21 червня наша газета опублікувала статтю «Депутатська кров» про інцидент із бійкою в кримському парламенті. Матеріал містив, крім іншого, і такий абзац, у якому автор описав те, що бачив сам: «Запрошений на сесію (не депутат), але як стверджують, комуніст, директор Феодосійської тютюнової фабрики Анатолій Ситков, секретар Феодосійського міськкому партії, зустрів у коридорі депутата О. Рябкова й після короткої боротьби сильно вдарив його в обличчя. Пізніше в інтерв’ю кореспондентам Анатолій Ситков скаже, що таким чином він хотів закликати депутата до порядку». Але не всі, як виявилося, згодні з таким викладом інциденту. Оскільки за фактом побиття депутата ГУ МВС України порушило кримiнальну справу й веде слідство, не будемо раніше часу робити висновки. Для повноти й об’єктивності картини публікуємо лист А. Ситкова до редакції нашої газети і погляд протилежної сторони — розповідь про подію самого депутата О. Рябкова. Висновки нехай читачі роблять самі…
Анатолій СИТКОВ , генеральний директор ВАТ «Феодосійська тютюнова фабрика»:
— Шановний головний редакторе! Я, Ситков Анатолій Іванович, помічник народного депутата України В. М. Кучеренка постійно запрошуюся на пленарні засідання Верховної Ради АР Крим. Те, що відбувалося на моїх очах 20 червня ц.р., важко описати. Спроби членів уряду-депутатів Верховної Ради АРК блокувати трибуну й президію привели до того, що з вини в.о. міністра економіки депутата Г. В. Говорущенка у залі засідань виникла бійка. Під час виступу з бокового мікрофона голови Рахункової палати АРК депутата Н. Н. Горбатова в. о. віце-прем’єра уряду депутат О. П. Рябков двічі виривав у нього й розбив мікрофон, зігнув металеву стійку мікрофона. Спробував цьому хуліганству запобігти депутат Верховної Ради АРК Ю. В. Тарабрін, але депутат О. П. Рябков двічі ударив свого колегу в груди, а коли повернувся до залу засідань, сів позаду нього й ще раз вдарив його у спину, провокуючи бійку.
Знаходячись поряд, через прохід між кріслами у залі, я підійшов до Рябкова зі словами: «Як же вам не соромно, як ви себе поводите! Це ганьба! Подивіться на себе, який у вас вигляд! Він глянув на мене знизу вгору й різко ударив кулаком у ліву вилицю. Отримавши удар, я вмить зреагував із метою самозахисту й відійшов від нього. О. П. Рябков встав із крісла й зажадав від мене вийти із залу для розмови. Я вийшов, знаючи, що біля дверей стоять міліціонери, які зупинять хулігана-депутата у ранзі віце-прем’єра, який розбушувався. Я звернувся до чергових міліціонерів — старших сержантів А. П. Пастухова та І. А. Шевка — зі словами: «Закличте до порядку цю людину. Подивіться, як він себе поводить! Він же у нетверезому стані!». Мене перебив О. П. Рябков і мовив: «Я — депутат ВР АРК, арештуйте його, він мене вдарив!». Я бачив, що він прикладає хустку до носа і витирає кров. Міліціонери мовчки слухали, і в цей момент О. П. Рябков несподівано сильно б’є мене у щелепу. Зі словами: «Та що ж тут коїться? Депутат б’ється на очах у міліції!» — я повернувся у зал, притискуючи хустку до рота, оскільки з ясен текла кров. О. П. Рябкова відвела убік група його прихильників, що вискочила із залу. Цей епізод було чітко показано по НТВ, а я дав інтерв’ю по радіо.
Але те, що я прочитав у газеті «День» у статті М. Касьяненка, глибоко обурило мене своєю необ’єктивністю й нечесністю… На підставі викладеного прошу вас доручити автору статті уточнити обставини інциденту й дати в газеті відповідне спростування. В іншому разі я буду вимушений захищати свою честь, гідність та ділову репутацію у судовому порядку…
Олександр РЯБКОВ , заступник голови Ради міністрів Криму, депутат Верховної Ради Криму:
— Незважаючи на те, що від дня тієї сесії пройшло вже понад 20 днів, я пам’ятаю все у деталях. Депутати нашої фракції були обурені тим віроломством, яке застосував Леонід Грач і народні депутати України, що сформували фракцію «Трудова Україна», яка почала діяти силовими методами. Як відомо, деякі депутати були змушені брати участь у сесії під силовим тиском. У залі сесії знаходилися невідомі нам люди, що підтверджують відеозйомки. Коли Леонід Грач умисно не звернув уваги на наші цілком законні вимоги з порядку денного, коли ми зрозуміли, що результат сесії вже вирішений, — у нас не залишалося іншого виходу, як перешкодити незаконному виступу голови Рахункової палати Миколи Горбатова, на що депутати, природно, і тільки депутати, мають право. Таким же чином, як Горбатов заволодів мікрофоном, ним спробував заволодіти і я, з метою звернути увагу спікера на його незаконні дії й примусити його дотримуватися регламенту. Інакше ми передбачували загрозу того, що будуть прийняті незаконні рішення.
Із депутатом Ю. В. Тарабріним у мене не було конфлікту, принаймні, у стосунки між депутатами присутні у залі запрошені не мали жодного права втручатися. За розвитком подій того дня у парламенті зрозуміло, що конфлікт був спровокований спікером Леонідом Грачем та ініціаторами перевороту — фракцією «Трудова Україна» та її київськими заступниками. Вони ж не могли передбачити, що ми будемо спокійно споглядати, як нас обводять навколо пальця, застосовуючи другий комплект карток, фальсифікуючи голосування й не рахуючись із нашими правами, адже за нами також стоять інтереси виборців. Ми повинні були знайти адекватну відповідь на цю жорстку спробу тиску і підкупу.
Але коли я сів на своє місце у середині залу, то раптом відчув, що хтось ударив мене ззаду по голові. Я повернувся й побачив зовсім незнайомого мені чоловіка, який згодом виявився секретарем Феодосійського міськкому компартії і директором тютюнової фабрики Ситковим. Коли я обурився його діями, він спробував натиснути на мене по-іншому: грубив, обзивав, а потім став запрошувати у коридор поговорити. Коли ми вийшли у коридор, він відразу замахнувся, щоб ударити мене, що бачили багато моїх свідків, я вивернувся від його удару й після цього спробував ударити його декілька разів, але він устиг нанести мені декілька ударів в обличчя, після чого я змушений був звернутися в лікарню. У газеті «День» ситуація в залі сесії того дня описана цілком правдиво, хоча звичайно встежити за всім й описати конкретні дії всіх неможливо.
Показово, що у листі Ситкова, крім прямої брехні, міститься й обмова на мою адресу з приводу того, що я ніби був нетверезий. Те, що це не так, мовить навіть той факт, що ніхто, крім Ситкова, нічого такого не говорить, просто він таким чином намагається обілити свій напад на мене.
Після того нещасливого дня я змушений був 21 день лікуватися й тільки вчора вийшов на роботу. Крім того, як мене проінформував заступник начальника ГУ МВС України в Криму Микола Агеєв, міліція за фактом побиття депутата порушила кримінальну справу проти громадянина Ситкова, тому він, звичайно, прагне виправдатися, адже проблеми зі здоров’ям були в мене, а не в нього.
З іншого боку, те, що роблять депутати у залі, — це їхня справа. У нас, крім іншого, є обов’язок перед виборцями не допустити будь- якими засобами прийняття незаконних рішень, але хто дав право НЕ ДЕПУТАТАМ у залі засідань впливати на них шляхом не тільки погроз, але й словесного тиску, або навіть побоїв? Хто дав право спікеру пропускати у зал засідання сторонніх людей, які, як кажуть, були бойовиками, і повинні були чинити тиск на депутатів? Побиття депутата у залі засідань — це серйозний злочин, який не зійде безкарно ні Ситкову, навіть якщо він секретар міськкому компартії, ні спікеру Грачу, навіть якщо він секретар рескому компартії. Не ті часи…
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
Хто винен і хто не винен у тій ситуації, що склалася у залі засідань кримського парламенту на червневій сесії? Ми прагнули якомога адекватніше просто описати ситуацію, яка відбувалася на очах нашого кореспондента. Розставить, сподіваємося, крапки над «і» слідство, яке розпочате у Сімферополі. Про його результати повідомимо. Ми тільки можемо твердо заявити: на нашу думку, побиття будь-якої людини — злочин. І не тільки побиття, але й спроба будь-якими засобами впливати на депутатів та рішення, що приймаються ними, а тим більше прямо у залі засідань — неприпустимо за жодних обставин . Чи не так?
