Понад півстоліття Володимир Дмитрович віддав своїй улюбленій справі — цирку. Його атракціон «Дресировані хижаки», в якому він виступав разом із дружиною Людмилою Шевченком захоплював публіку різних країн сміливістю та зухвалістю, майстерністю і любов’ю до тварин. Одного дня, після його пристрасного танго з левом, який важив 200 кг (!), а в цей час над ареною на трапеції летіла партнерка Людмила, тримаючись лише п’ятою, а внизу за цим катанням уважно спостерігали десять тигриць (!), які стояли на задніх лапах і гарчали, в західній пресі номер подружжя Шевченків назвали «Лев’ячою сенсацією».
— Дресура вимагає від приборкувача індивідуального підходу до кожного хижака, — розповідав у інтерв’ю «Дневі» В. ШЕВЧЕНКО. — У цій роботі немає дрібниць і потрібно постійно бути напоготові, розуміючи, що є тваринні інстинкти і як би там ти прекрасно не знав свого чотирилапого колегу, але «сюрприз» він може втнути в будь-яку секунду. Через мої руки пройшло понад 150 хижаків і в кожного була своя вдача! До кожного потрібно підібрати свій «ключик». А справжніми зірками стали лише декілька і їх на пальцях однієї руки можна порахувати. У мене були два леви, з якими виступаючи я відпочивав. Одні звірі любили Людмилу, а для інших я був головним. Знаєте, доки звірі маленькі — жодних проблем немає, але стаючи дорослими вони вже показують свою вдачу. Хижак ніколи повністю ручним не стане! Дуже важкий період, коли у звірів настає статева зрілість і вони «закохуються». Прорахувати і передбачити як вони поведуться в якій-небудь ситуації неможливо. Набуваючи досвіду, ти звикаєш, що зайшовши до клітки на жодну секунду не можна розслабитися.
Працювати з хижаками завше небезпечно. Яким би геніальним не був дресирувальник, він не може знищити в звірові природні інстинкти. Навіть якщо тварина виховується з дитинства, з соски їсть. Через мої руки пройшло безліч тварин. Деяких через вислугу років визначав до зоопарку, але в житті нікого не присипляв і нікуди не здавав. До речі, хвороби у них такі ж, як у людей, — артрит, ревматизм...
Дресирувальник — екстремальна професія. Її можна порівняти з роботою каскадера, гонщика... Коли мене запитують колеги «Ти не боїшся?», то я чесно відповідаю — звичайно боюся. Лише ідіот нічого не боїться! Той, хто займається екстремальною професією, скоріше реагує, ніж звичайна людина, на несподіванки і ті ситуації, які виникають в процесі роботи.
Понад десять років були асистентами Шевченка дресирувальники Юлія і Микола Козирєви, яким Володимир Дмитрович передав свій атракціон з хижаками. Останніми роками він зосередив свою увагу на адміністративній роботі. Завдяки авторитету В.Шевченка в Києві гастролювали найкращі циркові актори з різних країн. Нинішній сезон радує глядачів програмою «Цирк класичний — фантастичний», якою пишався Володимир Дмитрович. Його смерть стала шоком для колег. Стільки планів майстер манежу мріяв реалізувати, але не встиг. Це був майстер, який досягнув досконалості в жанрі дресури, мудрий керівник і патріот українського цирку.
«День» висловлює співчуття родині, друзям і колегам Володимира Шевченка
