Зовсім не є таємницею: те, як будуються взаємовідносини громадян окремо взятої країни з братами меншими, є для старенької Європи одним із визначальних чинників оцінки цивілізованості суспільства. Не менш важливим, аніж такі, здавалося б, більш серйозні показники, як свобода преси, рівень економічної свободи, гендерний паритет і подібне.
Про те, як вирішується (а, скоріше, — не вирішується) це питання в Україні, «День» розповів у попередню п’ятницю. Сьогодні на сторінках газети — погляд на проблему в Німеччині. Пропонуємо читачам «Дня» підключитися до обговорення цього актуального питання.
Задумливо й тихо. Навіть у місті. Шурхіт проїжджаючих машин і велосипедів. Часом якийсь пес гавкне в сусідньому парку. Навіть, незважаючи на те, що собак зі своїми господарями гуляє безліч. Тихо. Німецькі собаки майже не гавкають. Рідко. За відповідним законодавством собака може гавкати в місцях загального користування не більше ніж 30 хвилин.
Будь-який сусід може подати до суду на господаря пса, якщо тварина йому заважає й турбує гавканням понад півгодини на день. Домовласники самі вирішують: бути в їхніх власних будинках чи в будинках та помешканнях, які здаються, хвостатим друзям чи ні. Згідно із законом. У нових будинках — найчастіше не дозволяють.
Так що? Тут живуть собаконенависники? Навпаки! У Німеччині завжди любили, люблять і поважають собачу породу!.. Доброчесні німецькі громадяни просто схибнуті на своїх чотириногих вихованцях, але ця схибнутість (любов’ю і турботою) має бути в межах закону і порядку. І край!
Телебачення також не обходить своєю увагою людино- собачий «гуртожиток». На 1- му загальнонімецькому каналі ARD йде велика програма в прайм-таймі за назвою «Sitz!», що означає: «Сидіти!». У підзаголовку — інтригуючий репортажний хід: «Собачий інспектор іде!» Симпатичний і принциповий інспектор поліції Сабіна К. починає обхід і об’їзд своєї величенької і неспокійної собачої дільниці.
Але в Німеччині ще далеко до ідилії: собаки бешкетують, нападають на людей і навіть кусаються, іноді спотворюючи навіть дітей. Тому господарі знають, що кожен пес атестується поліцією і «права» повинні бути пред’явлені. Особлива увага — бійцівському псові, який вже проштрафився, покусавши на прогулянці маленького невинного собачку.
І ось на прийомі в інспектора господар цього агресора, вiн хвилюється і навіть пускає сльозу — бо стоїть питання про подальшу долю винного. Чи буде надане право на подальше утримання улюбленого собаки, який провинився? Драма з останнім попередженням і штрафом вирішується наразі за допомогою відомого заклику: «Вчитися, вчитися і ще раз учитися!»
Все вирішать собачі курси, причому разом із господарем. Тут теоретично і практично мають бути закріпленi всі шкільні вимоги з техніки водіння собаки, команд, безпеки.
І лише жорсткий іспит (первинний чи подальший) визначить: дозволяється чи ні спускати іспитуваного з повідка, чи повинен (і в яких випадках) він бути в наморднику. І головне: чи перебуває цей пес після навчання в межах дозволеної агресивності? ...Чому ж знову схлипує перед інспектором Сабіною К. симпатичний господар цього милого собаки, який знову проявив агресивність після всіх виховних заходів? Тепер лише ветеринарний лікар поставить діагноз: чи є дана агресивність наслідком вдачі і натури — чи має інші причини? Співпереживаємо й зітхаємо з полегшенням. Виявляється, Kunig абсолютно фізично здоровий, але проявляє агресивність лише до маленьких собачок. Це — знайоме!
Дія та інспектор Сабіна переносяться до родини даного пса. І якщо сльози глави родини ми вже бачили, то тепер схлипує дружина та збентежено виглядає любляча дитина. Інспектор вимагає проходження ще одного курсу виправного навчання (не безкоштовного, звичайно).
— Ми вже заплатили за собаку, — стогне господиня, — понад 2 тис. євро. Пес мені коштує дорожче, аніж моя дитина!..
— Це і є ваша друга дитина! — зазначає інспектор, виписуючи чергову квитанцію, і йде у подальших справах своєї служби.
У будь-якому парку і на будь-якій вулиці ця служба і дбайлива, і сувора. Камера і Сабіна фіксують біля дитячого візка пса без відповідного повідка і намордника. Штраф. А ось анонімний дзвінок спричиняє ввічливий візит до господаря, який спить зі своїми трьома псами, мало того — вони стрибають вище за рівень грудей — непорядок.
У багатьох доброчесних німецьких родинах помітно, що собаки вже давно стали домашніми конкурентами дітей та онуків. Щодо любові і турботи. Важлива капіталістична відмінність — різноманітність і асортимент — притаманні і собачому світові попиту і пропозиції. Поважно ступають чи виходять зі своїх «Мерседесів» великі господарі з представниками дорогих і дивовижних порід. Є собачі крамниці, де пропонують попони та камізельки, обсипані діамантами, а поряд ви зможете купити вельми скромні черевички для снігу та попонки для обігріву вашого улюбленця.
У широкому собачому спектрі на телебаченні показують дива звершень службових і мисливських собак, захоплюючі зимові перегони в Альпах на справжніх собачих упряжках.
Проте масове собаківництво, властиве німецькій дворовій і парковій традиції, — ось що для нас показово і нас відрізняє. Немає тут ніяких кинутих, нічийних, бродячих псів — особливо в страшних зграях. Тому й немає тут нашого гнітючого для собак і деяких людей процесу поступового зворотного здичавіння. У той же час масу труднощів переживають наші переселенці та емігранти, опинившись зі своїми пострадянськими собаками за нових собачих і людських умов. Нудьга! Тут складно попустувати, тим більше — куснути й нагавкати з піною біля рота.
Незвичні правила викликають стрес. Ходи собі з певною швидкістю на певному місці. І ніякій собачій голові навіть на думку не спаде перебігти через вулицю чи роздерти на клапті штани, які не до вподоби. А що нюхати? Нічого великого й істотного на травичці немає. Тільки на снігу буває зрідка яскраво «кричать» жовті хитромудрі сліди.
Всеосяжна і глибока любов до собак на всій території Німеччини. Порядок у собачих лавах і безпека людей від них тут гарантовані. Але чого ж не так гучно звучить «веселия глас» у дворах і на галявинках? Де пристрасні перегони, де справжні собачі весілля?!
Таємниця відкрилася мені. Майже повна й добровільна кастрація собак і котiв. У країні й суспільстві, де величезна увага приділяється сексу між людьми, — собаки позбавляються основного інстинкту, природних радощів.
Але є важлива обставина в нашій старіючій і напруженій Європі. Вірний собака допомагає в старості й самотності! І у них, і в нас. І, можливо, тут статеве собаче питання відходить на другий план — після дружби і любові людини та собаки будь-якої національності.
