Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Дурна як пробка

27 лютого, 2009 - 00:00

Ще зі школи це порівняння було найбільш запитаним. Раптом що, так і чуєш на свою адресу чи, не знайшовши нічого більш важкого, сама кинеш знайоме речення однокласникові, так мимохідь. І раптом абсолютно не мотивовано, стало образливо за цю незнайомку-пробку. Чого це вона найдурніша все життя, і чи знає сама про це.

Сіла з цікавості за досьє на неї, яке збирати довелося по крихітках. Виявляється, є таке поняття у виноробів світу — «corked». «З пробкою», значить. Не вдаючись у деталі, можна пояснити спрощено: хвора пробка — хворе вино. Виходить, що пробка хворіє, але не від власної дурості, а від неякісної сировини, тобто, від людської недбайливості. Причому, навіть якщо винний процес перервати і замінити пробку, то вже нічого не виправити — вино буде хворим. Висновок спільний для всіх життєвих ситуацій: потрібно вибирати, вирощувати сировину для пробки зрілою та здоровою, щоб уникнути системного захворювання кінцевого продукту. Нічого нового — або працювати на совість, або продовжувати гнати халтуру. Причому, останнім іноді грішать і добрі недешеві марки, чи нашими ділками закуповується подешевше те, що тут можна продати дорожче. Маю на увазі — і в солідних маркетах.

Нещодавно на дні народження подруги спостерігала як її чоловік розкорковував пляшку чилійського вина, яке користується успіхом через поєднання ціни-якості. Втупилася очима в пробку, навіть взяла його до рук. Так і є — рожевувато-червона. Значить, хвора. Сказати чи ні, — миттєво промайнуло. Незручно, адже можна зіпсувати не моє свято. До того ж, ще вчора сама була дурною як пробка і не здогадувалася про це. Ні, не скажу, — вирішила, — навіщо всім псувати настрій. До того ж, про скільки смачних речей, які прикрашають і святковий стіл, і щоденну нашу їжу ми не знаємо правди і, може, тому так безтурботно веселимося. Адже всі «не можна» добрі доки можна. У нас і з порошку вина женуть, а хто про це говорить уголос... Майже норма.

Щодня у банку «Родовід» збирається натовп нервових вкладників, які бажають отримати хоча б крихти зі своїх депозитів, термін яких давно минув. Спочатку видавали по 500 гривень, тепер вирішили, що й 100 непогано. Люди страшенно нервують, але що вже зовсім нахабно, до депозитної каруселі потрапили пенсіонери, які просто через банк отримують пенсію. У цьому випадкові банк — лише пункт транзиту, гроші надходять із пенсійного фонду вчасно, а ось до банку приклеюються. Пенсіонерам ділки також пропонують отримувати по 100 гривень на день через банкомати. Принизливо, клопітно, витратно за часом, зрештою, незаконно. Банк же спокійно продовжує свою підмочену репутацію рятувати і за допомогою старечих грошей. І нічого, дурні як пробки, виходить саме вони, люди з черги.

Одна з них, викладач курсів англійської, сказала речення, яке нікого з сусідів у черзі не образило, адже потрібно знати значення. Звучить воно так: «You have been had». У перекладі зовсім прозаїчно — мене просто мали. Ємність англійської досягається і за рахунок гри часів, а з чергою грають уже давно, з жорстоким нахабством, яке нікому зупинити.

У палітурній майстерні зустрілися два молодих митці. Обидва принесли пейзажі для оформлення, але побачивши один одного так полаялися, що пішли, нічого не замовивши. Акварелістка кинула авторові пейзажу начебто образливе: ти що думаєш я дурна як пробка і не помічаю, що ти в мене списуєш, крадеш навіть прийоми. І тобі не соромно, — вже безпорадно додала вона. Той навіть особливо не віднікувався, лише усміхнувся, теж мені трагедія. Нині, на нещастя, списувати не соромно, всім потрібні швидкі гроші. Здається Фрейдові приписують слова: «Читання це секс для клітинок вашого мозку. Прочитайте книгу». Постійно читаючи, розумієш, що все це вже було в нашій країні, нехай під різними назвами. Одна хвиля бувалих у бувальцях та жадібних змивала життя та бізнес інших, які встоялися, потім проростало нове впевнене в собі плем’я. Воно ж думало — мене ніколи не кинуть, але і на них знаходилися герої наступного покоління. Скільки разів лише за останні 20 років нас обкрадали і завжди під пристойними гаслами. Причому, хто був при козирях, з ними й залишалися. Їх плюси й мінуси не несуть загрозу життю, якщо, звичайно, побратим із такою ж мотивацією не підставить підніжку. Законослухняне ж населення хронічно живе незрівнянно гірше, ніж у будь-якій найменш багатій європейській країні.

І ще один епізод, може, як епілог або метафора, вже заплуталася. Абсолютно розгублена старенька, стоячи біля банкомату, прохала в перехожих допомогти їй зняти з картки хоча б 100 гривень з нарахованої їй пенсії. Вона просто не вміла користуватися карткою, виданою банком. Всі пробігали повз: хто не хотів втрачати час, хто не бажав зв’язуватися, а раптом якась афера. Зараз ніхто нікому не вірить, життя стало нагадувати хворе вино. Наявний — «corked». Річ за малим — потрібна добра сировина, щоб хоча б майбутнє вино було здоровим, а його заздалегідь вирощують. Ось така гра часів. «You have been had». Тепер ми всі знаємо переклад...

Людмила ЗАСЄДА спеціально для «Дня»
Газета: 
Рубрика: