Сьогодні у світі відзначають День родини, а кілька днів тому, 12 травня, був День матері. Президент України Віктор Янукович, удостоїв понад 5 тисяч багатодітних матерів — жінок, що народили та виховали до восьмирічного віку п’ятьох і більше дітей, зокрема усиновлених — почесного звання «Мати-героїня».
За статистикою, в Україні близько 400 тисяч багатодітних сімей. І деякі з них — це справді історії успіху. Але найцікавіше завжди приховане від сторонніх очей. «День» вирішив дізнатися рецепт родинного щастя та цікавий досвід двох родин зі Львова і Києва, які виховують по дев’ять дітей кожна і є активними, цікавими і загалом непересічними.
Дев’ять найкращих друзів ІIрини та Олега Бочаїв
Ірині Бочай 35 років — і разом із чоловіком Олегом вони щасливі батьки дев’ятьох дітей. «Які переваги бути багатодітною родиною? У тебе більше підтримки, більше близьких людей. Народжуєш собі кращих друзів, які тебе не зрадять», — розповідає Ірина. Попри те що Ірина має орден «Мати-героїня», зізнається, що взагалі себе не відчуває героїнею. «По-моєму, багато дітей — це взагалі найкраще, що може бути!» — говорить вона.
Зі своїм майбутнім чоловіком Олегом жінка познайомилася, коли їй було 17 років. Через чотири дні він зробив їй пропозицію, а через тиждень пара офіційно стала сім’єю. «Старшій доньці Катерині влітку вже буде 18 років, вона закінчує перший курс університету, — розповідає Ірина. — Анастасія закінчує цього року школу — їй 16. Все життя займалася скрипкою, але мріє стати журналістом. Сину Данилу — 15, він серйозно займається у спортивній школі олімпійських резервів. Він — боксер, бере участь у змаганнях. Тимофію 14 років, і він теж — у спортивній школі олімпійських резервів, але займається вільною боротьбою. Олежку — 12. Наступного року він піде у чоловічий спорт, а поки займається народними танцями. Ірочці 11 років, вона захоплюється танцями і фотографією. Григорію 7 із половиною років — теж займається народними танцями, а з наступного року піде на плавання. Тетянці 5 років, вона ще в садочку, але восени піде на гімнастику. І наймолодшому Ярославу — лише 3 роки».
Ірина розповідає, що її будні нічим не відрізняються від буднів тих жінок, які мають одного чи двох дітей. І часу в неї на все стільки ж, скільки в інших — не більше й не менше. «Будні багатодітної мами — такі ж, як у всіх інших мам. Я вранці бігаю, тепер от ще плаваю, але я ж не плаваю зі своїми дітьми на спині! Тут вся справа у бажанні. Якщо ти захочеш тренуватися, правильно харчуватися чи зробити манікюр, то навіть якщо в тебе не буде часу піти в салон, ти сам навчишся все робити. Головне — це бажання. Бажання бути красивою, бути доброю матір’ю, доброю дружиною. Буде бажання — будуть час, фінанси, натхнення», — розповідає жінка. Фіналістка телешоу «Танцюю для тебе», Ірина намагається постійно вчитися чомусь новому і корисному. Так, самостійно навчилася підстригати дітей, робити їм модні зачіски. «Я цікавлюся усім», — усміхається жінка.
«Є стереотип, що мама багатодітної родини має бути замученою, у брудному халаті. Це не відповідає дійсності. У мене, наприклад, є правило: я завжди повинна бути доглянутою. Також побутує стереотип, що багатодітні родини обов’язково бідні, ледь не жебраки. Це не так. Я знаю чимало багатодітних родин, які мають високий рівень добробуту, тому вважаю, що якщо Бог дав дитину, то дасть і на неї. Бог благословляє такі сім’ї», — упевнена Ірина. «У багатодітній родині діти більш комунікабельні, вони 24 години на добу вчаться підтримувати одне одного, співчувати, допомагати», — вважає вона.
Іринин рецепт щасливої родини гранично простий: потрібно хотіти мати щасливу родину і працювати над цим.
КОМЕНТАР
Олена ШАБУНІНА, комунікаційний директор Тижня подружжя в Україні, голова правління ГО «Сімейний клуб»:
— Я переконана, що реалізація в родині допомагає людині самореалізуватися і в професійному плані. В сім’ї, як ніде, людина може зростати та розвиватися, самовдосконалюватись як особистість. Сім’я — це місце постійного розвитку.
В Україні економічні труднощі переживають багато родин, не тільки багатодітні, але чомусь такий стереотип причепився до сімей, які взяли на себе відповідальність виховати для країни трьох і більше щасливих, достойних громадян. Думаю, сьогодні часто говорять про те, як бідують багатодітні родини, але мало хто показує справжню красу материнства і батьківства. Звичайно, батьківство та материнство сповнені численних викликів. Але, як сміється одна моя багатодітна знайома, яка виховує чотирьох діток: «Найважче тим мамам, які мають одну дитину. З кожною наступною дитиною стає тільки легше, а материнство набуває нових фарб — у дітей вчишся сприймати життя по-новому. Я виховую їх, а вони мене».
«З народженням кожної дитини мої життєві горизонти розширювалися»
Оксана і Богдан Кочергани — подружжя зі Львова — разом вже 26 років. «І наші стосунки зараз кращі, ніж коли ми були в шлюбі рік чи два, — говорить пані Оксана. — Кожна людина повинна була б мати в світі хоча б одну людину, яка б сприймала її з усією глибиною — зі всіма недоліками і слабостями. І власне сім’я, подружжя може цю найглибшу потребу людей задовольнити. Але це не буває легко, просто і без зусиль. Фактично, призначення подружжя і сім’ї оцю близькість будувати крок за кроком, цеглинка за цеглинкою все життя».
«КОЖНА ДИТИНА — ЦЕ ЦІЛИЙ СВІТ», — УПЕВНЕНИЙ БОГДАН КОЧЕРГАН І ЙОГО ДРУЖИНА ОКСАНА ЗІ ЛЬВОВА. ЇХНІ ДЕВ’ЯТЕРО ДІТЕЙ, ЗА СЛОВАМИ ПАНІ ОКСАНИ, ВІДЧУТНО РОЗШИРЮЮТЬ ВНУТРІШНЄ ПОКЛИКАННЯ БАТЬКІВ І ЗБАГАЧУЮТЬ ЖИТТЯ / ФОТО НАДАНО ОРГАНІЗАТОРАМИ ТИЖНЯ ПОДРУЖЖЯ В УКРАЇНІ
У родини Кочерганів дев’ятеро дітей (п’ять доньок і четверо синів), невістка, яку вони вважають за ще одну свою дитину, і дворічна онучка. «Найстаршій доньці Юлії — 23 роки, Анастасії — 18, Марії — 13, Анні — 9, а найменшій Софійці — сьогодні 6. Найстаршому сину Максиму — 25 років, він одружений і має доньку, Петрові —17, Миколі —15, Яремі —11 з половиною», — розповідає пані Оксана. — Для мене основним є те, що кожна дитина — це цілий світ, і мої життєві горизонти з народженням кожної дитини розширювалися. Я багато і довго вчилася — в мене педагогічна освіта, потім закінчила Католицький університет і останнє — сімейне консультування. Діти мені не перешкоджали в освіті. Зараз у мене серйозна громадська робота, також я є засновником початкової школи у Львові «Святої Софії». Ясна річ, що праця в мене займає лише півдня, а не цілий день, але діти не обмежують внутрішнього покликання і моїх життєвих горизонтів. Вони навпаки їх розширюють, наповнюють життя барвами».
Багатодітна мама розповідає, що складно буває із однією дитиною, а буває легко і з 9. Все залежить від самоповаги жінки, її віри в себе, впевненості в собі. «З батьківської сім’ї, на жаль, багато жінок виходять трошки зраненими, трошки закомплексованими. Вони, відповідно, не завжди шукають собі таких чоловіків, які сприяють їхньому дозріванню, особистісному зростанню. Для таких жінок чи 2 дитини чи 9 — завжди важко і виснажливо. Натомість жінці, яка наповнює сама себе, працює над цією вірою, значно легше», — говорить пані Оксана. Додає: «В мене не була ціль мати багатодітну сім’ю, в мене була ціль сповнити своє покликання на цьому світі. А покликання в кожного різне. Можна мати одну дитину, але це буде дитина, що змінить долю людей».
ДО РЕЧІ
У Донецьку з’явився пам’ятник татусям
Під час великодніх свят у Донецьку поставили пам’ятник татам. Шестеро чоловіків з квітами перебувають під вікнами Донецького регіонального центру материнства і дитинства. Автор скульптури, В’ячеслав Гутиря, хотів підкреслити, що в народженні і вихованні дитини обоє батьків відіграють дуже важливу роль. І для батька, як і для матері, народження сина чи дочки така ж відповідальна і хвилююча подія.
Соціолог Тетяна Єреськова підкреслює: «На сьогодні роль тат недооцінена в нашому суспільстві. Це дуже актуальна проблема. Адже зараз дуже багато тат-одинаків; батьків, які виховують дітей, поки дружини перебувають на заробітках за межами країни. Тому обох батьків всіляко потрібно підтримувати у вихованні дитини, з самих основ, з народження. Адже ми знаємо, які складнощі можуть бути як у одного, так і в іншого з батьків, тим більше, якщо у вихованні бере участь лише одна людина».
Катерина ЯКОВЛЕНКО, «День», Донецьк
