На Дніпропетровщині представники громадськості звернулися з відкритим листом до архієпископа Криворізького та Нікопольського УПЦ Московського патріархату, владики Єфрема. Церковний чин, за їхньою інформацією, буцімто попросив одного з народних депутатів України від Партії регіонів посприяти поверненню церковних святинь із Нікопольського краєзнавчого музею до Свято-Преображенського кафедрального собору УПЦ МП.
Ідеться про відомі пам’ятки ХVIІ століття: ікону-ставротеку з часткою Животворящого Хреста Господня, Євангелія, два потири для причастя, два напрестольних хрести, дві плащаниці, а також інші церковні реліквії — загальною кількістю 16. Усі ці речі свого часу застосовувались для церковних богослужінь у козацькій церкві Покрови Пресвятої Богоматері на Запорозькій (Підпільненській) Січі до її зруйнування за наказом Катерини ІІ. «Перед цими святими іконами, — написано у листі, — молився, а із цих святих чаш причащався й останній кошовий Петро Калнишевський, якого 2008 року Помісний Собор УПЦ Київського патріархату благословив приєднати як праведного Петра Багатостраждального до лику святих за те, що він вийшов з іконою назустріч царському війську і не дозволив пролити братню кров». Незважаючи на це, кошового відправили на Соловки, а січову церкву було розорено. Тільки після 1917 року в Україні розпочався процес відновлення помісної православної церкви, і в Катеринославській губернії церковні установи перейшли до конфесії УАПЦ.
Наприкінці 1925 року Нікопольське благочиння УАПЦ постановило передати 46 церковних речей козацької січової церкви до Нікопольського музею. «На превеликий жаль, — ідеться далі в посланні, — більшу частину цих речей було втрачено під час Другої світової війни, але ті, що залишилися в музейній колекції, без сумніву, належать до козацької січової церкви, яка була підпорядкована Константинопольському патріархату. Вони були отримані від УАПЦ на добровільних засадах і не мають жодного стосунку до зруйнованих церков УПЦ Московського патріархату». Представники громадськості нагадують владиці: ще 1992 року Нікопольський державний краєзнавчий музей, керуючись указом Президента України Л. Кравчука, передав 150 предметів культового майна, які мали належати кафедральному Спасо-Преображенському собору. Після цього речей із храмів УПЦ МП у фондах музею не залишилося. Комісія, яка розглядала це питання, зробила висновок про необхідність зберігати комплекс козацьких речей у музеї та неможливість передавати їх у службове користування діючій церкві. «Із цим висновком погодилися всі члени комісії, у тому числі настоятель Спасо-Преображенського собору о. Анатолій (Марущак), — стверджується в листі. — У подальшому як фахівці, так і керівні особи неодноразово підтверджували вірність ухваленого рішення. Є висновки на користь зберігання в музеї: доктора історичних наук професора Г. Швидько від 8 червня 1992 р., експертно-фондової комісії Міністерства культури України від 11 березня 1993 р., експертної комісії Дніпропетровського художнього музею від 23 червня 1992 р., експертної комісії Дніпропетровського історичного музею від 2 липня 1992 р.». Крім того, на ім’я міського голови Нікополя та благочинного церков Нікопольської округи 18 березня 1998 р. було направлено листа від імені заступника міністра культури і мистецтв України Л. Новохатька. У ньому було зазначено, що «відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 лютого 1998 р. № 11182/88 пам’ятки культового призначення, які мають історичну, високу художню цінність, не підлягають вилученню із музеїв, заповідників та бібліотек, де їм забезпечено наукове вивчення, належний температурно-вологісний режим, охорону і реставрацію».
Виходячи з цього, представники громадськості висловлюють подив, чому знов порушується вже вирішене питання, і сподіваються на те, що «гріха не станеться» й козацькі святині залишаться на своїх місцях. Відкритий лист до владики Єфрема було оприлюднено на сайті відомого дніпропетровського інтернет-видання «Дніпроград».
Зі свого боку директор Нікопольського краєзнавчого музею Олександр Кушнірук не бачить підстав для того, щоб порушувати це питання. У телефонній розмові з кореспондентом «Дня» він повідомив, що хоч і чув про відповідне звернення до органів місцевої влади, але запевнив, що до музею жодних документів із цього приводу не надходило. «Відповідно до указу Президента, із фондів музею, дійсно, свого часу було повернуто УПЦ МП півтори сотні культових предметів, що колись належали Спасо-Преображенському собору», — підтвердив він. Але щодо козацьких старожитностей зі Свято-Покровського храму, який стояв на Січі, було рішення про їх зберігання у краєзнавчому музеї. «На мою думку, не існує жодних юридичних підстав для того, щоб передавати комусь ці речі», — сказав О. Кушнірук.
У вівторок громадськість пікетувала будинки Дніпропетровської облдержадміністрації та обласної ради з вимогою захистити унікальні козацькі старожитності. «Козацькі святині не віддамо нікому!» — з такими плакатами півсотні активістів, переважно козацьких організацій регіону, зібралося під стінами обласної влади. На мітингу цитували лист депутата-регіонала до губернатора, де йшлося про 16 музейних експонатів ХVIII століття, які застосовувалися для церковної служби в січовому храмі Покрови Пресвятої Богоматері. Утім, обласна влада запевнила мітингувальників, що вилучення святинь із музею не відбудеться. Люди в ці запевнення не вірять, а тому поставили вимогу надати їм відповідні письмові зобов’язання. Про всяк випадок інформаційний запит щодо долі козацьких раритетів передали у Міністерство культури України. Крім того, нікопольські козаки вважають, що реліквії запорожців, якщо й повертати до храму, то лише на їхнє історичне місце. «Зараз ми плануємо збудувати каплицю на тому місці, де було зруйновано Січ. Минулого тижня ми висадили там дубовий гай. Тому сподіваємося, що ікони колись повернуться саме туди...» — сказав журналістам хорунжий Кодацької паланки Війска Запорізького Низового Сергій Іванченко.
