Найчастіше меценатами називають відомих та заможних людей, які фінансують відновлення історичних та культурних пам’яток або допомагають людям з особливими потребами. Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000» спільно з Академією педагогічних наук України вирішив знайти благодійників серед дітей, оголосивши конкурс «Добро починається з тебе». Але шукали меценатів не фінансових, а духовних. Таких в Україні знайшлося не мало. На адресу конкурсу з усіх куточків України надійшло 324 проекти (для участі в другому етапі було відібрано 100 найкращих), за кожним із них стоять цілі класи та школи. А днями у Київській дитячій академії мистецтв відбулася церемонія нагородження 10 переможців та 16 лауреатів конкурсу. Автори найкращих проектів отримали цінні нагороди, а від фонду — фінансову підтримку для подальшої реалізації проектів.
Теми меценатських робіт — найрізноманітніші: від охорони навколишнього середовища, відродження лісових зон та парків у своєму населеному пункті, допомоги безпритульним тваринам, відновлення історичних пам’яток свого краю до збирання народних пісень та обрядів. Учні не просто пропонують свій варіант вирішення проблеми, а роблять для цього конкретні кроки. Та найбільше членів конкурсного журі вразили соціальні проекти, коли діти організовували у школах волонтерські загони й допомагали своїм ровесникам-сиротам та інвалідам, людям похилого віку, ветеранам, воїнам-афганцям, чорнобильцям та малозабезпеченим родинам. Куратор проекту «Добро починається з тебе» Катерина Тараненко переконана, що через благодійність діти змінюють свій світогляд, стають більш зрілими та по-іншому сприймають проблеми дорослих.
Чому діти беруться за меценатство, стає зрозумілим, коли дізнаєшся про те, кому саме вони допомагають. Так, лауреати конкурсу — учні Кременчуцької ЗОШ І-ІІІ ступенів №12, стали волонтерами реабілітаційного центру, який діє при їхній школі, щоб допомагати дітям з особливими потребами. Наразі вони опікуються 12-річною Олександрою Яновською, щодня водять її до школи, до реабілітаційного центру і найважливіше — вважають її своєю подругою. Сама ж дівчинка робить усе, щоб переконати світ, що «У своєму житті я не самотня». Саме так називається книга, яку написала Олександра.
— Це книга про моє життя, про те, як вчителі допомогли мені знайти спілкування з однолітками. Я писала її десь близько місяця. Ключова проблема, яку я описала і яка найбільше мені докоряє — те, що різні діти не сприймають мене добре, але коли починають спілкуватися, пізнають мене краще, і їхнє ставлення відразу змінюється, — каже Саша Яновська. — Раніше, коли я навчалася вдома і вчителі займалися зі мною індивідуально, у мене майже не було друзів. А коли я почала ходити в школу, багато дітей стали моїми товаришами, на яких я можу покластися у складних ситуаціях. Коли моя книга була надрукована, за мене раділи не тільки батьки, вчителі, а й друзі. І це дуже важливо.
Наразі дівчинка займається і в звичайній школі, і в реабілітаційному центрі. Якщо у першій найбільше їй подобаються уроки математики (як пояснила Саша, бо найлегше даються), то в реабілітаційному центрі — заняття лікувально-профілактичної фізкультури. За словами Саші, вона розуміє, що це потрібно для її здоров’я. А ще школярка грає у театрі, що діє при реабілітаційному центрі, співає у хорі — робить те, чим займаються далеко не всі здорові діти. Схожою благодійністю займаються і учні Антрацитівської спеціалізованої школи №5, які надіслали на конкурс соціальний проект «Ключ» для дітей з особливими потребами. За словами куратора проекту Світлани Панухіної, педагоги працюють з хворими дітьми на волонтерських засадах і вчать їх різним видам творчості.
— Я вже три роки співаю, танцюю, мені допомагає у цьому мама та викладачі, — розповідає одна з вихованок центру Інна Панухіна. — Найбільше я люблю пісні сонячні, радісні, обов’язково про те, що всі люди на планеті мають рівні права та хочуть бути щасливими. Сьогодні (у день нагородження переможців конкурсу. — Ред.) я виконаю пісню «Дитя», вона дуже лірична і теж про щастя дітей.
Окрім соціальних проблем, не менше стурбовані школярі й питаннями довкілля. Так, старшокласники Кіровоградської школи №25 уже кілька років реалізовують проект «Ковток повітря» — прибирають місцевий Гай десантників та прилеглу до нього паркову зону, розчищають струмки, а ще пишуть слогани на екологічну тематику, які розвішують у тих зонах відпочинку, якими опікуються школярі. І є навіть перші результати: вже цілий місця у цих місцях дійсно ніхто не смітить.
— У нашому місті є багато чудових зон відпочинку, але наші громадяни після себе зовсім не прибирають. Ця тема нині надзвичайно актуальна, якщо враховувати складність екологічної ситуації в Україні, — розповіла учасниця екологічного проекту «Ковток повітря», дев’ятикласниця Катерина Циганенко. — Оскільки ми — це майбутнє планети, то кому ж, як не нам, слід дбати про її чистоту. Це й стало для мене мотивом для участі в проекті.
Така ініціативність та заповзятість школярів доводить, що вони ростуть свідомими та грамотними громадянами, яким можна довірити наше майбутнє. А ще вони вміють доводити свою життєву позицію не словом (на відміну від політиків), а ділом, та ще й із благородними помислами.
