Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Дівчатка — направо, хлопчики — наліво

Справжні сучасні козаки — в Богунівському ліцеї
23 вересня, 2006 - 00:00
МРІЯ КОЖНОЇ ЖІНКИ — ЧОЛОВІК, КОТРИЙ САМ ПРИШИВАЄ ГУДЗИКИ! ТАКИХ У ЛІЦЕЇ ПОНАД 500 / БОГУНІВЦІ НАМАГАЮТЬСЯ ВЧИТИСЯ ЯКНАЙКРАЩЕ: У КЛАСАХ ЗАВЖДИ ТИША Й ПОРЯДОК ДВА РОКИ НАВЧАННЯ В ЛІЦЕЇ ЗРОБЛЯТЬ З БУДЬ-ЯКОГО РОЗБИШАКИ ОТАКОГО КРАСЕНЯ

Навчання триває до 15.40. За цей час хлопці відвідують кілька уроків і мають дві великі перерви, під час яких відбувається ще одна розминка. Система навчання кабінетна, ліцеїсти сидять за партами по одному, а з собою носять лише зошити та канцтовари: усі підручники роздає на уроці вчитель. Як вимагає сучасна система освіти, старшокурсники мають вибір між взводами математичного чи гуманітарного спрямування, але для всіх у ліцеї обов’язкові не дві години фізкультури, як у звичайних школах, а цілих шість. Чоловік повинен підтримувати гідну фізичну форму!

Звичайними уроками навчання не обмежується. Протягом двох годин між закінченням уроків і обідом богунівці відвідують додаткові заняття, факультативи, гуртки чи спортивно-масові заходи. Талановиті діти в цей час оволодівають грою на музичних інструментах чи вправляються у різних видах спорту. Після обіду майбутні офіцери мають лише півгодини вільного часу для перепочинку, а далі — знову за парти у «кімнаті взводу», виконувати домашні завдання під наглядом офіцера. Довчилися? Вечеря, вечірня перевірка, відбій о десятій — аж до сьомої ранку.

Щоб хлопці не дуже сумували в чоловічому колективі, час від часу в ліцеї влаштовують дискотеки, куди запрошують дівчаток із шкіл Печерського району Києва. Гості заходять до хлопців і на свята й на художні вечори. Втім, подобається це не всім ліцеїстам: вони, як справжні джентльмени, або, простіше кажучи, козаки, не можуть образити даму, але відзначають, що сучасні дівчата не відповідають козацьким вимогам: як мінімум тому, що потайки курять у туалетах, та й манер часто не дотримуються.

ПЕРЕВАГИ ДИСЦИПЛІНИ

Здавалось би, чим не армія — як туди може хотіти семикласник, який лише вчора ганяв чужого портфеля шкільними коридорами? Але широченними коридорами Богунівського ліцею ходять, крокують, бігають і стрибають веселі й життєрадісні діти — ніби це так і треба, що всі в формі, що до класу заходять строєм.

Дорогою до «чайної», де діти мають можливість з’їсти морозива чи випити соку між уроками, методист Тамара Котеля час від часу підбирає папірці та поправляє штори на вікнах. «Зараз у нас чергує взвод із молодшого курсу, то вони ще не зовсім звикли, що скрізь має бути чисто, — впевнена Тамара Мефодіївна. — От побачите, через тиждень-другий уже скрізь буде чисто». Нам, цивільним, можна хіба що здогадуватися — куди вже чистіше: у коридорах тільки-но начищений паркет, а на вимитих до блиску сходах запросто можна впасти. Тільки встигай дивуватися — як вони тут бігають? Чистота приміщень і території — теж на відповідальності учнів, і з цим обов’язком вони справляються так само добре, як і з навчанням.

І на уроках, і під час перерв в училищі тихо — дисципліна. За порушення правил поведінки, уставу або навіть за відставання в науці ліцеїста можуть позбавити звільнення у вихідні, або й залишити в ліцеї на канікули — справжній чоловік повинен бути освіченим. Армійська система хлопцям подобається — навіть тим, у кого в родині не було військових. Наприклад, брати з Почаєва Юрій та Сергій Гички закінчили музичну школу по класу фортепіано, але все одно статутом ліцею задоволені: їм подобається ця строгість. Сергій навчається лише три тижні, але вже призначений командиром взводу й звертає увагу на те, що викладачі тут вимогливіші, і знання від цього — кращі, отже, легше буде вступати до вищого навчального закладу.

Ще один молодшокурсник, Юрій Цехмістр із Київщини, впевнений, що в дитинстві усі хлопці хоч іноді мріють бути військовими! «Мені про ліцей розказали батьки, й, чесно кажучи, я не шкодую — мені оця дисципліна подобається», — говорить Юрко. Роман Давискиба приїхав вступати до ліцею з Вінницької області — перш за все, щоб здобути гарні знання в певній галузі.

Хлопчики, що тільки три тижні тут навчаються, в один голос зауважують: спочатку важко, «адже 15 років до цього ми жили, як заманеться». «По- справжньому зрозуміти, які переваги дає навчання богунівцям, можна лише після року навчання», — впевнений випускник Олександр Мігдаль із Донецька. Цей ліцеїст — відмінник, і пишається тим, що в його родині майже всі чоловіки — військові. Ну не міг він піти іншим шляхом! «До режиму швидко звикаєш, — говорить Сашко. — Зараз мені вже очевидні переваги такого виховання: чим більше ти дисциплінований, тим менше часу витрачаєш на вирішення якихось проблем, якщо знайшов вихід із ситуації — дієш чітко й швидко, і майже ніколи не помиляєшся». За словами учнів випускних класів, у змішаних школах хлопці можуть поводитися більш вільно, і повинні так поводитися. А тут вони вчаться багатьом речам, які в звичайній школі не осягнути — наприклад, як грамотно керувати людьми.

«ЦІ ДІТИ НЕ КРАСТИМУТЬ»

Хлопці-богунівці — веселі й життєрадісні, здібні й сильні, допитливі й щирі. Працювати з ними не так уже й важко: здебільшого діти знають, навіщо сюди прийшли, й намагаються не пасти задніх ні в чому. Як і в звичайній школі, кожен урок тут починається не після дзвоника, а задовго до нього — може, напередодні ввечері, може, за кілька уроків. Вчителі уважно спостерігають, як діти реагують на навчальний матеріал, стежать, щоб у освіті було якомога менше білих плям.

Ніна Артамонівна Демченко, вчителька математики, працює в ліцеї більше 40 років, і своїми учнями задоволена. Впевнена, що діти, виховані в таких умовах, не здатні на негідні вчинки. «Знаєте, я б хотіла, щоб до влади в державі коли-небудь прийшли наші вихованці, — говорить Ніна Артамонівна. — Це чесні й виховані діти. Вони не будуть красти, обманювати, шахраювати. Вони справді цінують честь і гідність свого ліцею і в майбутньому — свого мундира. Діти у нас тут виростають не просто виховані, а й розумні». Працювати з хлопчиками, за словами вчительки, навіть простіше: вони, може, трохи більше пустують, «зате у них немає тієї хитринки, що в дівчаток».

Кореспонденти «Дня» не побачили в ліцеї дітей ані сумних, ані злих. У очах багато надії і радості, може — трошки втоми. Не можна не погодитися із похвальними оцінками вчителів: ці діти дуже строго відмежовані від злочинності, від наркоманії, від вулиці, як явища, і за два чи чотири роки навчаються цінувати добро в суспільстві. Вони вчаться дружити, виручати товариша, тримати себе в руках. І для хлопчиків такого віку це, напевно, найкращий вибір.

Ольга ПОКОТИЛО, фото Бориса КОРПУСЕНКА, «День»
Газета: 
Рубрика: