Бібліотека знаходиться в мікрорайоні Східний. Її було засновано 1967 року. Тоді багатьом установам і підприємствам присвоювали імена людей-символів, борців за світле майбутнє. Одним із таких символів тоталітарного режиму був піонер Павлик Морозов, борець із «куркульством», який зрадив рідного батька. Історія його життя та смерті — це предмет для вивчення істориками і психологами, але аж ніяк не зразок для наслідування. Тому офіційна назва бібліотеки для дітей викликає у всіх здивування. Завідувач Світлана Миколаївна Липовська зазначає, що до неї постійно звертаються батьки дітей, які відвідують бібліотеку, і запитують, що вона робить як адміністратор, щоб зняти це ганебне ім’я.
Здавалося б, що може бути простішим, ніж перейменувати бібліотеку. Адже не пам’ятник за життя комусь поставити, як це нині модно. Парадокс у тому, що в нас усе, чим простіше — тим складніше і навпаки.
«Ми підіймали це питання, але нам відмовили, — говорить Світлана Миколаївна. — Приєдналася до нас і директор центральної бібліотеки для дітей Кузнєцова Олена Володимирівна. Було зібрано всі необхідні для перейменування документи і передано до загального відділу міськвиконкому. Вчителі, активісти мікрорайону Східний написали листа на ім’я міського голови Ю.Ю. Хотлубея, щоб активізувати це питання, але, на жаль, віз і нині там». Світлана Миколаївна показала мені копію листа до міського голови, в якому є такі слова: «Ми, вчителі і батьки, обурені тим, що досі дитяча бібліотека, в якій беруть книги наші діти, носить ім’я зрадника П. Морозова».
Але найголовніше у листі, як і у всій цій історії, полягає в тому, що люди хочуть і просять, щоб бібліотеці присвоїли ім’я дитячого письменника Всеволода Нестайка. Не так давно «День» опублікував інтерв’ю письменника (29 січня ц. р.). Його твори люблять читати і діти, і дорослі. «Кожному читачу, який записується, ми пропонуємо для читання книги Всеволода Нестайка, — говорить Світлана Миколаївна, — настільки це добрі, веселі твори. У них немає ні політики, ні чорного гумору, немає цих страшних бійок, які розтлівають свідомість дитини. Письменник вчить посміхатися, бути добрим, чуйним, доброзичливим. Зерна добра залишає він у душах дітей. Його книги перекладено 20 мовами світу. Але, на жаль, у нас їх видають малим накладом і їх недостатньо».
Цього дня я почула дуже багато чудових відгуків про твори Всеволода Нестайка, та й сама потім пригадала, як захоплено читала «Пригоди Робінзона Кукурузо» в дитинстві, в бібліотеці імені Пушкіна. Якщо бібліотеки і повинні носити чиїсь імена, то найкраще — улюблених письменників. Це надасть спілкуванню з книгою якоїсь особливої атмосфери і наближає письменника до читача. І хоч при вході до бібліотеки поки ще не написано «імені Всеволода Нестайка», але для бібліотекарів і для читачів ім’я класика української дитячої літератури дуже дороге і викликає почуття гордості, що в Україні є такий чудовий письменник. У читальному залі бібліотеки є експозиція «Чарівник країни дитинства», присвячена творчості В. Нестайка. Тут дбайливо зберігають такі реліквії, як книги з дарчими надписами письменника, його листи. До дня народження Всеволода Зіновійовича в бібліотеці відбулася заочна зустріч із письменником. Це була бесіда, розповідь про його життєвий шлях та про його книги. Діти показали сценку за творами письменника, принесли до бібліотеки свої малюнки — ілюстрації до його книг. Було також організовано виставку малюнків, присвячених дню народження улюбленого письменника. Протягом двох років бібліотека листується з письменником, листування веде бібліотекар, яка працює з читачами молодшого віку, Стелла Володимирівна Липовська. Вона спілкувалася з Всеволодом Зіновійовичем по телефону і розповідає: «Він дуже мила і добра людина. Його хвилює проблема, як не дати гумору зникнути з дитячого життя. Він вважає, що сміх — це найголовніше. Хто усміхається, тому й доля усміхається. Він за вдачею такий. У дитинстві був руденьким, а зазвичай руденькі — добрі, веселі люди, і В. Нестайко за те, щоб у школах, особливо в початкових класах, ввели уроки сміху. І ось коли я запитую: «Діти, ви б цього хотіли?» — Вони відповідають: «Ну звичайно ж!» Усі діти цього б хотіли. У творчій спадщині письменника 90 книг для дітей. Усі його книги стали справжніми бестселерами української дитячої літератури. Коли Всеволод Нестайко закінчив 4-й клас, почалася війна, і він вирішив, що після її закінчення обов’язково повернеться до свого дитинства. І він це зробив у своїх чудових книжках. Діти дуже люблять цього письменника. І ми хочемо, щоб наша бібліотека носила ім’я Всеволода Нестайка. Мріємо, щоб він приїхав до нас».
Співробітників бібліотеки дуже розчулює увага письменника, те, що він написав їм листи, подарував свої книги. Нещодавно в бібліотеці провели акцію за твором Всеволода Нестайка «В Країні Сонячних Зайчиків». Спочатку діти читали цю книгу, вивчали її в класі. Потім відбулася театралізована вистава, в якій бібліотекарі виступали у ролі героїв творів. Тут були і Королева Глупої Ночі, і пан Морок. Ведуча спілкувалася з усіма українською мовою. А яким було здивування і радість бібліотекарів, коли діти підготували їм сюрприз — подарували барвисте панно, яке майстрували всім класом. На панно зображено Сонячного Зайчика з дзвоником та з квіточкою в руках. Історія про хлопчика, якому приснився сон, неначе сонячний зайчик намалював йому ластовинки, і він потрапив до Країни Сонячних Зайчиків, настільки сподобалася дітлахам, що вони намалювали до неї ілюстрації, зробили вироби з пластиліну. А один хлопчик навіть сам вишив Сонячного Зайчика.
У мікрорайоні Східний дитяча бібліотека стала справжнім осередком культури, куди діти можуть прийти не тільки почитати, але й виконати домашні завдання, підготуватися до уроків. Тут є ігрова кімната для дітей молодшого віку, де вони граються кумедними іграшками, читають журнали, дивляться діафільми, слухають музику. І що дуже важливо — обслуговування в бібліотеці безплатне. На базі бібліотеки працює благодійницький центр із захисту прав материнства і дитинства, організовано сімейний клуб «Берегиня». Бібліотекарі працюють і з дітьми з малозабезпечених сімей, і з дітьми-сиротами, проводять для них конкурси, оточують їх турботою і увагою. Щодня бібліотека обслуговує до 200 читачів, щороку — 35 тисяч. Ця бібліотека справді гідна того, щоб їй присвоїли ім’я видатного українського письменника Всеволода Нестайка. Залишається найменше — щоб наша місцева влада прислухалася до прохань людей і вирішила цю «невирішувану» проблему. Зрештою, більшість депутатів міськради на вибори йшли як державники, а не як комуністи-ленінці.
