Про те, що для успішного розвитку як окремих регіонів і міст, так і сфер діяльності потрібно шукати нові смисли, «День» неодноразово говорив у своїх матеріалах, зокрема і ставлячи тему Донбасу. Адже сьогодні, щоб усвідомити сутність цього регіону, потрібно витратити чимало зусиль хоча б на те, щоб зламати усталені стереотипи.
Сьогодні Донбас якраз із тих регіонів, які не лише говорять, але й роблять конкретні речі, не озираючись на можливі перешкоди. І ті «живі сили» суспільства, які нам удалося запросити на круглий стіл у Донецьку (див. «День» № 158 від 6 вересня 2012 року), є підтвердженням цього. Вони добре розуміють проблеми східного регіону, і кожен на своєму рівні намагається їх ефективно долати. У перспективі об’єднання таких сил може дати добрий результат. Про можливості цієї перспективи йшлося, зокрема і на круглому столі.
Чи можливе «перезавантаження» образу Донбасу? Яким чином можна виробити образ регіону, позбавленого як демонізації, так і зайвих сентиментів? Хто має долучитися до цього процесу? І в такому разі, яким має бути це «перезавантаження»? Про це ми запитали у експертів «Дня» в Донецьку. Звичайно, кажучи про Донбас, слід звертати увагу не лише на Донецьк, як на одне з найбільш перспективних сьогоднішніх українських міст, а й на сусідній Луганськ. Але в даному випадкові, це вже абсолютно інші особливості і інші можливості.
«НА ДОНБАС ДИВЛЯТЬСЯ КРІЗЬ ПРИЗМУ СТАВЛЕННЯ ДО ВЛАДИ»
Олексій ПАНИЧ, доктор філософських наук, професор кафедри філософії Донецького національного технічного університету:
— Зараз «образ Донбасу» для решти України — це, перш за все, образ нинішньої влади, імідж якої вже склався і навряд чи може істотно змінитися. Доки не зміниться влада, мешканці решти регіонів України дивитимуться на Донбас саме крізь призму їхнього ставлення до цієї влади. Після зміни влади «перезавантаження» образу Донбасу, мабуть, можливе. Тут вирішальну роль відіграватимуть зрушення в масовій культурній свідомості мешканців Донбасу, які відіб’ються в майбутніх виборчих перевагах. Адже, як не крути, у нас «образ регіону» раніше зв’язується саме з особливостями та наслідками його виборчих переваг. На політиці «зав’язано», звичайно ж, не все, але політика — це один аспект життя регіону, який є унаочненням для мешканців інших регіонів. Решта аспекти доступні для спостереження значно вужчому колу громадян. Культура повсякденності — тим, хто відвідує Донбас; мистецтво — тим, хто цікавиться сучасним мистецтвом Донбасу. А чи багато таких, особливо за його межами?
За три тижні я різких змін не чекаю, окрім того, хіба що різко зміниться на гірше явка (особливо в порівнянні з іншими регіонами). Якщо це дійсно станеться, можна буде говорити про початок тихої відмови статистично значущої частини мешканців Донбасу від підтримки їхніх нинішніх політичних лідерів, і це вже буде цікаве культурне зрушення.
«Є СЕНС ЗМІСТИТИ АКЦЕНТИ НА МИСТЕЦТВО, КУЛЬТУРУ, ТУРИЗМ, СПОРТ»
Сергій ТКАЧЕНКО, голова Донецької обласної організації Комітету виборців України:
— Ми вже стільки разів писали стратегію розвитку іміджу Донбасу і намагалися нав’язати це місцевій владі, але образ має будуватися на якихось конкретних речах. Тобто, якщо сутність не змінювати, то образ не зміниться. Він не може складатися з мильних бульбашок. Тобто можна на якийсь (невеликий) час створити щось штучне, але без підживлення зсередини це протримається дуже мало. Якщо, грубо кажучи, донецькі еліти несуть у суспільство певні цінності (а, власне кажучи, ретранслюють цінності нечесних варіантів поведінки, монополію і так далі), то який образ може бути в Донецька? Єдиний можливий момент — це зсув акцентів, тобто якщо ми говоримо про Донбас як про регіон, в якому живуть грамотні культурні люди, то необхідно тоді ототожнювати регіон з образом політиків і бізнесменів, які його репрезентують. В такому разі потрібно говорити, що є два Донбаси: той, який ви бачите в чорних тонах, і Донбас у образі конкретних людей, які роблять певні добрі речі. Але це не дуже добре, бо в цьому також є певна дисгармонія. Все ж таки все має бути разом. І образ політика завжди буде тяжіти над образом простих людей.
Чесно кажучи, є сенс у тому, щоб змістити акценти на сфери мистецтва, культури, туризму, спорту. Але чи зміщуються ці акценти? Якщо поглянути на всі провідні інтернет-ресурси, газети навіть усередині Донбасу: які новини тут запитані в першу чергу, новини мистецтва чи новини політики, то терези схиляться у бік політики. Тому, ми самі продукуємо даний образ своїм ставленням до важливості тих чи інших явищ. Це процес, до якого включено і політиків, і владу, і журналісти, і громадяни. Бо журналісти завжди можуть сказати, що вони дають те, що має попит. Друге питання: хто зруйнує цей ланцюг, хто змінить потребу? Журналісти беруть у цьому найбільш прямий стосунок. Якщо ми це хочемо змінити зараз, і не хочемо, аби це тривало десятиріччями, то тут скоріше потрібен революційний шлях, аніж еволюційний.
«БЕЗПЕРСПЕКТИВНО ВПИРАТИСЯ В РАДЯНСЬКУ ІСТОРІЮ»
Олена ТАРАНЕНКО, доцент кафедри журналістики Донецького національного університету:
— Оскільки всі гості минулого чемпіонату з футболу зі здивуванням зазначали, що Донецьк є дуже цікавим, цілком європейським сучасним містом, безперспективно впиратися в радянську історію. Виходячи з сучасного іміджу Донецька, який явно відходить від шахтарської столиці у бік спортивної столиці. Давно вже Донецьк робить упевнені кроки в бік театрального центру, скажімо, не столиці, тут нам є з ким змагатися. Але театральне місто є дуже серйозним. І ось, на превеликий жаль, у середу ми попрощалися з Марком Бровуном. Це велика втрата. Бо такі речі роблять конкретні люди.
Наприклад, Фонд «ІЗОЛЯЦІЯ». Адже, сучасне мистецтво — це те, що багато в чому розвивається саме в промислових містах, і ось це поєднання урбанізації з артефактами — це є дуже цікавим і продуктивним. Саме під час Євро виявилося, що ми привабливий регіон з погляду туризму. У нас є що показати, чого немає в інших. Але у нас часто буває, що щось цікаве є, але про це не знає навіть більшість донеччан, не кажучи вже про інших людей. Давно вже назріла необхідність якої-небудь молодіжної акції, яка розвінчує міфи і стереотипи з приводу поділу України. У Донецьку дуже багато ініціативних, енергійних, перш за все, молодих людей. Ось саме їм слід створити імідж Донецька, якого ще немає, і також продовжувати розвивати те, що є.
«ДОКИ НЕ ПРИПИНИМО ПИШАТИСЯ ТИМ, ЩО НАСПРАВДІ САМІ НЕНАВИДИМО, ТО Й ОБРАЗ ДОНБАСУ БУДЕ «ДЕМОНІЧНИМ»
Петро АРМЯНОВСЬКИЙ, режисер «Театру на»:
— Хочеться порівняти місто з людиною. Як кожен створює свій образ? Манерами, одягом. Але це видимі речі, які визначаються внутрішнім станом людини. Якщо людина нечесна, то речами навряд чи вдасться це замаскувати. А коли людина любить себе, світ, то й образ його добрий. Мені згадуються мешканці Індії, Єгипту, які живуть у набагато гірших умовах, аніж більшість із нас, але всі вони викликають позитивні емоції. Або інший приклад. Париж за доби відродження посідав перше місце за кількістю злочинців, повій, поетів і бруду на вулицях. Але саме тоді він стає столицею Європи, такою, куди хотів би потрапити кожен.
На мою думку, образ Донбасу виробляється, перш за все, в головах його мешканців. Доки ми не зрозуміємо, доки самі не полюбимо наш регіон, доки не позбудемося комплексів «Нещасливого дитинства», доки не припинимо пишатися тим, що насправді самі ненавидимо, то й образ буде «демонічним». А коли почнемо отримувати задоволення від життя, природи, довколишніх людей, наш образ незабаром поліпшиться. Але тоді нам буде вже все одно, який образ у Донбасу, адже яка різниця, хто що десь говорить про тебе, якщо ти любиш і якщо ти улюблений (-а).
«ВЛАДА ВІДПОВІДАЄ ЗА ТОЙ КЛІМАТ, ЯКИЙ ТУТ Є»
Денис КАЗАНСЬКИЙ (Frankensstain), блогер, журналіст порталу «Остров»:
— Перезавантаження образу можливе лише в тому випадкові, якщо буде перезавантажено політичні сили, які репрезентують цей регіон. Потрібно почати з того, що знайдуться нові сили, які були б готові боротися з цією владою за певні голоси людей і здійснювати якісь конкретні заходи. Звичайно, можливі культурні рухи і так далі, але в результаті нинішньої ситуації вони неможливі. Бо для цього немає жодних умов, влада все ж таки визначальна складова цих змін і вона відповідає за той клімат, який тут є. І в тому числі за те, що виникнуть якісь нові культурні течії. Але немає якоїсь новизни, немає людей, які могли б зробити гучні заяви і проміняли своє ставлення, тобто немає протесту, ані культурного, ані політичного.
