Найзнаменитішим довгобудом Донеччини називають сьогодні жителі регіону багатостраждальне донецьке метро, будівництво якого триває ось уже 15 років і досі не отримує належної уваги та підтримки з боку влади. Утім, донецька влада максимально старається допомогти недобудованому донецькому метрополітену, але коштів, які виділяють з одного лише міського бюджету, на сьогодні не вистачає — ні для того, щоб добудувати хоч би одну лінію метро, ні для того, щоб припинити будівництво.
Тим часом затягнення цього процесу загрожує непередбачуваними ускладненнями, адже тунелі, що не використовуються, й обладнання поступово зношуються і старіють, а автоматика та телемеханіка автоматично застаріває.
Це питання вже неодноразово обговорювали на всіх рівнях, однак поки що особливих зрушень у будівництві донецького метро не видно. Із Держбюджету на минулий рік узагалі був викреслений рядок про фінансування будівництва метро в Донецьку. Але в серпні цю проблему все ж таки ще раз порушили на спеціальному засіданні Кабміну, який розглянув усі питання діяльності та розвитку метрополітенів України. Уже тоді донецькі метробудівники поділилися з урядом своїми бідами та добилися затвердження комплексної програми розвитку метрополітену в Донецьку й навіть виділення на початкові потреби 15 млн. грн., яких, утім, надовго, звичайно ж, не вистачить. Тепер у метробудівників одна надія: якщо Кабмін і Верховна Рада затвердять спеціальну програму розвитку метрополітенів країни, до 2010 року донецьке метро отримає шанс на виживання і все ж буде добудоване.
Зараз, за словами начальника Донецької дирекції будованого метрополітену Віталія Шаталова, основну частину витрат на метро має взяти на себе держава, і лише потім у виділенні коштів на ці потреби повинні брати участь міський і обласний бюджети Донецька. Загалом, за словами фахівців, для повноцінного завершення будівництва та подальшого запуску донецькому метро потрібно ні багато ні мало 800 млн., притому, що, за даними на 1 серпня, метробудівники вже виконали роботи на 140 млн. А при вдалому розкладі для запуску першої лінії донецького метро необхідно освоїти й поготів 1,3 млрд. грн. капіталовкладень.
Усе ж таки, попри постійні перебої з фінансуванням, вже нині метробудівникам вдалося виконати великий обсяг робіт при спорудженні основи електродепо «Пролетарське», яке обслуговуватиме одну з гілок майбутнього метро. Крім того, від уже створеної станції «Червоне містечко» пройдено 1200 метрів перегінних тунелів. Уже зараз метробудівники мають чим пишатися: вони досягли своєрідного контрольного рубежу в будівництві, провівши тунель до майбутньої першої станції донецького метро. Однак особливої радості вони поки що не відчувають. На жаль, на тих копійчаних сумах, які виділяють на будівництво, далеко не заїдеш, адже навіть для того, щоб підтримувати вже пройдені виробки, будівникам необхідні 20 млн. грн., а про серйозне продовження робіт можна говорити лише за наявності 60 млн. грн. Та й то за таких темпів будівництва донеччани вперше зможуть спуститися у свою підземку лише років через 15...
І це при тому, що ні в обладнанні, ні в будівельних матеріалах, ні в робочих руках донецьке метро сьогодні потреби не відчуває. Багато донбаських підприємств, наприклад Новокраматорський машинобудівний завод, готові виробляти потрібні машини та матеріали для донецького метро, а робітники на будівництво активно йдуть із закритих шахт області, причому, як правило, фахівців майже не треба перенавчати для роботи в метро. Щоправда, за словами В. Шаталова, минулого року метрополітен втратив мало не половину своїх робітників, однак вони готові повернутися, якщо фінансування відновиться. Поки ж із восьми бригад, сформованих для будівництва метро, роботу здійснюють лише три, причому робітники часто працюють просто в кредит, оскільки фінансування немає.
При цьому і міська влада Донецька, і дирекція майбутнього метрополітену вже просто втомилися пояснювати потрібність і важливість цього проекту для шахтарської столиці, яка просто задихається від дедалі більшої кількості міського транспорту. Вже навіть величезна кількість маршруток просто не може впоратися з великим пасажиропотоком, і місто потребує додаткового виду швидкісного та зручного транспорту. Звісно, в Донецьку можна було б побудувати, наприклад, швидкісний трамвай, однак навіть цей проект вимагає набагато більших великих фінансових вкладень, аніж метро. Більш того, за словами В. Шаталова, для будь-якого іншого наземного транспорту місту вже треба розширювати вулиці, а зараз цього зробити просто не можна. Адже що може бути простішим — не скупитися, і вже раз і назавжди завершити це будівництво, яке потім служило б донеччанам не один десяток років, та ще й було б рентабельним.
Зараз за метробудівників Донецька активно заступився і губернатор Донеччини Вадим Чупрун, а також кілька представників політичних партій у Донбасі, але, на жаль, жодних зрушень у плані продовження будівництва поки що не видно. Адже чим довше зволікати зі здачею першої пускової ділянки, яка, згідно з планом, вже мала б відбутися, тим більше, за словами В. Шаталова, в результаті знадобиться коштів, адже ціни на обладнання та матеріали зростають щорічно. Більш того, в цьому випадку зволікання в будівництві метро, згідно з відомим висловом, для Донецька просто «подібне смерті».
Проблема тут уже загрожує перерости в справжню екологічну та техногенну катастрофу. Річ у тому, що пройдені з початку будівництва виробки були закріплені лише тимчасово, і тепер фахівці уже відзначають просідання ґрунту, що може призвести до затоплення виробок через підняття ґрунтових вод. На сьогодні фахівці нараховують уже п'ять потенційно небезпечних ділянок, затоплення яких може поширитися і на прилеглі до них території. Наприклад, у разі обвалу стін котловану станції «Червоне містечко», побудованого в 1998 році, який за умови зміцнення монолітним залізобетоном має термін служби чотири роки, руйнуватимуться найближчі житлові будинки, а також залишиться під землею прохідницький комплекс КТ-5,6 Е22 вартістю 6,3 млн. грн. Аналогічна ситуація може статися в місцях розташування ще чотирьох вертикальних стволів, у зоні впливу яких знаходиться коксохімічний цех Донецького металургійного заводу, газопроводи середнього тиску, житлові будинки, розташовані у самому центрі Донецька.
Донеччани це чудово розуміють і вже готові не просто вимагати від влади продовження будівництва на мітингах, але навіть згодні… скинутися на метро. Логіка проста: навіть якщо зібрати по гривні з кожного жителя Донецька, вже отримають понад мільйон коштів, які, звісно ж, не будуть зайвими. Утім, уже сьогодні відомо, що будівництво метрополітену в Донецьку готові фінансувати інвестори з Китаю, які вимагають лише одного — урядових гарантій, однак Кабмін таких гарантій не дає.
Адже метро могло б вирішити не тільки екологічні та транспортні проблеми шахтарської столиці, а й таку болісну міську проблему, як безробіття, що особливо гостро стоїть у вугільній галузі. Так, згідно з проектом роботи метрополітену, на діючому метро планують створити понад 4 тис. робочих місць, на багатьох із них можуть працевлаштувати саме гірників. А на сам період будівництва за наявності фінансування можна було б працевлаштувати понад 2,5 тис. чоловік.
