Збірна України із гравців не старше 21 року почала фінальний турнір чемпіонату Європи з перемоги. З рахунком 2:1 українці подолали команду Нідерландів, очоливши після першого туру групу, в якій також виступають збірні Італії та Данії, які зіграли між собою внічию. Чемпіонат Європи U- 21, як офіційно зветься цей турнір, виглядає сьогодні як увертюра перед головним футбольним видовищем року — фінальним турніром Кубка світу. Що ж це за турнір такий і хто ми на ньому?
Піся цілої серії реорганізацій у міжнародному футболі була встановлена чітка градація футбольних змагань, вершиною яких є згаданий вище Кубок світу. Національні збірні починають офіційно змагатися ледь не з 15 років, причому система турнірів влаштована таким чином, що команди можуть крокувати від турніру до турніру одним складом аж до... В цьому якраз і є запитання. Тому що юнацькі футбольні змагання в різних країнах розглядаються по-різному.
У країнах із потужними футбольними лігами турніри молодих футболістів є насамперед засобом виявити найбільш талановитих футболістів аби запросити їх до провідних клубів. Саме на такому турнірі, до речі, тренери київського «Динамо» вгледілі два з половиною роки тому бразильця Клебера. Чисто спортивний результат таких турнірів є справою почесною, але не головною. Ніхто в Бразілії або в Англії не буде занадто побиватися через поразку юнацької збірної. Так само ніхто не буде піднімати перемогу юних футболістів у ранг національних досягнень.
У нашій колишній батьківщині все виглядало трохи інакше. У СРСР юнацькі турніри теж були місцем, де знаходили нові таланти. Проте і про результат не забували. Якщо перша збірна СРСР ніколи не боролася за звання чемпіонів світу, то на юнацькому рівні наші футболісти не раз були кращими на планеті. А європейських титулів ніхто й не рахував. Однією з причин тих звитяг був державний контроль за виступами цих команд. Лідери юніцьких збірних без проблем забиралися із своїх клубних команд в «національних інтересах». Клуб просто не мав права не надати гравця в юнацьку команду. Таким чином забезпечувалися регулярні призи й медалі, а ось таланти за такого підходу розкривалися далеко не всі. Тому що юнацький футбол — не дорослий. І для футболіста краще чим раніше грати у справжній дорослій команді, аніж їздити по юнацьких збірних. Саме в надрах юнацьких команд було втрачено чимало талантів, які так і не стали зірками у дорослому футболі. Справжні зірки масштабу збірної СРСР одразу ж запрошувалися до головної команди країни. Найкращий приклад — юний Блохін, який вже у 19 років грав за збірну СРСР, а у 22 роки був визнаний кращим футболістом Європи.
Збірні з гравців до 21 року, які у нас прийнято чомусь називати «молодіжними» (у 21 рік люди вже з армії приходять), мають особливий статус. Вони грають у відбірних турнірах паралельно з національними збірними і фактично є дублюючими складами перших команд. Враховуючи, що 21 рік футболісту може виповнитися вже наступного дня після початку відбірного турніру, до фіналу багато з них приходять вже 23-річними, тобто цілком готовими для великого футболу людьми. Деякі їхні однолітки в такому віці вже грають за першу збірну. У «дублі» залишаються лише ті, хто не зміг увійти до числа кращих гравців країни і мають останній шанс заявити про себе на міжнародній арені.
Чи можна так сказати про українську команду, яка виступає нині на чемпіонаті Європи у Португалії? Безумовно. Склалося так, що між першою збірною та її «дублем» утворився позаминулого року невидимий паркан. Команди хоч і їздили разом на матчі, але були цілком окремими колективами, а тренери Блохін та Яковенко практично не спілкувалися між собою. Команда «до 21 року» була тоді як «річ у собі», хоча навряд чи була у цьому потреба.
На щастя, ці проблеми ніби позаду. По ходу відбірного турніру гравці національного «дубля», який згодом став тренувати Михайличенко, грали все краще, до того ж більшість із них стали повноправними грацями основних складів команд вищої ліги. Чудодійний вихід до європейського фіналу після драматичного матчу в Бельгії продовжив на півроку життя цієї команди. І тепер ми можемо побачити тих, хто має вже завтра замінити гравців національної збірної.
Згадаємо 1995 рік, коли «дубль» національної збірної виглядав сильнішим за головну команду країни. Саме тоді до першої збірної було запрошено Шовковського, Реброва, Ващука, Шевченка, які й заклали тоді фундамент нинішньої збірної України. Сьогодні у першій збірній України є два гравці, які могли б зіграти в Португалії за віком — Русол і Гусєв. Ці футболісти потрапили до національної команди одразу, не проходячи через «дубль». До них найближчим часом мають приєднатися нові виконавці.
Чи будуть цими гравцями ті, хто сьогодні бореться за перемогу у «молодіжному» чемпіонаті Європи? І що для нас головніше? Успіх «дубля» в Португалії, чи допомога заявлених за першу збірну Чигиринського, Мілевського, П’ятова і, можливо, ще когось у виступі України на Кубку світу?
Відповідь на це запитання прозвучить досить просто і звично. Від перемог «дублерів» — прямий шлях до успіхів головних команд. Чи не вперше за багато років «дубль» національної збірної України виглядає так переконливо. І якщо ці хлопці за два роки зіграють вже на справжньому Євро-2008, значить все у нас із найближчим резервом нормально.
Груповий етап. Група «Б»:
Україна — Нідерланди — 2:1
Італія — Данія — 3:3
1. Україна 1 0 0 2:1 3
2. Данія 0 1 0 3:3 1
3. Італія 0 1 0 3:3 1
4. Нідерланди 0 0 1 1:2 0
