ще кількох міст Донеччини, де процвітає нелегальний видобуток вугілля на кустарних копаленьках, так званих «копанках», або ще простіше — «дірках». Розлючені жінки днями пікетували обласні органи влади з вимогою покласти край кримінальному бізнесу, що не гребує нелюдською експлуатацією простих гірників, дуже небезпечний та нищить рештки природного середовища. «Протестантки» з донбасівської глибинки обіцяли бути послідовними та продовжувати тактику демонстрацій аж до вирішення окреслених ними проблем. Така наполегливість не на жарт перелякала місцеве чиновництво: а ну, як у Києві дізнаються про «заворушення», що відбуваються в самому серці «біло-блакитного» регіону.
Але до столиці чутки про акції шахтарських дружин таки дійшли. Довелося главі держави Віктору Януковичу, користуючись нагодою річниці своєї інавгурації, публічно обіцяти, що, мовляв, він подбає про розвиток базової галузі господарства своєї малої батьківщини.
Мабуть, певні діалоги з Донецьком на гарячу тему відбулися також у закритому, так би мовити, робочому режимі.
— Президент насварив мене за «копанки», — у загальних рисах, не розкриваючи неформальні деталі розмови «на килимі», повідомив пресу очільник Донецької облдержадміністрації Анатолій Близнюк. — Тому ми разом із Луганською областю утворюємо робочу групу та пропонуватимемо, яким чином із цим боротися.
Здавалося б, ганебне явище, що ніби виразка кілька останніх років роз’їдає донецьку землю, нарешті отримає відповідну відсіч. Адже за підрахунками незалежних експертів, у межах Великого Донбасу наразі існує від 4 до 6 тисяч нелегальних вугільних «дірок», кар’єрів. Цілі робочі селища, невеличкі містечка опиняються бранцями знахабнілих злочинців: тріскаються фундаменти підкопаних знизу будинків, щезає вода з колодязів, руйнуються дороги, нівечаться сільськогосподарські лани та заповідний степ.
Яскравий приклад того, до чого призводить «копанкарство», являє собою селище Ольховатка в рідному В. Януковичу Єнакієві. «Дірки» тут розташувалися прямо за околицею, а підземні виробки простяглися по-під будинками, городами, цвинтарем. Не ховаючись, серед білого дня по вулицях проносяться вантажівки із вкраденим, по суті, у держави вугіллям. За словами ольховатської жительки Марії Калич, її сусіди порізали свійську худобу, яку тепер нема де випасати, а батьки малих дітей воліють не випускати їх за ворота. Залякані ж місцеві депутати та правоохоронці лише безпорадно розводять руками.
На такому тлі додаткові уточнення донецького губернатора, як саме вирішуватиметься наболіла проблема Донбасу, прозвучали ніби грім серед чистого неба:
— «Копанки» іноді єдиний спосіб у людей заробити якусь копійку, коли іншої роботи немає, — трохи поморалізував А. Близнюк, а далі повів несподіване: — Президент чітко визначив, щоб дивилися: де може видобуватися вугілля законними методами, щоб було забезпечено безпеку праці, щоб там виплачувалася зарплата не в конвертах, сплачувалися податки — там повинне все узаконюватися.
Наразі важко оцінити, наскільки точно зрозуміла донецька влада вказівки «зверху», чи, бува, не повелася на спокусу видати бажане за дійсне. Адже в регіоні вже робилися спроби легалізувати високозисковий «копанкарський» бізнес (який, на переконання активістів громадських організацій, «кришується» високопоставленими чиновниками та «силовиками»).
Неважко пригадати, наприклад, заяву начальника Головного управління промисловості та інфраструктури ДонОДА Володимира Ішкова:
— Бува, що на якийсь із шахт третьої групи (запланованих до закриття. — Ред.) залишилось 2,5 млн. тонн вугілля — то нехай там видобувають.
Аналогічні думки періодично висловлюють також представники правоохоронних органів. Мовляв, подолати «копанки», що приносять щорічно 10 — 15 млрд. гривень неконтрольованих доходів, практично неможливо. Тож краще установити хоч такий-сякий контроль.
Між тим, авторитетні фахівці вітчизняного вуглепрому попереджують про катастрофічні наслідки можливого благословення владою вугільних «дірок».
— За нашими оцінками, — каже народний депутат, голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець, — на ринок викидається понад 3 млн. тонн «тіньового» вугілля на рік. Зазвичай його реалізують як продукцію державних копалень (за що останні отримують дотацію з бюджету). Звідси й кричущі порушення. У місті Сніжне є селище Північне, там закрили школу, аби розробляти вугільний пласт: прямо на шкільному подвір’ї обладнали «копанку».
На думкою цього досвідченого гірника, собівартість палива, видобутого на «дірках», набагато нижча за офіційну, що дозволяє власникам сколочувати шалені статки. Проте мала ціна нелегального вугілля дається дорогим коштом — за рахунок рабських умов праці, нехтування правилами безпеки, ігнорування екології. Якщо ж все це враховувати, «дірки» по ефективності відразу ж поступляться великим вугільним підприємствам. Зрозуміло, на це кримінальні ділки ніколи не погодяться.
Проте, схоже, що й чиновники не налаштовані пов’язувати надання офіційного статусу «копанкам» із примушенням їхніх власників до виконання хоч якогось мінімуму елементарних вимог. Так, поточного року на території найбільш «діркового» Шахтарського району Донецької області, згідно з повідомленнями міліцейської прес-служби, ініційовано «аж» шість кримінальних справ по ст.240 («Порушення правил охорони надр») та ст.197 («Порушення обов’язків по охороні майна» Карного кодексу України. Знавці ситуації кажуть, що шансів опинитися на лаві підсудних у винуватців небагато, а якщо до суду таки дійде, справа закінчиться штрафом, що легко перекривається денним «наваром» із працюючої «дірки».
Найцікавіше питання у цій скандальній історії: чому саме зараз офіційна влада вирішила оточити турботою незаконний бізнес на вітчизняному вугіллі. Відповідь напрошується надзвичайно проста. У згадуваному вже ювілейному спілкуванні з народом Президент Янукович наголошував, що наш вуглепром мусить за лічені роки наростити видобуток мало не вдвічі — з 67 до 105 млн. тонн на рік. Водночас глава держави визнав, що «в реалі» Україною споруджується лише одна шахта у Львівській області. Де брати решту вугілля, за умови, що держава не інвестує в капітальне будівництво вугільних підприємств, нездатна запропонувати виробничникам кредити на придбання потужної техніки, новітніх технологій? Ось тут і стають у нагоді «дірки» з їх примітивною працею та безправними шахтарями-камікадзе.
Якщо це справді так, варто задатися ще одним питанням: чи побудуємо сучасне європейське суспільство хоч у віддаленій перспективі, користуючись брутальними методами середньовіччя?
